Золотий птах (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 09:38, 10 червня 2014

2014-06-10T09:38:09Z

Bogdana в 09:08, 10 червня 2014

2014-06-10T09:08:43Z

Bogdana в 09:06, 10 червня 2014

2014-06-10T09:06:03Z

Bogdana в 22:21, 14 березня 2014

2014-03-14T22:21:59Z

Bogdana в 22:42, 3 лютого 2014

2014-02-03T22:42:35Z

Kos Street King: перейменував «Золотий птах ID 149» на «Золотий птах (Українська народна казка)»

2009-09-23T08:17:16Z

перейменував «Золотий птах ID 149» на «Золотий птах (Українська народна казка)»

Kos Street King в 08:16, 23 вересня 2009

2009-09-23T08:16:32Z

Показати зміни

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:23Z

1 версія

Показати зміни

@@ Рядок 257: / Рядок 257: @@
 — Батьку, це порядний царський син!
-Ще сердитіше батько до неї.
+[[Файл:Золота пташка) 300х300.jpg|left]]Ще сердитіше батько до неї.
 — Прожени ти його під чотири вітри! Не пара він тобі. Ще й дивися, з собачкою прийшов — теж мені жених. Відведи його туди, де зустріла, і не смій навіть показуватися з ним мені на очі.

← Попередня версія		Версія за 09:08, 10 червня 2014
Рядок 427:		Рядок 427:
	{{Казка про кохання і дружбу}}		{{Казка про кохання і дружбу}}
	[[Категорія:українська народна казка]]		[[Категорія:українська народна казка]]
		+	{{Чарівні казки}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Був [[цар]] і мав трьох синів. На старі літа померла його дружина. Як поховали її, то і він занеміг. Було у нього багато слуг, але не дуже довіряв їм, і якось наказав покликати трьох синів. Прийшли сини, а він каже.
@@ Рядок 26: / Рядок 25: @@
 — Чого ваше одне око плаче, а друге сміється?
-Вхопив [[батько]] шаблю зі столу, просвистіла вона в повітрі і забилася в двері, що ледве встиг, вискочити син. Повернувся він, витяг шаблю і положив знову на стіл, а сам мовчки вийшов. Підбігли брати до нього.
+[[Файл:Золотий птах 300х200.jpg|left]]Вхопив [[батько]] шаблю зі столу, просвистіла вона в повітрі і забилася в двері, що ледве встиг, вискочити син. Повернувся він, витяг шаблю і положив знову на стіл, а сам мовчки вийшов. Підбігли брати до нього.
 — Питав?

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Був [[цар]] і мав трьох синів. На старі літа померла його дружина. Як поховали її, то і він занеміг. Було у нього багато слуг, але не дуже довіряв їм, і якось наказав покликати трьох синів. Прийшли сини, а він каже.
@@ Рядок 428: / Рядок 427: @@
 {{Казка про батьків та дітей}}
 {{Казка про кохання і дружбу}}

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 Вирішили, що на другий день найстарший брат, як понесе сніданок, то попросить, аби батько все пояснив.
-Вранці поніс старший син сніданок, положив на стіл коло батькової гострої шаблі, відійшов до дверей і питає.
+Вранці поніс старший [[син]] сніданок, положив на стіл коло батькової гострої шаблі, відійшов до дверей і питає.
 — Татусю, хочу довідатися про ваш смуток і веселість.
-Знає син батькову сувору вдачу і тримається рукою за клямку.
+Знає [[син]] батькову сувору вдачу і тримається рукою за клямку.
 — А що таке? — грізно питає батько.
@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 — Чого ваше одне око плаче, а друге сміється?
-Вхопив батько шаблю зі столу, просвистіла вона в повітрі і забилася в двері, що ледве встиг, вискочити син. Повернувся він, витяг шаблю і положив знову на стіл, а сам мовчки вийшов. Підбігли брати до нього.
+Вхопив [[батько]] шаблю зі столу, просвистіла вона в повітрі і забилася в двері, що ледве встиг, вискочити син. Повернувся він, витяг шаблю і положив знову на стіл, а сам мовчки вийшов. Підбігли брати до нього.
 — Питав?
@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 — Питав.
-— А що батько сказав?
+— А що [[батько]] сказав?
 — Сказав, що кожному зокрема розкаже.
@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 — Чого ваше одне око плаче, а друге сміється?
-Кинув батько сердитим поглядом, схопив зі столу шаблю, ще тонше просвистіла вона у повітрі і до половини забилася в двері. Ледве встиг син сховатися від смерті. Та повернувся, витяг шаблю з дверей, положив на стіл і вийшов.
+Кинув [[батько]] сердитим поглядом, схопив зі столу шаблю, ще тонше просвистіла вона у повітрі і до половини забилася в двері. Ледве встиг син сховатися від смерті. Та повернувся, витяг шаблю з дверей, положив на стіл і вийшов.
 Підбіг наймолодший брат.
@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 — Так чому?
-— Казав батько, що кожному зокрема скаже.
+— Казав [[батько]], що кожному зокрема скаже.
 Прийшов довгожданний вечір. Взяв наймолодший син вечерю, низько поклонився батькові, положив її на стіл, а сам став коло порога і питає.
@@ Рядок 65: / Рядок 65: @@
 — Хочу довідатися, чому ваше одне око плаче, а друге сміється?
-Грізно глянув на сина цар, схопив шаблю, свиснула вона у повітрі і по ручку влізла біля синового вуха у двері.
+Грізно глянув на [[син]]а цар, схопив шаблю, свиснула вона у повітрі і по ручку влізла біля синового вуха у двері.
-Ледве витяг її наймолодший син, положив на стіл, став біля [[цар|царя]] і знову.
+Ледве витяг її наймолодший [[син]], положив на стіл, став біля [[цар|царя]] і знову.
 — Татусю, чого на мене сердитеся і кидаєте шаблею, як за собакою? Я ж ваш син, коли дізнаюся про таємницю, то мені на серці легше буде. Як хочете моєї смерті, то я сам положу голову на крісло і відрубайте її, а від того, що ви кидаєте за мною шаблею, я не веселіший. Що хочете зробіть зі мною, лише відкрийте таємницю.
-Подумав батько і каже.
+Подумав [[батько]] і каже.
 — Впертий ти, сину, та й мушу тобі признатися. Одне око тішиться, що маю вас трьох синів, як орлів, один одного кращий, а друге око плаче за моєю дружиною, а за вашою матір'ю. Ви — сироти, а я — вдівець. Чує моє серце, що помру я через кілька років.
@@ Рядок 81: / Рядок 81: @@
 — Добре, батьку, все буде.
-Вийшов наймолодший син, а брати під дверима чекають.
+Вийшов наймолодший [[син]], а [[брат]]и під дверима чекають.
 — А що, довідався? — сміються.
@@ Рядок 89: / Рядок 89: @@
 Каже найстарший син.
-— Поїду я до Білого царя.
+— Поїду я до Білого [[цар]]я.
 Рано-вранці осідлали найкращого коня, взяв він з собою копу грошей, [[кінь|коневі]] корм, а собі їжу, попрощався з братами, з батьком і поїхав.
@@ Рядок 127: / Рядок 127: @@
 Зайшов він до світлиці, сів з картограями, програв гроші, програв коня і себе на два роки слугою корчмаревим бути.
-Цілий рік чекають батько з наймолодшим сином, а братів нема і нема.
+Цілий рік чекають [[батько]] з наймолодшим сином, а [[брат]]ів нема і нема.
 Збирається наймолодший син по Золотого птаха. Прийшов попрощатися, а батько каже.
@@ Рядок 133: / Рядок 133: @@
 — Мав вас трьох синів, як трьох [[орел|орлів]], а тепер залишаюся сам і помру в самотині.
-А син і відповідає.
+А [[син]] і відповідає.
 — Татусю, не здобули брати Золотого птаха і не повернулися, а я поїду і привезу, може, братів знайду, і заживемо тоді щасливо.
@@ Рядок 193: / Рядок 193: @@
 — Ось плата за твою службу.
-Тоді царевич каже:
+Тоді [[цар]]евич каже:
 — Слухай, ясновельможний [[цар|царю]], я не той, за кого ти мене приймаєш. Я такого [[цар|царя]] син, як ти. Мій батько мусить скоро померти, але він прочитав у книжках про те, що в тебе є Золотий [[птах]], спів якого може продовжити йому життя, і він доживе до глибокої старості. Я не думав, що мене зловлять твої слуги. Прости, що через любов до батька я змушений був стати злодієм, і подаруй мені Золотого птаха.
@@ Рядок 373: / Рядок 373: @@
 — Та як мені не плакати, не пам'ятаю, коли вже їв. Може, хоч якась робота у вас для мене знайдеться?
-Пішли слуги, розповіли братам, а вони кажуть.
+Пішли слуги, розповіли [[брат]]ам, а вони кажуть.
 — Хай іде коня доглядати, загине він замість воїна. Привели його до палацу, нагодували і показали коня, якого він повинен годувати.
@@ Рядок 415: / Рядок 415: @@
 — Не міг я, батьку. Мої брати, а твої сини, забрали були в мене життя — зняли голову, взяли Золотого птаха, [[кінь|коней]] і мою наречену.
-Прийшли брати, опустили перед батьком голови, а він сказав.
+Прийшли [[брат]]и, опустили перед батьком голови, а він сказав.
 — Бачите, які ви погані, свого рідного брата вбили.
@@ Рядок 424: / Рядок 424: @@
 — Ні,— відповів брат,— кара на вас впаде без мене, а моя рука вас карати не буде,— і прогнав братів з батьківського двору. Залишився він із батьком, молодою царівною та Золотим птахом, і [[кінь]] Дурфекета є у них. Я сам бачив, бо заходив до них довідатися про те зло і добро. Як мене вгощали, то бородою текло, а в роті сухо було. Це казка, а не правда — вір не вір, не кажи, що брешу.

← Попередня версія	Версія за 21:08, 18 вересня 2009
(Немає відмінностей)