Kos Street King в 06:38, 28 вересня 2009

2009-09-28T06:38:37Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:06:50Z

1 версія

Нова сторінка

Карликова пищалка

Жили собі [[дід]]о й [[баба]]. Мали вони одного сина. Як син виріс, каже матері і вітцьові:

— Не буду задарма ваш хліб їсти. Спечіть мені паляницю, покладіть у тайстру цибулю — піду я кудись на заробітки.

Як не просили його, аби не лишав старих родичів, бо що будуть робити без нього,— він не відмовився від свого наміру піти у світ. Матір і вітця утішав тим, що заробить гроші, вернеться додому і буде удержувати їх до смерті. Поклав у тайстру хліб та цибулю, верг на плече, взяв у руки топірець і рушив у дорогу.

Ішов полями, лісами. Раз у густій хащі почув крик:

— Допоможіть мені, люди добрі!

Пішов [[Іван]] — так звали того хлопця — на голос і видить: у колючому терню заплівся бородою маленький чоловічок. Борода у нього в три рази більша, як він сам. Прорубав [[Іван]] терня, висвободив карлика і виніс його на дорогу. Тоді карлик каже (се був цар карликів):

— Дякую тобі, добрий хлопче, що ти мене врятував від смерті. Без тебе я би помер у терню. Проси від мене, що хочеш, все тобі дам.

Дивиться [[Іван]] на карлика: дорога одежа на ньому порвалася у драчу. Думає собі: «Що він мені може дати, як сам обірваний. Хіба попросити у нього пищалку, що висить у нього на шиї. Може, придасться». І попросив пищалку.

— Дам ти золота, скільки понесеш, лише лиши мені пищалку,— почав просити карлик.

«Ба що ото за пищалка?» — думає собі [[Іван]] і каже.

— Ану посвищи мало на ній...

Карлик не хотів свистіти, айбо [[Іван]] дуже просив його. А коли засвистав, то все довкола них почало танцювати. [[Іван]] також пустився в танець. Доти танцював, що більше не міг. Та пищалка так свистала, що мусив підскакувати. Як не міг уже танцювати, попросив карлика, аби перестав грати.

— Слухай, карлику, я нічого не хочу від тебе, лише оту пищалку. Ніколи тебе не забуду за твою доброту.

Карлик шкодував пищалку, але подумав собі, що хлопець врятував йому життя, і подарував. Узяв [[Іван]] пищалку і пішов собі.

Іде полями, лісами. Та й зустрів у хащі велета, який пік на рожні цілого вола. Поклонився [[Іван]], і велет запросив його присісти і поїсти м'яса. Хлопець був голодний і подумав собі. «М'ясо ліпше, як цибуля». Сів [[Іван]] і дивиться, як віл на рожні печеться. Як спікся, почали їсти. [[Іван]] відрізав собі маленький кусок, а велет посмакував цілого вола.

— А тепер,— каже велет,— з'їм тебе, бо мені мало одного вола.

— Я тебе насичу,— засміявся [[Іван]], витяг пищалку і почав грати.

Велет пустився в танець. Так підскакував, що земля під ним тряслася. Як змучився, почав [[Іван]]а просити:

— Перестань свистати, бо більше я не можу танцювати.

А хлопець прикинувся, що не чує. Свистить ще сильніше. Тепер велет почав просити-молити:

— [[Іван]]е, пошкодуй мене. Ніколи тебе пальцем не торкну.

[[Іван]] перестав свистати. Велет каже йому:

— Мене звуть Всепоїдайлом. Буду твоїм братом. Коли попадеш у біду, поклич мене, і я тобі поможу.

Відклонився [[Іван]] і пішов далі. Ніч його застала у густій хащі. Зібрався ночувати під величезним дубом і розклав вогонь. Чує голос:

— Йой, як я змерз! Йой, як я ззяб!

Оглядається [[Іван]] довкола, ба хто ото так йойка! І увидів на дубі [[чоловік]]а — весь трясеться. Видно, що дуже йому холодно.

— Злізай та погрійся.

Той зліз. Та як почав дихати — загасив вогонь. Настав такий мороз, що дерева, трава — все замерзло. Змерз й [[Іван]].

— Чекай, зараз я тебе зігрію,— каже [[Іван]].

Вийняв [[Іван]] пищалку і почав грати. Почав гість танцювати. Так підскакував, що вода з нього потекла. Почав [[Іван]]а просити, аби перестав свистати, бо вже йому тепло, вже розігрівся. Та [[Іван]] свище, не перестає. Той просить-молить, аби [[Іван]] пожалів його, то більше ніколи на нього морозом не дихне. Перестав [[Іван]] грати, і тоді той [[чоловік]] каже:

— Мене звуть Вседрижайлом. Я буду твоїм братом. Коли попадеш у біду, поклич мене на поміч.

Видить [[Іван]]: дерева, трава — все розмерзлося. Переночував там, а вранці пішов далі.

Іде, іде... Увидів озеро. А з озера [[чоловік]] воду п'є. Доки [[Іван]] дійшов, [[чоловік]] випив усю воду і каже.

— Йой, що би-м пив! Йой, що би-м пив! Позвідав [[Іван]] [[чоловік]]а, що він за один.

— Іди собі дорогою. Мені не до тебе. Я би пив.

— Чекай, зараз я тебе напою! — витяг [[Іван]] пищалку і почав грати. [[Чоловік]] почав підскакувати. Так підскакував, що вода із нього текла, як із дірявого відра. Уморився і почав просити:

— Хлопче, прошу тебе, перестань грати. Буду тобі в пригоді.

[[Іван]] перестав свистати, а той каже:

— Мене звуть Всевипивайлом. Коли попадеш у біду, поклич мене на поміч.

Подорожує [[Іван]] далі. Видить на одному полі, [[чоловік]] скаче на одній нозі.

— Що робиш? — звідує [[Іван]].

Та [[чоловік]] не відповідає. «Чекай, я тебе научу ввічливості»,— подумав [[Іван]], витяг пищалку і почав грати. Той на одній нозі підскакує, а друга у нього прив'язана до плеча. Танцював, танцював, а як уморився, почав просити:

— Перестань свистати, бо не маю сили танцювати.

[[Іван]] перестав, і [[чоловік]] каже:

— Звуть мене Побігайлом. Я поле сторожу від всякої звірини. Одну ногу я прив'язав, бо на двох би бігав, як вихор, і не міг би поле стерегти. Візьми мене за брата. Як попадеш у біду, то буду тобі помагати.

Іде [[Іван]] далі. Сів біля дороги обідати. Раз хтось йому наступив на цибулину. Розсердився [[Іван]], дивиться вверх за ногою: Стоїть над ним височенний [[чоловік]].

— Гей ти! — загойкав [[Іван]].— Не видиш, куди ступаєш?

— Я під ногами нічого не виджу. Ти мені як блоха.

— Зараз ти будеш видіти,— сказав [[Іван]] і почав грати на пищалці.

Танцює велет, аж земля колишеться. Підскакує велет, аж головою в небо б'є. Як уморився, почав просити:

— Перестань грати, бо вже не можу танцювати.

[[Іван]] перестав, і велет каже:

— Звуть мене Далекоглядом. Я буду твоїм братом. Коли попадеш у біду, поклич мене, і я тобі поможу.

Пішов [[Іван]] далі. Увидів на березі річки [[чоловік]]а, що дивився у небо.

— Що тут робиш?

— Не мішай мені! Вже тиждень минув, як верг я каменем у небо. Днесь мав би упасти.

— Сядь мало, поговоримо.

— Кажу тобі: не мішайся у мою роботу!

«Чекай, зараз я тебе провчу»,— подумав [[Іван]] і витяг пищалку.

Танцював той [[чоловік]], доки не вморився, а як змучився, почав просити [[Іван]]а:

— Перестань грати, бо я вже не можу танцювати.

[[Іван]] перестав. Тоді [[чоловік]] почав казати:

— Звуть мене Далекометайлом. Я буду твоїм братом. Як будеш потребувати помочі, поклич мене.

Так [[Іван]] познайомився з Всепоїдайлом, Вседрижайлом, Всевипивайлом, Побігайлом, Далекоглядом і Далекометайлом. Всі шість стали його братами.

Довго [[Іван]] ходив по світу. Свистав на пищалці, веселив людей, за що йому давали поїсти, пити, нічліг, а багатші давали й гроші. У біду не попадав і не мусив кликати названих братів.

Та раз попав [[Іван]] у велике місто і видить: на будинках, на хижах чорні прапори. Люди ходять зажурені, смутні, всі у чорній одежі. «Ба, що сталося у сьому місті? Май, же хтось із знатних людей номер?» — подумав [[Іван]] і зазвідав [[чоловік]]а, котрий коло нього проходив:

— [[Чоловік]] добрий, чому у вас такий смуток? Ачей хтось помер?

— Хіба ти не знаєш? Тут недалеко є колодязь. З нього бере воду все місто. Тим колодязем заволодів шаркань-змій. За воду йому треба давати найкращу відданицю, бідну чи багату, селянську чи царську... Та днесь черга на царську дівку. Вранці мусять її привести до колодязя. Цар написав усюди розказ: «Хто уб'є шаркань і врятує його доньку, той стане його зятем». То тепер розумієш, чому смуток у місті?

[[Іван]] подумав і каже:

— Веди мене до царя. Я уб'ю шаркань.

І [[чоловік]] повів [[Іван]]а до царя. [[Іван]] був бідно одягнений, і тому стража не пускала його до царя. Та коли [[Іван]] нагадав про царський розказ, пустили його у царські палати. Цар подивився на хлопця, коли узнав від стражі, чого той прийшов, і каже:

— Запам'ятай: якщо не уб'єш шаркань, то відрубаю тобі голову. А уб'єш, то оженю тебе на моїй дівці і передам тобі половину царства.

Другого дня [[Іван]] пішов до колодязя. Не довго чекав він. З'явився шаркань-змій і заричав:

— Ти, смолоше, чого сюди прийшов? Замість царівни? Спочатку тобою посмакую, а потім увесь народ міста зморю без відьом!

— Не хвалися,— каже [[Іван]].— Будеш ти нині без сніданку!

Вийняв [[Іван]] пищалку і почав грати. Змій як почав танцювати, то земля задрижала. Народ переполошився. Думали, що кінець світу. А [[Іван]] доти грав, доки змій не здох. Зразу стало тихо. Люди думали, що леґінь пропав, і дуже зачудовалися, коли його увиділи живим.

— Но, люди,— сказав їм [[Іван]],— тепер можете брати воду, хто скільки захоче. Змій убитий, і відданиці можуть жити без страху.

Прийшов [[Іван]] до царя, потребував дівку і половину царства. Цар подивився на нього і каже:

— Нащо тобі царську дівку? Вона не для тебе. Я тобі дам золота, і кожна відданиця піде за тебе. Де то видано, аби царська донька віддавалася за голодранця?!

— Пресвітлий царю! Ви самі обіцяли мені доньку. Мені не треба вашого золота.

— А чим докажеш, що то ти убив шаркань?

Народ зібрався коло них і слухає їх бесіду.

— Чим докажу? — розсердився [[Іван]].— Зараз увидите!

Витяг карликову пищалку і почав свистати. Почав народ танцювати. Танцюють усі: і старі, і молоді, і вівці, і корови, і кури, і гуси, і свині, і цар, і цариця. Танцювали доти, доки на ногах держалися. Потім почав цар просити:

— Перестань грати, бо вмираємо.

[[Іван]] перестав, і цар каже:

— Тепер вірю, що то ти убив шаркань. Айбо перед тим, як оженитися на моїй доньці, мусиш зробити три речі. Зробиш — твоя царівна і половина царства. Не зробиш — то що поробиш... Перше завдання: за одну ніч маєш з'їсти дванадцять волів і дванадцять випічок хліба.

І сам цар думав, що [[Іван]]ові цього досить на кілька років. Та [[Іван]] не журився. Приказав знести хліб і м'ясо в одну кімнату і закрився там на замок. Коли залишився сам, проговорив:

— Ей, коби був тут мій брат Всепоїдайло! Він би все відразу поїв!

І в ту хвилину перед ним з'явився Всепоїдайло.

— Не журися: се мені мало на одну ніч.

Встає вранці [[Іван]] і видить: все з'їдено, а його брат смачно спить. Розбудив його [[Іван]], і Всепоїдайло каже:

— Брате солодкий, ще таке добре я ніколи не їв!

Подякував Всепоїдайло і пішов. Прийшли царські слуги провіряти кімнату і дуже зачудувалися: одні кості лишилися. І цар був здивований. Та мав ще надію на друге завдання: за ніч випити двадцять чотири бочки.

На другу ніч заперли [[Іван]]а у пивниці з повними бочками вина. Не встиг він сказати, аби з'явився Всевипивайло, як той уже був у пивниці. Сказав йому [[Іван]] про свою біду, а той лиш розсміявся:

— Лягай спати! Мені сього буде мало.

Пробудився [[Іван]] і видить: бочки порожні, а його брат спить. Як пробудився, каже:

— Ще таке смачне вино я не пив ніколи!

Подякував Всевипивайло за гостину і пішов. А царські слуги, як зайшли в пивницю, та зачудувалися:

— Як один [[чоловік]] міг випити стільки вина?

Цар також зачудувався і сердито каже:

— Та ще третю річ мусиш зробити: за густими хащами, за високими горами, за швидкими ріками є колодязь із живущою водою; моя служниця і ти підете принести тої води: принесеш скорше від неї — твоя донька, не принесеш — прожену тебе...

Вранці узяв [[Іван]] склянку і пішов по воду. Цар послав по воду стару служницю-відьму. Витягла вона віник, сіла на нього і полетіла. А [[Іван]] подумав:

«Ей, коби був тут мій брат Побігайло!»

Побігайло з'явився відразу. [[Іван]] розповів йому про свою біду, і той каже:

— Давай склянку!

Розв'язав другу ногу та полетів вихром. Набрав води і ліг спочити, бо [[баба]] була ще далеко. Пригріло на нього сонце, і він задрімав і не видів, як відьма прилетіла на вінику, набрала води і полетіла назад.

Чекає [[Іван]] брата, а той не біжить. Зажурився [[Іван]] і подумав:

«Коби тут був Далекогляд! Увидів би, що ся стало».

Лише сказав ці слова, а вже перед ним з'явився Далекогляд. Роздивився Далекогляд і каже:

— Відьма летить з водою, а Побігайло спить.

— Що робити? — журиться [[Іван]].— Ей, коби тут був Далекометайло. Він би мені поміг.

Не встиг договорити, а вже Далекометайло з'явився.

— Що за біда?

— Треба Побігайла розбудити.

Вхопив Далекометайло камінець, верг і попав Побігайлові у ніс. Той проснувся і побіг. Обігнав відьму, приніс [[Іван]]ові склянку з водою. А [[Іван]] побіг до царя з тою водою. Цар сердитий, мало не вмер від злості. Та слово має бути словом.

— Ти всі три речі зробив, і моя донька буде твоєю жоною,— сказав цар [[Іван]]ові, а сам подумав: «Більше ти не увидиш білий світ».— Іди і готуйся до весілля.

Царські слуги принесли [[Іван]]ові [[пан]]ську одежу, підстригли його, побритвали і відвели в залізну кімнату спати. Заспав [[Іван]]. А слуги під тою кімнатою розіклали великий вогонь. Так зробили, як їм цар приказував. Пробудився [[Іван]], а його щось пече... Хоче вийти, а нікуди: двері замкнено, а вікон немає. «Тут би погибати,— подумав [[Іван]].— Хіба би Вседрижайло з'явився, але й той би згорів».

І з цю хвилину в кімнаті з'явився Вседрижайло. І відразу в кімнаті стало прохолодно.

Вранці зайшли царські слуги і цар у кімнату, а там іній. Злякався цар, що [[Іван]] має таку силу. І віддав за нього свою доньку.

[[Іван]] прикликав на весілля вітця, матір і своїх названих братів. Цілий тиждень веселилися.

[[Категорія:Українські народні казки]]

← Попередня версія		Версія за 06:38, 28 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про Івана]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про чоловіка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
		+
		+
	Карликова пищалка		Карликова пищалка

Рядок 242:		Рядок 251:

	[[Іван]] прикликав на весілля вітця, матір і своїх названих братів. Цілий тиждень веселилися.		[[Іван]] прикликав на весілля вітця, матір і своїх названих братів. Цілий тиждень веселилися.
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~

Карликова пищалка (українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King в 06:38, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія