Каталонська народна казка. Іспанська народна казка - Історія редагувань

Bogdana в 00:18, 13 вересня 2013

2013-09-13T00:18:37Z

Bogdana в 00:17, 13 вересня 2013

2013-09-13T00:17:41Z

Bogdana в 00:17, 13 вересня 2013

2013-09-13T00:17:04Z

Bogdana в 00:16, 13 вересня 2013

2013-09-13T00:16:43Z

Bogdana в 00:16, 13 вересня 2013

2013-09-13T00:16:06Z

Bogdana в 00:15, 13 вересня 2013

2013-09-13T00:15:46Z

Bogdana в 00:12, 13 вересня 2013

2013-09-13T00:12:01Z

Bogdan: Створена сторінка: ==Птаха, що несла діаманти== Жили собі на світі два приятелі. Обидва були заможними злотн...

2013-06-03T18:19:35Z

Створена сторінка: ==Птаха, що несла діаманти== Жили собі на світі два приятелі. Обидва були заможними злотн...

Нова сторінка

==Птаха, що несла діаманти==

Жили собі на світі два приятелі.

Обидва були заможними злотниками.

Та ось один із них розорився.

Попросив він допомоги в приятеля, але той відмовив.

Тоді невдаха, не маючи нічогісінько за душею, найнявся сторожувати пасовисько.

Якось туди прилетіла птаха з барвистим пір’ям, і він упіймав її.

Посадив у клітку, а коли вранці прийшов погодувати, у кубельці, яке птаха собі змостила, помітив сяйливий камінець.

То був діамант.

Злотник не знав, що й думати, коли це назавтра знову знайшов такий самий діамант, а потім ще і ще, аж поки нарешті збагнув: птаха щодня замість яйця кладе новий діамант.

Відніс він ті яйця до свого приятеля і продав за шість тисяч реалів.

Розбагатівши, колишній злотник покинув сторожувати й повернувся до містечка.

А жадібному приятелеві не терпілося взнати, звідки у нього діаманти.

Він навіть пригрозив піти до суду й звинуватити його в крадіжці, якщо той не признається.

І довелося колишньому злотникові розказати все по щирості.

— Продай мені птаху,— запропонував приятель.

Колишній злотник спершу відмовився, а потім злякався, що приятель його викаже, і згодився обміняти птаху на будинок і крамницю.

На перші діаманти, які знесла йому птаха, приятель купив новий дім, а в саду збудував велику пташарню.

Якось під крилом у птахи побачив напис: «Хто з’їсть мою голову, той стане королем».

Підняв друге крило і побачив 'ще напис: «Хто проковтне моє серце, той щоранку під подушкою знаходитиме повен гаманець золота».

Схопив він птаху і наказав куховарці засмажити її.

Засмажила куховарка птаху і вийшла з кухні.

А в цей час злотникові сини повернулися з поля.

Зголоднілі хлопці пішли мерщій на кухню, а там засмажена птаха.

Старший син з’їв голову, а молодший хотів був з’їсти серце, та в цю мить нагодилася куховарка, і хлопець проковтнув його, щоб вона нічого не помітила й не поскаржилася батькові.

Куховарка й справді нічого не помітила і, коли хазяїн звелів подавати на стіл, віднесла йому таріль із птахою.

Але голови та серця злотник не знайшов.

Тоді він схопив палицю і почав лупцювати нещасну, а вона верещала та бо-жилася, що нічого не їла.

Зачувши лемент, прибігли хлопці й спитали в батька, у чому провинилася куховарка.

— Я її вб’ю, ненажеру! — не вгавав той.— Сказав їй, щоб засмажила птаху і не чіпала, а вона з’їла голову й серце.

Хлопцям стало шкода бідолашної жінки, і вони призналися:

— Не бийте її, тату, це ми з’їли голову й серце птахи.

Батько трохи заспокоївся.

Він спитав, хто з них проковтнув серце, а вранці підійшов до ліжка, в якому спав молодший син, і знайшов під подушкою гаманець із золотом.

Відтоді він робив так щоранку, і хлопець ні про що й не здогадувався.

Минав час. Брати повиростали й зробилися завзятими мисливцями.

Якось приятель запросив хлопців пополювати на зайців.

Батько заперечував, але приятель так наполягав, що старий погодився відпустити синів, хоч попередив, щоб вони не барилися.

Поїхали брати і наступного дня вдосвіта подались на полювання.

А коли надвечір повернулися до маєтку, служниця принесла молодшому братові гаманець.

— Ось, візьміть, ви забули його вранці під подушкою,— сказала вона.

— Це не мій гаманець,— заперечив хлопець.

— Ваш, сеньйоре,— наполягала служниця,— я знайшла його, коли застеляла ваше ліжко.

Хлопець вирішив, що з нього хочуть пожартувати, і мовив:

— Гаразд, якщо гаманець мій, то я дарую його вам.

Звечора він лишив під подушкою кисет, а вранці, дістаючи його, побачив ще й гаманець.

Певний, що його знову розіграли, хлопець сховав гаманець, сподіваючись, що хтось спитає про нього.

Однак ніхто не спитав, а наступного ранку хлопець знайшов новий гаманець.

Так тривало щоранку, а це вже не скидалося на жарти.

«Так он чому батько щоранку заходив до моєї кімнати поправити подушки, перш ніж я встану! — здогадався хлопець.— Через те й не хотів відпускати мене сюди. Тепер мені треба розгадати цю загадку до кінця».

Брати погостювали у свого приятеля ще кілька днів і повернулися додому.

От дома найменший син і каже батькові та братам:

— Батьку, щоранку, прокинувшись, я знаходив під подушкою гаманець із золотом.

Ви, мабуть, знаєте, в чім тут секрет.

Розкажіть усе по щирості.

Нічого не лишалося старому, як розповісти всю історію про птаху і про те, що молодший син, котрий проковтнув її серце, тепер щодня знаходитиме новий гаманець, а старший, який з’їв голову, врешті-решт стане королем.

Брати зраділи новині, і молодший, віддаючи батькові всі гаманці, мовив:

— Цих грошей і тих, що ви маєте, вам вистачить на все життя. А я хочу помандрувати, побачити світу.

Старший брат забажав пристати до нього, і молодший дуже зрадів, що матиме попутника.

Батько благословив синів у дорогу, але просив не баритися на чужині, щоб хоч перед смертю їх побачити.

Пішли брати. Чимало верст пройшли, аж ось одного ранку помітили вдали ні хмару куряви й блискіт списів.

То йшов полк солдатів. Коли полк спинився, до старшого брата наблизилися пажі й піднесли йому корону і всі королівські клейноди.

Пажі сказали, що його проголошено королем їхньої держави.

Братів це не здивувало — адже від батька вони знали, що це повинно статися.

Старший брат прийняв корону й очолив військо, а молодшому запропонував супроводити його.

Так обидва дісталися до столиці королівства, де їх пишно зустріли.

Поки тривали урочистості, молодший брат був поруч зі старшим, а потім помандрував далі.

Брат-король просив його і обіцяв, що зробить першим міністром і оженить на принцесі.

Але той відмовився, сказав, що хоче побачити інші країни, а одружиться не з принцесою, а з дівчиною, яка припаде йому до душі.

Вирушив він у путь, обійшов увесь світ і зустрів бідну сироту.

Хлопець по-просив руки дівчини. Дівчина теж покохала хлопця, і вони побралися.

А потім вони повернулися до королівського двору брата, послали гінців по батька і зажили усі вкупі дружно й щасливо.

{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}

← Попередня версія		Версія за 00:18, 13 вересня 2013
Рядок 145:		Рядок 145:

	{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
−	~~{{Казки про братів і сестер}}~~

← Попередня версія		Версія за 00:17, 13 вересня 2013
Рядок 145:		Рядок 145:

	{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
−	{{~~Казка~~ про братів і сестер}}	+	{{Казки про братів і сестер}}

← Попередня версія		Версія за 00:17, 13 вересня 2013
Рядок 145:		Рядок 145:

	{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
−	{{~~Казки~~ про братів і сестер}}	+	{{Казка про братів і сестер}}

← Попередня версія		Версія за 00:16, 13 вересня 2013
Рядок 145:		Рядок 145:

	{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
−	{{Казки про братів та сестер}}	+	{{Казки про братів і сестер}}

← Попередня версія		Версія за 00:16, 13 вересня 2013
Рядок 145:		Рядок 145:

	{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
−	{{~~Казка~~ про братів і сестер}}	+	{{Казки про братів та сестер}}

← Попередня версія		Версія за 00:15, 13 вересня 2013
Рядок 145:		Рядок 145:

	{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}
−	{{~~Казки~~ про братів і сестер}}	+	{{Казка про братів і сестер}}

@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
 І довелося колишньому злотникові розказати все по щирості.
-—	Продай мені птаху,— запропонував приятель.
+—	Продай мені птаху,— запропонував [[приятель]].
 Колишній злотник спершу відмовився, а потім злякався, що приятель його викаже, і згодився обміняти птаху на будинок і крамницю.
-На перші діаманти, які знесла йому птаха, приятель купив новий дім, а в саду збудував велику пташарню.
+На перші діаманти, які знесла йому [[птаха]], приятель купив новий дім, а в саду збудував велику пташарню.
 Якось під крилом у птахи побачив напис: «Хто з’їсть мою голову, той стане королем».
@@ Рядок 48: / Рядок 48: @@
 Зголоднілі хлопці пішли мерщій на кухню, а там засмажена птаха.
-Старший син з’їв голову, а молодший хотів був з’їсти серце, та в цю мить нагодилася куховарка, і хлопець проковтнув його, щоб вона нічого не помітила й не поскаржилася батькові.
+Старший син з’їв голову, а молодший хотів був з’їсти серце, та в цю мить нагодилася куховарка, і хлопець проковтнув його, щоб вона нічого не помітила й не поскаржилася [[батько]]ві.
-Куховарка й справді нічого не помітила і, коли хазяїн звелів подавати на стіл, віднесла йому таріль із птахою.
+Куховарка й справді нічого не помітила і, коли [[хазяїн]] звелів подавати на стіл, віднесла йому таріль із птахою.
 Але голови та серця злотник не знайшов.
-Тоді він схопив палицю і почав лупцювати нещасну, а вона верещала та бо-жилася, що нічого не їла.
+Тоді він схопив палицю і почав лупцювати нещасну, а вона верещала та божилася, що нічого не їла.
 Зачувши лемент, прибігли хлопці й спитали в батька, у чому провинилася куховарка.
@@ Рядок 64: / Рядок 64: @@
 —	Не бийте її, тату, це ми з’їли голову й серце птахи.
-Батько трохи заспокоївся.
+[[Батько]] трохи заспокоївся.
 Він спитав, хто з них проковтнув серце, а вранці підійшов до ліжка, в якому спав молодший син, і знайшов під подушкою гаманець із золотом.
-Відтоді він робив так щоранку, і хлопець ні про що й не здогадувався.
+Відтоді він робив так щоранку, і [[хлопець]] ні про що й не здогадувався.
-Минав час. Брати повиростали й зробилися завзятими мисливцями.
+Минав час. [[Брат]]и повиростали й зробилися завзятими мисливцями.
 Якось приятель запросив хлопців пополювати на зайців.
@@ Рядок 82: / Рядок 82: @@
 —	Ось, візьміть, ви забули його вранці під подушкою,— сказала вона.
-—	Це не мій гаманець,— заперечив хлопець.
+—	Це не мій гаманець,— заперечив [[хлопець]].
 —	Ваш, сеньйоре,— наполягала служниця,— я знайшла його, коли застеляла ваше ліжко.
@@ Рядок 102: / Рядок 102: @@
 Брати погостювали у свого приятеля ще кілька днів і повернулися додому.
-От дома найменший син і каже батькові та братам:
+От дома найменший [[син]] і каже батькові та братам:
 —	Батьку, щоранку, прокинувшись, я знаходив під подушкою гаманець із золотом.
@@ Рядок 112: / Рядок 112: @@
 Нічого не лишалося старому, як розповісти всю історію про птаху і про те, що молодший син, котрий проковтнув її серце, тепер щодня знаходитиме новий гаманець, а старший, який з’їв голову, врешті-решт стане королем.
-Брати зраділи новині, і молодший, віддаючи батькові всі гаманці, мовив:
+[[Брат]]и зраділи новині, і молодший, віддаючи батькові всі гаманці, мовив:
 —	Цих грошей і тих, що ви маєте, вам вистачить на все життя. А я хочу помандрувати, побачити світу.
@@ Рядок 118: / Рядок 118: @@
 Старший брат забажав пристати до нього, і молодший дуже зрадів, що матиме попутника.
-Батько благословив синів у дорогу, але просив не баритися на чужині, щоб хоч перед смертю їх побачити.
+[[Батько]] благословив синів у дорогу, але просив не баритися на чужині, щоб хоч перед смертю їх побачити.
 Пішли брати. Чимало верст пройшли, аж ось одного ранку помітили вдали ні хмару куряви й блискіт списів.
@@ Рядок 140: / Рядок 140: @@
 Вирушив він у путь, обійшов увесь світ і зустрів бідну сироту.
-Хлопець по-просив руки дівчини. Дівчина теж покохала хлопця, і вони побралися.
+Хлопець попросив руки дівчини. Дівчина теж покохала хлопця, і вони побралися.
 А потім вони повернулися до королівського двору брата, послали гінців по батька і зажили усі вкупі дружно й щасливо.
 {{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}