Клим (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 12:30, 2 квітня 2016

2016-04-02T12:30:57Z

Kos Street King в 06:40, 28 вересня 2009

2009-09-28T06:40:53Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:02Z

1 версія

Нова сторінка

Клим
Був де не був раз один [[чоловік]], ім'я його було Клим. Сей Клим ніяк не хотів робити. Но та як жити? Робити не хоче, то буде красти. Почав він звідси і звідси помалу, і так він навчився дуже красти.

Раз дочувся за нього один [[пан]], що він такий і такий злодій. Сказав його закликати до себе і каже йому:

— Климе, гов! Тоді ти будеш добрий злодій, коли ти вкрадеш од моїх слуг телицю. Завтра її будуть вести на вашар. А коли її не вкрадеш, то накажу тебе загубити.

— Я вкраду, [[пан]]е,— каже Клим. На другий день ведуть слуги телицю на вашар, а Клим уже вартував, коли будуть вести. Видить, що ведуть, наскоро уліз на одне дерево і там повісився. Ідуть слуги побіля дерева, видять, що там якийсь [[чоловік]] висить (а те ніколи і в голові їм не було, що то Клим), і кажуть:

— Дивіться, браття! І сьому світ навновав, що повісився. Та й видно, що іще молодий.

Слуги із тим пішли далі. А то такий ліс був, що з одного боку і з другого хаща була, а на середині путь. Клим як увидів, що слуги пройшли, схопився з того дерева — і поперед них та повісився на друге дерево.

Прийшли [[пан]]ові слуги і до того дерева і там увиділи [[чоловік]]а повішеного, і кажуть: — Дивіться, браття! І тут один [[чоловік]] повісився.

І з тим пішли далі. Клим, як увидів, що вони уже геть далеко, ізліз із дерева та знову наперед їх — і повісився на третє дерево.

Надійшли [[пан]]ові слуги і туди з телицею і увиділи, що і там один [[чоловік]] повішений, уже третій. І каже один з-межи них:

— Мені видиться, що то усе один [[чоловік]]. Ану підімо, погляньмо, чи там є той найперший.

А те і одному у голову не прийшло, що хоч одному би коло телиці зостатися. Телицю прив'язали там до одного дерева, а самі усі пішли дивитися найпершого повішеного [[чоловік]]а.

Клим, як увидів, що слуги порозходилися, ізліз із дерева, телицю одв'язав і повів. Вернулися до телиці, а телиці гладко. Не виділи нікого, хто вкрав, чи куди пішов. Вернулися і пішли додому. Звідується у них [[пан]]:

— Ну, що вам дали за телицю?

— [[Пан]]е, не знаємо: як ми йшли тим лісом, то виділи, що троє людей повішено коло путі. А як ми прийшли до того третього повішеного [[чоловік]]а, то закортіло нам подивитися, чи там є той перший. Телицю ми прив'язали до одного дерева, самі пішли дивитися; прийшли туди, де був найперший повішений, та видимо, що там уже його нема. Прийшли до другого — і того там не було; прийшли до третього — уже й того там не було, та й телиця украдена.

— Ну, ідіть за Климом,— каже [[пан]],— бизувно, він украв.

Прийшов Клим, звідується од нього [[пан]]:

— Климе, гов! Чи ти вкрав телицю?

— Ой я, [[пан]]е!

— Ну, коли ти украв телицю, укради ти од моїх слуг із маштальні кобилу, то дам тобі сто золотих. А коли не вкрадеш, то дам тебе загубити. — Я украду, [[пан]]е! — каже Клим.

Навечір ось сказав [[пан]], аби слуги один на кобилу сів, другий за кетефик тримав, а третій за хвіст, та аби добре її сокотили, аби Клим якось не вкрав.

Звечорілося. Узяв Клим корчажку спирту, прядива одну ручку, та поклав у тайстру, і вбрався у жебраче плаття. Прийшов у маштальню, де [[пан]]ові слуги кобилу вартували, почав припрошуватися на ніч.

Слуги того прийняли, бо не знали, що то Клим, а істинно вірили, що жебрак. Вийняв Клим спирт із корчажкою і почав силувати слуг. Слуги взяли і добре понапивалися, та він їх іще посилував, так що вони дуже повпивалися. Як Клим увидів, що слуги вже дуже повпивалися, дрімають, узяв терлицю і того, що сидів на кобилі, усадив на терлицю, а тому, що хвіст тримав, дав у руки пучку прядива, а той, що за кетефик тримав, таки за кетефик тримав, лиш що Клим прив'язав кетефик до терлиці та так його залишив, аби тримав; а сам кобилу вивів із маштальні.

Рано прийшов [[пан]] у маштальню, видить, що кобили нема, а слуги коло терлиці. Звідується од того, що на кобилі мав сидіти:

— А де кобила?

— Тут є, [[пан]]е! — і ще почав бити ногами терлицю, ніби бив кобилу в черево.

Звідується далі од того, що за хвіст мав тримати, а він пучку прядива тримає.

— А де хвіст кобили?

— Тут є, [[пан]]е! — і добре потряс прядивом. (А вони іще всі п'яні були, бо спирт їх дуже затлумив.)

Звідується далі од того, що кобилу за кетефик мав тримати:

— А чи ти так держиш кобилу за кетефик?

— Ой, я держу, [[пан]]е!

Ех, коли почав [[пан]] бити слуг, аж тоді вони увиділи, що вони не кобилу вартували, а терлицю.

Погнав [[пан]] за Климом. Прийшов Клим, звідується від нього [[пан]]:

— Чи ти вкрав, Климе, мою кобилу?

— Ой я, [[пан]]е.

І дав [[пан]] Климові сто золотих, і кобилу йому дав. Як йому дав, та й каже знов:

— Тоді ти, Климе, будеш злодій, коли од мене із постелі вкрадеш [[пан]]ю. Коли вкрадеш, дам тобі сто золотих, а коли ні, то дам тебе згубити.

— Я вкраду, [[пан]]е! Однак зажурився Клим дуже, як би украсти од [[пан]]а [[пан]]ю, коли [[пан]], як іде спати з [[пан]]ею, то замикає двері. Не знав, що інше робити, зібрався й пішов до чортів, аби йому допомогли [[пан]]ю вкрасти. Чорти зараз пристали, лиш що мусив [[пан]]ю їм дати. А чорти іще йому дали за те такий міх грошей, як сам Клим.

Прийшов сам хромий чорт із Климом [[пан]]ю красти. Зараз чорт повідмикав двері, [[пан]]ю взяв так, що ні [[пан]]і, ні [[пан]] не чули, а Климові наказав, аби коло [[пан]]а один околот положив. Чорт [[пан]]ю поніс у пекло.

Рано пробудився [[пан]] і видить, що нема коло нього [[пан]]і, а вмісто [[пан]]і один околот лежить коло нього. Послав за Климом і каже:

— Климе, гов! Чи ти вкрав [[пан]]ю?

— Ой я, [[пан]]е!

— Ну, на, тут маєш сто золотих. Іще тобі дам сто золотих, лиш дай мені [[пан]]ю назад.

Ну, що робити? Клим знав добре, що чорти [[пан]]і легко не оддадуть. Наловив Клим воробців, узяв друганик ниток, поприв'язував нитки воробцям на лапки, натесав кілків, ізібрав те у тайстру і пішов у пекло до чортів. Ну і кобилу взяв із собою.

Прийшов над пекло, порозпускав воробців. Як далеко одлетить воробець на нитці — там зараз пішов і кілок забив. А кобилу прив'язав там до одного дерева.

Іде один чорт і звідується у Клима:

— Климе, гов! Що ти тут хочеш робити?

— Звідайся у богородиці.

— Та як їй казати?

— Іздійми шапку та кажи: не! не! не! Ізняв чорт шапку, іде до кобили та каже:

— Не! не! не!

Кобила заіржала. Звідується чорт у Клима:

— Що тепер каже?

— Та те каже, що тут один монастир лагодиться будувати.

— Йой, не роби тут, не роби, дам тобі, що хоч!

— Дай мені [[пан]]ю.

Чорт як учув, що [[пан]]ю просить, то втік. Приходить і другий, звідується у Клима:

— Климе, гов! Що ти тут хочеш робити?

— Звідайся у богородиці.

— Та як їй казати?

— Іздійми шапку та кажи: не! не! не! Зняв чорт шапку, іде до кобили і каже: — Не! не! не!

Кобила заіржала. Звідується чорт у Клима:

— А що тепер каже?

— Каже, що тут один монастир лагодиться будувати.

— Климе, лиш те тут не будуй, дам тобі, що хоч.

— Дай мені [[пан]]ю!

Чорт як учув, що [[пан]]ю просить, то втік. Прийшов і третій, і той [[пан]]і не хотів дати. Ні один не хотів [[пан]]і дати. Ось аж напослідок прийшов хромий і звідується:

— Климе, гов! Що ти тут хочеш робити?

— Позвідайся в богородиці.

— Та як їй казати?

—Іздійми шапку та кажи: не! не! не! Зняв чорт шапку, іде до кобили і каже:

— Не! не! не!

Кобила заіржала. Звідується чорт у Клима:

— Що тепер каже?

— Та каже, що тут один монастир ладиться будувати.

— Климе, гов! Чи не мож би її якось упросити?

— Мож!

— Та як?

— Візьми шапку в зуби та йди поцілуй її у задні ноги, і красно проси: не! не! не! Але на череві йди.

Узяв чорт шапку в зуби, ліг на черево і так, сунучися, іде до кобили. Підійшов до кобили, хоче поцілувати у задні ноги, а кобила задом як взяла бити чорта, чорт далеко — фирк! — і каже:

— Йой, Климе, проси, що хоч, дам тобі, лиш іди звідси із своєю богородицею.

— Ну, то дай мені [[пан]]ю, бо інакше не йду звідси.

— Ну, дам тобі!

Пішов чорт, виніс [[пан]]ю, але дуже суха і бліда була, бо усе з чортами мусила іграти. Так приніс її додому, передав [[пан]]ові.

І днесь, може, ґаздують вкупі, коли не померли. А Клим дістав своїх сто золотих од [[пан]]а.

Було сороча,

Було й воронча. Справили собі хижу з сінця.

Чи казати казку з кінця?

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Був де не був раз один [[чоловік]], ім'я його було Клим. Сей Клим ніяк не хотів робити. Но та як жити? Робити не хоче, то буде красти. Почав він звідси і звідси помалу, і так він навчився дуже красти.
@@ Рядок 30: / Рядок 21: @@
 А те і одному у голову не прийшло, що хоч одному би коло телиці зостатися. Телицю прив'язали там до одного дерева, а самі усі пішли дивитися найпершого повішеного [[чоловік]]а.
-Клим, як увидів, що слуги порозходилися, ізліз із дерева, телицю одв'язав і повів. Вернулися до телиці, а телиці гладко. Не виділи нікого, хто вкрав, чи куди пішов. Вернулися і пішли додому. Звідується у них [[пан]]:
+[[Файл:Chert-kazka-vn-ua.jpg|left]]Клим, як увидів, що слуги порозходилися, ізліз із дерева, телицю одв'язав і повів. Вернулися до телиці, а телиці гладко. Не виділи нікого, хто вкрав, чи куди пішов. Вернулися і пішли додому. Звідується у них [[пан]]:
 — Ну, що вам дали за телицю?
@@ Рядок 98: / Рядок 89: @@
 Прийшов над пекло, порозпускав воробців. Як далеко одлетить воробець на нитці — там зараз пішов і кілок забив. А кобилу прив'язав там до одного дерева.
-Іде один чорт і звідується у Клима:
+Іде один [[чорт]] і звідується у Клима:
 — Климе, гов! Що ти тут хочеш робити?
@@ Рядок 110: / Рядок 101: @@
 — Не! не! не!
-Кобила заіржала. Звідується чорт у Клима:
+Кобила заіржала. Звідується [[чорт]] у Клима:
 — Що тепер каже?
@@ Рядок 130: / Рядок 121: @@
 — Іздійми шапку та кажи: не! не! не! Зняв чорт шапку, іде до кобили і каже: — Не! не! не!
-Кобила заіржала. Звідується чорт у Клима:
+Кобила заіржала. Звідується [[чорт]] у Клима:
 — А що тепер каже?
@@ Рядок 140: / Рядок 131: @@
 — Дай мені [[пан]]ю!
-Чорт як учув, що [[пан]]ю просить, то втік. Прийшов і третій, і той [[пан]]і не хотів дати. Ні один не хотів [[пан]]і дати. Ось аж напослідок прийшов хромий і звідується:
+[[Чорт]] як учув, що [[пан]]ю просить, то втік. Прийшов і третій, і той [[пан]]і не хотів дати. Ні один не хотів [[пан]]і дати. Ось аж напослідок прийшов хромий і звідується:
 — Климе, гов! Що ти тут хочеш робити?
@@ Рядок 148: / Рядок 139: @@
 — Та як їй казати?
-—Іздійми шапку та кажи: не! не! не! Зняв чорт шапку, іде до кобили і каже:
+—Іздійми шапку та кажи: не! не! не! Зняв [[чорт]] шапку, іде до кобили і каже:
 — Не! не! не!
-Кобила заіржала. Звідується чорт у Клима:
+Кобила заіржала. Звідується [[чорт]] у Клима:
 — Що тепер каже?
@@ Рядок 183: / Рядок 174: @@
 Чи казати казку з кінця?