Кмітлива дівчина (італійська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 09:10, 18 вересня 2013

2013-09-18T09:10:00Z

Bogdan в 23:30, 9 травня 2013

2013-05-09T23:30:06Z

Bogdan: перейменував «Кмітлива дівчина» на «Кмітлива дівчина (італійська народна казка)»

2013-05-07T23:31:54Z

перейменував «Кмітлива дівчина» на «Кмітлива дівчина (італійська народна казка)»

Bogdan в 02:13, 3 травня 2013

2013-05-03T02:13:42Z

Bogdan: Створена сторінка: Був собі колись убогий рибалка. І мав він дружину і двох дітей — дочку та сина. Не раз, не ...

2013-05-03T01:45:39Z

Створена сторінка: Був собі колись убогий рибалка. І мав він дружину і двох дітей — дочку та сина. Не раз, не ...

Нова сторінка

Був собі колись убогий рибалка. І мав він дружину і двох дітей — дочку та сина.

Не раз, не два ходив він до річки зі своєю сіттю, не раз, не два закидав її у воду, та ніколи більш як кілька пліточок не приніс додому.

Якось, коли в хаті не було з чого зварити навіть ріденької юшечки, рибалка сказав дружині:

— Піду я ще раз по рибу. Може, зловлю яку пліточку на юшку. Усе ж таки буде нам поживок.

Прийшов він до річки, поставив підсаку, а сам стоїть на березі та й чекає. Тоді взявся тягти підсаку з води, а вона чогось важко йде до берега.

«Мабуть, щось велике піймалося»,— подумав собі рибалка.

Аж ось витяг-таки підсаку на берег, дивиться, аж там не риба, а золота ступка! Зрадів рибалка та й пішов мерщій додому. Показує ступку дружині, дочці й синові, а сам так тішиться!

— Бачите, що я сьогодні зловив? — каже.— Тепер годі бідувати!

А дочка йому:

— Що вам з такої здобичі? Голодному риба дорожча, як золота ступка.

— Ет, що ти там тямиш? — розсердився батько.— Я понесу цю золоту ступку до короля, і він щедро заплатить мені за неї.

— Ну то несіть,— відповіла йому дочка.— Та тільки король скаже вам: «Навіщо мені ступка без товкачика?»

Рибалка все ж таки пішов до королівського палацу. Побачив там короля й просить прийняти в подарунок ступку.

Узяв король золоту ступку та й каже сердито:

А товкачик де? Навіщо вона мені, дурню, без товкачика?

Оторопів бідолашний рибалка, переступає з ноги на ногу, чухає собі за вухом та все бубонить нишком: «Таки правду казала дочка!»

Почув це король, насупився й грізно так питає:

— Що ти там, невігласе, бурмочеш?

— Та це я загадав, що мені радила моя дочка. Вона вгадала усе, що ви скажете.

— Мабуть, вельми розумна в тебе дочка, коли так угадує чужі думки. Ото перекажи їй, нехай наготує й принесе мені салату «Ой-ой-ой!» Як не принесе, то звелю її й тебе вкупі з
нею скарати.

Сумний поплентався рибалка додому та все лаяв себе дорогою, що бовкнув королю ще й про свою дочку.

Приходить та й каже вдома дочці:

— І чого я тебе не послухав! Тепер і тобі й мені доведеться накласти головою.

І розповів про королеву забаганку. Потім сів та й плаче.

А дівчина зовсім не злякалася:

— Не бійтесь,— каже,— тату, усе буде добре.

Пішла вона на город, нарвала чимало салати, склала в кошик, а поміж листки накидала голок.

На другий день подалася дівчина з кошиком до королівського палацу. Зайшла вона до тронної зали, подала королю накритий кошик і сказала:

— Ось вам, ваша королівська величносте, салат «Ой-ой-ой!»

Король розкрив кошика, перегорнув кілька листочків пальцями, а тоді раптом як висмикне руку та як гукне: «Ой-ой-ой!»

Як уже переболіло в пальцях, король сказав:

— Ну та й хитра ж ти! Це справді салат «Ой-ой-ой!» Але побачимо, чи стане в тебе розуму й на дещо інше. Завтра ти приходь до мене не вдягнена й не роздягнена, не торкаючись ногами ні стежки, ні шляху, та прибудь ані на коні, ані пішки, та стань не в палаці й не надворі.

Прийшла дівчина додому й розповіла батькові про наказ короля. Старий як почув таке, то й руки опустив. Стоїть та все приказує:

— Пропала моя донька! Ой, пропала!

— Не журіться, тату! — умовляє дівчина.— Король хитрий, та й я ж не без голови.

Позичила вона у сусіда вівцю, роздяглася, обгорнулася рибальською сіттю, сіла на вівцю та й поїхала до короля в палац. А приїхавши, зупинила вівцю так, що та передніми ногами переступила поріг тронної зали, а задніми ногами стояла надворі. Король, побачивши дівчину, здивовано спитав, що це все означає.

— Це означає,— відказала рибалчина дочка,— що я виконала ваш наказ: я приїхала не вдягнена і не роздягнена, я не торкаюся ногами ні до стежки, ні до шляху, а прибула до вас не пішки і не на коні, а моя вівця стоїть і не в вашій залі, й не надворі.

Король був вражений кмітливістю простої дівчини. Він наказав своїм служникам покликати до палацу її матір, батька й брата.

Коли вони прийшли, король звелів подати на стіл смаженого півня. Взяв він того півня і порізав на частини.

Тоді голову віддав батькові дівчини, спину — її матері, ноги — її братові, а крила — їй самій.

— А тепер поясни: чому я так поділив печеню? — хитро посміхаючись, сказав король.

Він думав, дівчина нізащо не вгадає, що він мав на думці. Та кмітлива рибалчина дочка сказала так:

— Півнячу голову ви віддали моєму татові, бо він — голова нашої родини; спину півня ви віддали мамі, бо на її плечах уся домашня робота; ноги ви віддали моєму молодшому братові, бо він має прудко бігати, куди йому загадають тато й мама, а крила ви віддали мені, тому що я маю невдовзі вилетіти з хати — до того, хто стане моїм чоловіком.

Король аж руками сплеснув, що вона все так розумно пояснила.

— Що ж, ти перемогла,— сказав він.

Так дівчина з простої убогої родини переважила розумом багатого й могутнього короля.

← Попередня версія		Версія за 23:30, 9 травня 2013
Рядок 96:		Рядок 96:


−	~~[[Категорія~~:Італійські народні казки]]	+
		+
		+	{{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}

← Попередня версія		Версія за 02:13, 3 травня 2013
Рядок 91:		Рядок 91:

	Так дівчина з простої убогої родини переважила розумом багатого й могутнього короля.		Так дівчина з простої убогої родини переважила розумом багатого й могутнього короля.
		+
		+
		+
		+
		+
		+	[[Категорія:Італійські народні казки]]

@@ Рядок 21: / Рядок 21: @@
 —	Ет, що ти там тямиш? — розсердився батько.— Я понесу цю золоту ступку до короля, і він щедро заплатить мені за неї.
-—	Ну то несіть,— відповіла йому дочка.— Та тільки король скаже вам: «Навіщо мені ступка без товкачика?»
+—	Ну то несіть,— відповіла йому дочка.— Та тільки [[король]] скаже вам: «Навіщо мені ступка без товкачика?»
 Рибалка все ж таки пішов до королівського палацу. Побачив там короля й просить прийняти в подарунок ступку.
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 —	Та це я загадав, що мені радила моя дочка. Вона вгадала усе, що ви скажете.
-—	Мабуть, вельми розумна в тебе дочка, коли так угадує чужі думки. Ото перекажи їй, нехай наготує й принесе мені салату «Ой-ой-ой!» Як не принесе, то звелю її й тебе вкупі з
+—	Мабуть, вельми розумна в тебе дочка, коли так угадує чужі думки. Ото перекажи їй, нехай наготує й принесе мені салату «Ой-ой-ой!» Як не принесе, то звелю її й тебе вкупі з нею скарати.
 Сумний поплентався рибалка додому та все лаяв себе дорогою, що бовкнув королю ще й про свою дочку.
@@ Рядок 48: / Рядок 47: @@
 І розповів про королеву забаганку. Потім сів та й плаче.
-А дівчина зовсім не злякалася:
+А [[дівчина]] зовсім не злякалася:
 —	Не бійтесь,— каже,— тату, усе буде добре.
@@ Рядок 58: / Рядок 57: @@
 —	Ось вам, ваша королівська величносте, салат «Ой-ой-ой!»
-Король розкрив кошика, перегорнув кілька листочків пальцями, а тоді раптом як висмикне руку та як гукне: «Ой-ой-ой!»
+[[Король]] розкрив кошика, перегорнув кілька листочків пальцями, а тоді раптом як висмикне руку та як гукне: «Ой-ой-ой!»
 Як уже переболіло в пальцях, король сказав:
@@ Рядок 64: / Рядок 63: @@
 —	Ну та й хитра ж ти! Це справді салат «Ой-ой-ой!» Але побачимо, чи стане в тебе розуму й на дещо інше. Завтра ти приходь до мене не вдягнена й не роздягнена, не торкаючись ногами ні стежки, ні шляху, та прибудь ані на коні, ані пішки, та стань не в палаці й не надворі.
-Прийшла дівчина додому й розповіла батькові про наказ короля. Старий як почув таке, то й руки опустив. Стоїть та все приказує:
+Прийшла [[дівчина]] додому й розповіла батькові про наказ короля. Старий як почув таке, то й руки опустив. Стоїть та все приказує:
 —	Пропала моя донька! Ой, пропала!
@@ Рядок 84: / Рядок 83: @@
 Він думав, дівчина нізащо не вгадає, що він мав на думці. Та кмітлива рибалчина дочка сказала так:
-—	Півнячу голову ви віддали моєму татові, бо він — голова нашої родини; спину півня ви віддали мамі, бо на її плечах уся домашня робота; ноги ви віддали моєму молодшому братові, бо він має прудко бігати, куди йому загадають тато й мама, а крила ви віддали мені, тому що я маю невдовзі вилетіти з хати — до того, хто стане моїм чоловіком.
+—	Півнячу голову ви віддали моєму татові, бо він — голова нашої родини; спину півня ви віддали мамі, бо на її плечах уся домашня робота; ноги ви віддали моєму молодшому братові, бо він має прудко бігати, куди йому загадають тато й мама, а крила ви віддали мені, тому що я маю невдовзі вилетіти з хати — до того, хто стане моїм [[чоловік]]ом.
 Король аж руками сплеснув, що вона все так розумно пояснила.
@@ Рядок 91: / Рядок 90: @@
 Так дівчина з простої убогої родини переважила розумом багатого й могутнього короля.
@@ Рядок 99: / Рядок 95: @@
 {{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}