Козаки і смерть (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 23:51, 3 травня 2014

2014-05-03T23:51:40Z

Bogdana в 22:38, 6 лютого 2014

2014-02-06T22:38:40Z

Kos Street King: перейменував «Козаки і смерть ID 158» на «Козаки і смерть (Українська народна казка)»

2009-09-23T10:58:33Z

перейменував «Козаки і смерть ID 158» на «Козаки і смерть (Українська народна казка)»

Kos Street King в 10:58, 23 вересня 2009

2009-09-23T10:58:05Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:24Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Ішло, два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає.

Коли се один і каже:

— Ой, братіку, біда! Смерть іде! (А воно, бачите, в степу так здалека видно!).

— Ну, то що? — каже той.

— Та вона ж нас постинає! Тікаймо!

— Е ні, брате, не подоба козакам утікати! Та й спека он яка чортяча, не дуже то й підбіжиш! Будем уже сидіть. Раз мати на світ родила, раз і помирати!

— Чи так, то й так!

Сидять. Надійшла смерть та й каже:

— Оце й добре, що я вас, волоцюг, спіткала. Годі вам гуляти та розкошувати, у шовкових жупанах ходити та мед-вино пити, ось я вас із світа зжену, косою голови постинаю!

— Стинай, — каже один козак, — на те твоя сила й воля! Тільки дай мені, милостива пані, перед смертю люльки покурити!

— Ну,— каже смерть,— коли ти мене милостивою панею назвав, то вже кури собі!

Вийняв козак люльку та як закурив! А тютюн добрячий, міцний, — як пійшов од його дух та дим, то смерть аж набік одійшла.

— Оце,— каже,— який поганий дух! Як се ти таку погань куриш!

— Та що ж,— каже козак,— так мені сужено!

Як розійшовся дим та дух, смерть знов приступила:

— Ну,— каже,— покурив, тепер я вас обох постинаю!

— Стривай, милостива пані, дай і мені пільгу! — каже другий козак.— Дозволь мені перед смертю табаки понюхати!

— Нюхай, — каже, — та знай мою добрість.

Вийняв той козак ріжка, бере понюшку, а сам думає, як би йому призвести смерть, щоб вона понюхала!.. Нюхнув на один бік, нюхнув на другий, крекнув, бо табака була добре заправлена: там до неї було й чемериці, й тургуну, й перцю додано для моці, щоб у носі крутило.

— А що ж воно, добре? — пита смерть.

— Та як кому! — каже козак.

— Ану, дай спробувати! — просить смерть.

— На, милостива пані!

Як нюхнула смерть, як закрутить їй у носі, як чхне вона — аж косу впустила!

— Цур же йому,— каже,— яке погане! Ще поганіше, ніж той дим! І як се ти таке паскудство вживаєш?!

— Отак як бачиш! — каже козак.— Приймаю муку цілий вік, бо так уже мені пороблено чи наслано, Бог його зна! Мушу терпіти...

— А! — каже смерть, — коли так, не буду ж я вас косою стинати! То не штука — вмерти, а от ти чхай ще 50 літ!

Отаким чином і визволилися козаки від наглої смерті.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Ішло, два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає.
@@ Рядок 11: / Рядок 9: @@
 — Та вона ж нас постинає! Тікаймо!
-— Е ні, брате, не подоба козакам утікати! Та й спека он яка чортяча, не дуже то й підбіжиш! Будем уже сидіть. Раз мати на світ родила, раз і помирати!
+[[Файл:Козак і смерть2 300х218.jpg|left]]— Е ні, брате, не подоба козакам утікати! Та й спека он яка чортяча, не дуже то й підбіжиш! Будем уже сидіть. Раз мати на світ родила, раз і помирати!
 — Чи так, то й так!
@@ Рядок 59: / Рядок 57: @@
 {{Казка про чоловіка}}
 {{Казка про кохання і дружбу}}

← Попередня версія		Версія за 22:38, 6 лютого 2014
Рядок 56:		Рядок 56:

	Отаким чином і визволилися козаки від наглої смерті.		Отаким чином і визволилися козаки від наглої смерті.
		+
		+	{{Казка про чоловіка}}
		+	{{Казка про кохання і дружбу}}

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 — Оце й добре, що я вас, волоцюг, спіткала. Годі вам гуляти та розкошувати, у шовкових жупанах ходити та мед-вино пити, ось я вас із світа зжену, косою голови постинаю!
-— Стинай, — каже один козак, — на те твоя сила й воля! Тільки дай мені, милостива пані, перед смертю люльки покурити!
+— Стинай, — каже один [[козак]], — на те твоя сила й воля! Тільки дай мені, милостива пані, перед смертю люльки покурити!
 — Ну,— каже смерть,— коли ти мене милостивою панею назвав, то вже кури собі!
-Вийняв козак люльку та як закурив! А тютюн добрячий, міцний, — як пійшов од його дух та дим, то смерть аж набік одійшла.
+Вийняв [[козак]] люльку та як закурив! А тютюн добрячий, міцний, — як пійшов од його дух та дим, то смерть аж набік одійшла.
 — Оце,— каже,— який поганий дух! Як се ти таку погань куриш!
-— Та що ж,— каже козак,— так мені сужено!
+— Та що ж,— каже [[козак]],— так мені сужено!
 Як розійшовся дим та дух, смерть знов приступила:
@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 — Ну,— каже,— покурив, тепер я вас обох постинаю!
-— Стривай, милостива пані, дай і мені пільгу! — каже другий козак.— Дозволь мені перед смертю табаки понюхати!
+— Стривай, милостива пані, дай і мені пільгу! — каже другий [[козак]].— Дозволь мені перед смертю табаки понюхати!
 — Нюхай, — каже, — та знай мою добрість.
-Вийняв той козак ріжка, бере понюшку, а сам думає, як би йому призвести смерть, щоб вона понюхала!.. Нюхнув на один бік, нюхнув на другий, крекнув, бо табака була добре заправлена: там до неї було й чемериці, й тургуну, й перцю додано для моці, щоб у носі крутило.
+Вийняв той [[козак]] ріжка, бере понюшку, а сам думає, як би йому призвести смерть, щоб вона понюхала!.. Нюхнув на один бік, нюхнув на другий, крекнув, бо табака була добре заправлена: там до неї було й чемериці, й тургуну, й перцю додано для моці, щоб у носі крутило.
 — А що ж воно, добре? — пита смерть.
-— Та як кому! — каже козак.
+— Та як кому! — каже [[козак]].
 — Ану, дай спробувати! — просить смерть.
@@ Рядок 51: / Рядок 51: @@
 — Цур же йому,— каже,— яке погане! Ще поганіше, ніж той дим! І як се ти таке паскудство вживаєш?!
-— Отак як бачиш! — каже козак.— Приймаю муку цілий вік, бо так уже мені пороблено чи наслано, Бог його зна! Мушу терпіти...
+— Отак як бачиш! — каже [[козак]].— Приймаю муку цілий вік, бо так уже мені пороблено чи наслано, Бог його зна! Мушу терпіти...
 — А! — каже смерть, — коли так, не буду ж я вас косою стинати! То не штука — вмерти, а от ти чхай ще 50 літ!
 Отаким чином і визволилися козаки від наглої смерті.