Коза-дереза (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 20:38, 15 квітня 2014

2014-04-15T20:38:12Z

Bogdana в 20:30, 15 квітня 2014

2014-04-15T20:30:27Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:06Z

1 версія

Snak: перейменував «Коза-дереза» на «Коза-дереза (українська народна казка)»

2009-09-22T19:53:19Z

перейменував «Коза-дереза» на «Коза-дереза (українська народна казка)»

Snak в 21:08, 14 вересня 2009

2009-09-14T21:08:46Z

Snak: Створена сторінка: Категорія:українська народна казка Категорія:Казки про тварин [[Категорія:Казки пр...

2009-09-14T20:34:02Z

Створена сторінка: Категорія:українська народна казка Категорія:Казки про тварин [[Категорія:Казки пр...

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

[[Категорія:Казки про тварин]]

[[Категорія:Казки про козу]]

[[Категорія:Казки про діда та бабу]]

Були собі [[дід]] та [[баба]]. Поїхав [[дід]] на ярмарок та й купив собі [[козу]]. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту [[козу]] пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а [[дід]] став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— [[Кізонько]] моя мила, [[кізонько]] моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.

На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

От дід і того сина прогнав.

На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні дідусю, я й не пила, я й не їла: бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

От дід прогнав і бабу.

На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу, а сам навпростець пішов; став на воротях у червоних чоботях та й питається:

— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?

— Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!

От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку,— вона туди вбігла та й заховалась на печі.

От прибігає зайчик, коли чує — хтось є в хатці. Зайчик і питається:

— А хто, хто в моїй хатці?

А коза сидить на печі та й каже:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть.

От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!

А ведмідь:

— От я його вижену! Побіг до хатки:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!

Ведмідь і злякався.

— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:

— А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!

А вовк:

— От я його вижену!

— Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.

— Отже, вижену.

Побіг вовк до хатки та й питається:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!

Вовк і злякався.

— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається :

— А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

А лисичка:

— От я його вижену!

— Де тобі, лисичко, його вигнати! Тут і ведмідь гнав — не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, а то ти!

— Отже, вижену.

Побігла лисичка до хати та:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!

От лисичка теж злякалась.

— Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.

Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:

— Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?

— Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!

А рак:

— От я його вижену!

— Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!

— Отже, вижену!

От поліз рак у хатку та й питається:

— А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:

— Я, коза-дереза,
За три копи куплена,
Півбока луплена!
Тупу-тупу ногами,
Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу,
Хвостиком замету,—
Тут тобі й смерть!

А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:

— А я, рак-неборак,
Як ущипну,— буде знак!

Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує. Та й став жити в своїй хатці.

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 — Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!
-От [[дід]] розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.
+[[Файл:Коза-дереза 300х200.jpg|left]]От [[дід]] розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.
 На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас [[хлопець]] козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Категорія:українська народна казка]]
+Були собі [[дід]] та [[баба]]. Поїхав [[дід]] на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту [[козу]] пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а [[дід]] став на воротях у червоних чоботях та й питається:
-[[Категорія:Казки про тварин]]
+— Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
 — Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,— тільки пила, тільки й їла!
-От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.
+От [[дід]] розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.
-На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас хлопець козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
+На другий день посилає другого сина — меншого. Пас, пас [[хлопець]] козу аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
 — Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
@@ Рядок 23: / Рядок 15: @@
 От дід і того сина прогнав.
-На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:
+На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу, пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а [[дід]] уже стоїть на воротях у червоних чоботях та й питається:
 — Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
@@ Рядок 39: / Рядок 31: @@
 От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс. У лісі бачить коза зайчикову хатку,— вона туди вбігла та й заховалась на печі.
-От прибігає зайчик, коли чує — хтось є в хатці. Зайчик і питається:
+От прибігає [[зайчик]], коли чує — хтось є в хатці. Зайчик і питається:
 — А хто, хто в моїй хатці?
@@ Рядок 54: / Рядок 46: @@
 Тут тобі й смерть.
-От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:
+От [[зайчик]] злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить та й плаче. Коли йде [[ведмідь]] та й питається:
 — Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
@@ Рядок 60: / Рядок 52: @@
 — Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!
-А ведмідь:
+А [[ведмідь]]:
 — От я його вижену! Побіг до хатки:
@@ Рядок 66: / Рядок 58: @@
 — А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
-— Я, коза-дереза,
+— Я, [[коза]]-дереза,
 За три копи куплена,
 Півбока луплена!
@@ Рядок 75: / Рядок 67: @@
 Тут тобі й смерть!
-Ведмідь і злякався.
+[[Ведмідь]] і злякався.
 — Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
-От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде вовк і питається:
+От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче. Коли йде [[вовк]] і питається:
 — А чого це ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
@@ Рядок 85: / Рядок 77: @@
 — Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить!
-А вовк:
+А [[вовк]]:
 — От я його вижену!
@@ Рядок 110: / Рядок 102: @@
 — Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
-Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить лисичка, побачила зайчика та й питається :
+Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли біжить [[лисичка]], побачила зайчика та й питається :
 — А чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
@@ Рядок 116: / Рядок 108: @@
 — Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
-А лисичка:
+А [[лисичка]]:
 — От я його вижену!
@@ Рядок 124: / Рядок 116: @@
 — Отже, вижену.
-Побігла лисичка до хати та:
+Побігла [[лисичка]] до хати та:
 — А хто, хто в зайчиковій хатці? А коза з печі:
@@ Рядок 141: / Рядок 133: @@
 — Ні,— каже,— зайчику-побігайчику, не вижену — боюсь.
-Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
+Пішов [[зайчик]], сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
 — Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
@@ Рядок 173: / Рядок 165: @@
 Як ущипну,— буде знак!
-Та як ущипне козу клешнями!.. Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує. Та й став жити в своїй хатці.
+Та як ущипне козу клешнями!.. [[Коза]] як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно! От тоді зайчик радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує. Та й став жити в своїй хатці.

← Попередня версія	Версія за 16:07, 24 вересня 2009
(Немає відмінностей)

← Попередня версія	Версія за 19:53, 22 вересня 2009
(Немає відмінностей)

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 [[Категорія:Казки про козу]]
-[[Категорія:Казки про діда та бабу]]
+[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
 Були собі [[дід]] та [[баба]]. Поїхав [[дід]] на ярмарок та й купив собі [[козу]]. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту [[козу]] пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а [[дід]] став на воротях у червоних чоботях та й питається: