Bogdan в 16:13, 25 вересня 2013

2013-09-25T16:13:59Z

Bogdan: перейменував «Корова з місяця» на «Корова з місяця (індійська народна казка)»

2013-09-25T15:45:03Z

перейменував «Корова з місяця» на «Корова з місяця (індійська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...

2013-09-25T15:41:40Z

Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...

Нова сторінка

← Попередня версія	Версія за 16:13, 25 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Було це дуже давно. Так давно, що люди забули навіть ім'я того брахмана, про якого мовиться в казці. Зате добре пам'ятають ім'я його слуги. А звали слугу Нанаваті.
	+
	+	Як і всі брахмани, цей також понад усе на світі любив гроші. А слуга найбільше любив дерева та квіти. Від рання до смеркання працював Нанаваті в садку. Навколо будинку брахмана росли такі дерева, цвіли такі квіти, що милуватися ними приїздили люди з усіх усюд.
	+
	+	Та якось уранці Нанаваті побачив; що трава в садку випасена, а квіти потолочені.
	+
	+	«Хто ж це наробив такої шкоди? — подумав він.— Треба вистежити!»
	+
	+	Коли смеркло, Нанаваті сховався в кущах і став чекати. Незабаром зійшов місяць: трохи згодом почувся якийсь шум. Нанаваті визирнув з-за куща, аж бачить — суне по саду велика корова, біла, як молоко, й поскубує траву. Корова була така гарна, що слуга, вражений, закляк на місці.
	+
	+	Потім корова підвела голову, подивилася на повний місяць — і злетіла над деревами! Вона підіймалася поволі, меншала й меншала, аж нарешті зникла.
	+
	+	Нанаваті не сказав про корову нікому, а на другу ніч знову сховався в кущах. І знов, тільки-но зійніов місяць, у садку з'явилася біла корова. Вона блукала між деревами й поскубувала соковиту зелену траву. По якімсь часі корова задерла голову й подивилася на місяць.
	+
	+	«Зараз полетить!» — подумав Нанаваті й вискочив з кущів.
	+
	+	Корова поволі відірвалася від землі й почала підійматися над садком. Однак слуга все ж таки встиг ухопитися за її хвіст.
	+
	+	Довго летів Нанаваті, тримаючись за хвіст корови. І ось він помітив, що вони наближаються до місяця. Все ближче, ближче... Нарешті корова, а разом з нею і Нанаваті, сіли на місяць!
	+
	+	До них підбігли мешканці місяця. Вони були дуже схожі на звичайних людей. І зустріли вони Нанаваті дуже щиро, приязно. Ще б пак! Адже пахощі квітів, що їх Нанаваті плекав у брахманському садку, долинали аж до місяця й чарували мешканців. Вони зроду не чули таких духмяних пахощів.
	+
	+	Цілий тиждень гостював Нанаваті на місяці. А як минув сьомий день, корова йому й каже:
	+
	+	— Пора тобі вертатися на землю. Сьогодні вночі ми полетимо в брахманський садок.
	+
	+	Мешканці місяця дали Нанаваті на дорогу цілу торбу чудових солодощів. Нанаваті подякував, сів на корову, й вони полетіли.
	+
	+	Коли вони сіли в садку, до світанку було ще далеко. Нанаваті ліг під деревом, заснув і проспав до ранку.
	+
	+	Вранці брахман вийшов у садок і бачить — спить його слуга під деревом! Розгнівався жадібний брахман, схопив дубця — та сонного Нанаваті по ногах!
	+
	+	Слуга підхопився й, розгублений, став перед брахманом.
	+
	+	— Де це ти був цілий тиждень, ледарю?!—крикнув брахман.
	+
	+	— О господарю! — знічено мовив слуга.— Як розкажу я, що зі мною нриключилося, ти не повіриш.
	+
	+	І розповів усе, як було.
	+
	+	Брахман і справді не повірив слузі.
	+
	+	— Брешеш! — крикнув він.— На місяці ще не був навіть жодний брахман, не то що простий слуга!
	+
	+	— Якщо не віриш,— каже Нанаваті,— то подивися на оці солодощі. Мене вгостили ними на місяці.
	+
	+	Брахман покуштував солодощі і аж тоді повірив слузі. Бо ті солодощі справді були неземні, таких навіть махараджа не їв.
	+
	+	— Цілий тиждень тебе не було на роботі,— сказав брахман.— Тож я покараю тебе тим, що заберу всі солодощі собі.
	+
	+	А той брахман, треба сказати, був не тільки Жадібний, а й хвалькуватий. Покликав він у гості ще одного брахмана й почав пригощати його місячними солодощами. Удвох вони так жадібно накинулися на подарунок з місяця, що скоро торба спорожніла. А як став гість прощатися, брахман-господар і каже:
	+
	+	— Завтра всім розкажи, які солодощі їв у мене. Таких на землі зроду ніхто не куштував, навіть сам раджа!
	+
	+	Але гість був не менш жадібний, ніж господар.
	+
	+	— Розказати я розкажу,— відповів він.— Тільки цікаво мені: невже твій слуга такий дурний, що не міг попросити дві торби солодощів?
	+
	+	Тоді господар мовив:
	+
	+	— Ну ж бо самі полетімо на місяць! Підстережімо в саду корову, а як відірветься вона від землі, я схоплюся за її хвіст, а ти — за мої ноги. І обидва опинимося на місяці!
	+
	+	— Мудрий ти чоловік! — похвалив господаря гість.— Недаремно ж ми брахмани!
	+
	+	Ще задовго до ночі обидва брахмани сховалися в кущах самбалу й стали чекати.
	+
	+	Нарешті зійшов місяць, і в садку з'явилася біла корова. Поскубуючи свіжу траву, вона спокійно походжала поміж кущів.
	+
	+	Брахмани затамували подих.
	+
	+	Корова спинилася зовсім близько й заходилася об'їдати стиглі ягоди самбалу.
	+
	+	Наївшись досхочу, вона підвела голову й подивилася на повний місяць. Ту ж мить перший брахман вискочив з кущів і вхопився корові за хвіст. А вона вже відірвалася від землі й злітала над деревами. Але другий брахман устиг схопитись за ноги першого й теж знявся над землею.
	+
	+	Так вони й летіли — перший брахман тримався за хвіст корови, а другий — за його ноги.
	+
	+	Коли вони перелітали через найвищі на землі гори Гімалаї, зажерливий брахман-гість раптом спитав:
	+
	+	— О мудрий друже, чи не забув ти взяти мішка на солодощі?
	+
	+	— Не забув, не забув! — відповів брахман-господар.
	+
	+	— А мішок не замалий?
	+
	+	— Не замалий, не замалий!
	+
	+	— А все ж таки цікаво, який він завбільшки?
	+
	+	— Та отакенний! — крикнув брахман-господар і, забувши, що тримається за хвіст корови, широко розвів руки.
	+
	+	Чи треба розповідати, що було далі? Тільки-но перший брахман випустив хвіст, як обидва вони полетіли вниз.
	+
	+	їм пощастило — вони впали в болото й не повбивалися.
	+
	+	Цілу ніч сиділи брахмани по шию в тому смердючому болоті. Вранці їх побачили й витягли.
	+
	+	Так і не побували жадібні брахмани на місяці.
	+
	+	А корова відтоді в садах скупих і жадібних людей більш не з'являлася.

← Попередня версія	Версія за 15:45, 25 вересня 2013
(Немає відмінностей)

Корова з місяця (індійська народна казка) - Історія редагувань

Bogdan в 16:13, 25 вересня 2013

Bogdan: перейменував «Корова з місяця» на «Корова з місяця (індійська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...