Котенята (італійська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 19:04, 28 травня 2014

2014-05-28T19:04:43Z

Bogdana в 18:41, 28 травня 2014

2014-05-28T18:41:38Z

Bogdana в 09:52, 18 вересня 2013

2013-09-18T09:52:50Z

Bogdan в 23:30, 9 травня 2013

2013-05-09T23:30:25Z

Bogdan: перейменував «Котенята» на «Котенята (італійська народна казка)»

2013-05-07T23:32:02Z

перейменував «Котенята» на «Котенята (італійська народна казка)»

Bogdan в 02:13, 3 травня 2013

2013-05-03T02:13:16Z

Bogdan в 01:54, 3 травня 2013

2013-05-03T01:54:10Z

Bogdan: Створена сторінка: Була собі одна жінка і мала рідну дочку та пасербицю. Дочку свою мати жаліла й пестила, а ...

2013-05-03T01:53:59Z

Створена сторінка: Була собі одна жінка і мала рідну дочку та пасербицю. Дочку свою мати жаліла й пестила, а ...

Нова сторінка

Була собі одна жінка і мала рідну дочку та пасербицю.

Дочку свою мати жаліла й пестила, а пасербицю змушувала тяжко працювати без просвітку.

От послала вона якось пасербицю нарвати в полі Петрових батогів.

Шукала їх дівчина, шукала і раптом натрапила на велику головку кучерявої капусти. Взяла її обома руками за качан, тягла, тягла — насилу вирвала.

Дивиться, а там, де росла капустина, видно льох із східцями.

От дівчина пішла й пішла тими східцями і раптом опинилася в якійсь хатині, а там було повно котенят.

І диво: кожне котеня свою роботу робить: те білизну пере, а те воду носить, це шиє, а те посуд миє, а он оте тісто місить.

Дівчина попросила в одного котенятка віничок і замела в хатині, другому білизну попрати допомогла, третьому відро з криниці витягла, четвертому хліб у піч посадила.

Опівдні прийшла додому кицька-мати і дзеленькнула в дзвіночок:

Дзілінь-бом, дзіл інь - бом!

Нум до мене всі гуртом!

Хто працював — обідати буде,

Хто лінувавсь — голодний побуде!

Котенята відповіли:

— Ми всі працювали, мамо, а найбільше працювала оця дівчина.

— От і добре,— сказала їй кицька,— сідай з нами обідати.

Посідали всі до столу, і дівчина сіла поміж котенятами. Кицька-мати дала гості м’яса, макаронів і смажене курча, а своїм діткам насипала тільки вареної квасолі. Побачила дівчина, якими ласими очима поглядають котенята на її тарілку з пахучою стравою, і поділила свою страву з ними.

Коли всі пообідали, дівчина хутенько поприбирала зі столу, перемила посуд, позамітала в хатині — дала всюди лад. А тоді сказала:

— Дякую вам, синьйоро кицько, за все, тепер мені вже треба йти, бо мачуха сваритиме.

А кицька й каже:

— Стривай, дочко, я хочу тобі щось подарувати.

Завела вона дівчину в комору, а там в одному кутку лежить багато вбрання: шовкові сукні та атласні черевички, а в другому — домоткані спідниці, кофти, фартухи, ситцеві хустки та незграбні шкарбани з сириці.

— Вибирай, що тобі до вподоби,— запросила кицька.

Бідна дівчина завжди ходила боса і в ганчір’ї, тому й прохання її було скромне.

— Дайте мені,— каже,— домоткану сукню, черевики з сириці та просту хустину запинатися.

— Ні,— сказала кицька,— ти пожаліла моїх дітей, і за це я тобі подарую щось вартіше.

Вона взяла найгарнішу сукню, найдорожчу хустку, черевички з тонень¬кого хрому і сказала:

— Ти це заслужила — одягайся і взувайся. А як вийдеш звідси,— підійди до стінки нашої хатини, встроми пальці в дірочки, тоді витягни й поглянь угору.

От дівчина вийшла, підійшла до стіни, встромила в дірочки пальці, тоді витягла — а на. них персні виблискують, один від одного кращий. Звела голову — а їй на чоло впала ясна зірка. Прийшла пасербиця додому така прибрана, мов наречена.

Глянула на неї вражена мачуха та й питає:

— Звідки це в тебе взялися такі дорогі речі?

— Ой мамо, потрапила я ненароком до кицьки в оселю, допомогла котенятам дещо поробити — от вони й обдарували мене всім цим.— І розповіла все, як було.

Закортіло мачусі й свою рідну дочку по такі подарунки послати.

— Вставай, вставай, доню, та йди,— будить мати дівку вранці.— Он бачиш, яке багатство принесла сестра, то й ти собі таке придбаєш.

— Не хочу я вдосвіта вставати,— відказує дочка-ледащиця.— Нікуди я не піду! Надворі холодно, краще погріюсь коло грубки.

Але мати палицею виштурхала її з дому. Тоді ледарка попленталася полем, натрапила на ту саму кучеряву капустину, вирвала її і зійшла східцями до кицьки в хатку. Перше котеня, яке зустріла,— смикнула за хвіст, друге за вухо потягла, третьому вуса відірвала, четвертому голку поламала, п’ятому відро в криницю вкинула.

Цілий ранок вона тільки заважала всім, і бідолашні котенята жалібно нявчали.

Опівдні прийшла кицька-мати і дзеленькнула в дзвіночок:

Дзілінь-бом, дзілінь-бом!

Нум до мене всі гуртом!

Хто працював — обідати буде,

Хто лінувавсь — голодний побуде!

— Мамусю,— сказали котенята,— ми хотіли працювати, але оця дівчина нас за хвости тягала, мучила й нічого не давала зробити!

— Он як! — сказала кицька-мати.— Ну сідайте всі до столу.

Дівчині вона дала ячного коржика, намоченого в оцті, а кожному котеняті насипала макаронів з м’ясом.
Побачила це дівчина та й заходилася в котенят м’ясо з макаронами з тарілок забирати. А коли повставали з-за столу,— як і в себе вдома, навіть не подумала посуд прибрати, а не те що перемити. Одначе зразу сказала:

— А тепер дай мені, кицько, такі подарунки, як моїй сестрі.

Кицька завела її в комору й запитала, що б вона бажала собі взяти.

— Хочу оцю найкращу сукню! Оці черевички на найвищих підборах!

— До цього тобі зась,— відповіла їй кицька.— Бери оту буденну спідницю та оті стоптані шкарбани.

Потім кицька накинула дівчині на плечі драну хустку й випровадила за двері.

Прийшла дівчина додому в дранті, як опудало. Побачила це мати і вмерла від злості.

А невдовзі померла й дочка, бо працювати вона не хотіла, а без матері не вміла для себе навіть юшки зварити.

Добра й працьовита пасербиця побралася з гарним хлопцем і жила на світі довго й щасливо.

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 [[Дівчина]] попросила в одного котенятка віничок і замела в хатині, другому білизну попрати допомогла, третьому відро з криниці витягла, четвертому хліб у піч посадила.
-Опівдні прийшла додому кицька-мати і дзеленькнула в дзвіночок:
+[[Файл:Котенята 300х200.jpg|left]]Опівдні прийшла додому кицька-мати і дзеленькнула в дзвіночок:
 Дзілінь-бом, дзілінь -бом!
@@ Рядок 69: / Рядок 69: @@
 —	Не хочу я вдосвіта вставати,— відказує дочка-ледащиця.— Нікуди я не піду! Надворі холодно, краще погріюсь коло грубки.
-Але мати палицею виштурхала її з дому. Тоді ледарка попленталася полем, натрапила на ту саму кучеряву капустину, вирвала її і зійшла східцями до кицьки в хатку. Перше котеня, яке зустріла,— смикнула за хвіст, друге за вухо потягла, третьому вуса відірвала, четвертому голку поламала, п’ятому відро в криницю вкинула.
+[[Файл:Котенята2 300х200.jpg|left]]Але мати палицею виштурхала її з дому. Тоді ледарка попленталася полем, натрапила на ту саму кучеряву капустину, вирвала її і зійшла східцями до кицьки в хатку. Перше котеня, яке зустріла,— смикнула за хвіст, друге за вухо потягла, третьому вуса відірвала, четвертому голку поламала, п’ятому відро в криницю вкинула.
 Цілий ранок вона тільки заважала всім, і бідолашні котенята жалібно нявчали.

← Попередня версія		Версія за 23:30, 9 травня 2013
Рядок 110:		Рядок 110:


−	~~[[Категорія~~:Італійські народні казки]]	+
		+
		+	{{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}

← Попередня версія		Версія за 02:13, 3 травня 2013
Рядок 106:		Рядок 106:

	Добра й працьовита пасербиця побралася з гарним хлопцем і жила на світі довго й щасливо.		Добра й працьовита пасербиця побралася з гарним хлопцем і жила на світі довго й щасливо.
		+
		+
		+
		+
		+	[[Категорія:Італійські народні казки]]

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 Дивиться, а там, де росла капустина, видно льох із східцями.
-От дівчина пішла й пішла тими східцями і раптом опинилася в якійсь хатині, а там було повно котенят.
+От [[дівчина]] пішла й пішла тими східцями і раптом опинилася в якійсь хатині, а там було повно котенят.
 І диво: кожне котеня свою роботу робить: те білизну пере, а те воду носить, це шиє, а те посуд миє, а он оте тісто місить.
-Дівчина попросила в одного котенятка віничок і замела в хатині, другому білизну попрати допомогла, третьому відро з криниці витягла, четвертому хліб у піч посадила.
+[[Дівчина]] попросила в одного котенятка віничок і замела в хатині, другому білизну попрати допомогла, третьому відро з криниці витягла, четвертому хліб у піч посадила.
 Опівдні прийшла додому кицька-мати і дзеленькнула в дзвіночок:
@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 Котенята відповіли:
-—	Ми всі працювали, мамо, а найбільше працювала оця дівчина.
+—	Ми всі працювали, мамо, а найбільше працювала оця [[дівчина]].
 —	От і добре,— сказала їй кицька,— сідай з нами обідати.
@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 —	Вибирай, що тобі до вподоби,— запросила кицька.
-Бідна дівчина завжди ходила боса і в ганчір’ї, тому й прохання її було скромне.
+Бідна [[дівчина]] завжди ходила боса і в ганчір’ї, тому й прохання її було скромне.
 —	Дайте мені,— каже,— домоткану сукню, черевики з сириці та просту хустину запинатися.
@@ Рядок 88: / Рядок 88: @@
 Дівчині вона дала ячного коржика, намоченого в оцті, а кожному котеняті насипала макаронів з м’ясом.
-Побачила це дівчина та й заходилася в котенят м’ясо з макаронами з тарілок забирати. А коли повставали з-за столу,— як і в себе вдома, навіть не подумала посуд прибрати, а не те що перемити. Одначе зразу сказала:
+Побачила це [[дівчина]] та й заходилася в котенят м’ясо з макаронами з тарілок забирати. А коли повставали з-за столу,— як і в себе вдома, навіть не подумала посуд прибрати, а не те що перемити. Одначе зразу сказала:
 —	А тепер дай мені, кицько, такі подарунки, як моїй сестрі.
@@ Рядок 108: / Рядок 108: @@
+[[Категорія:Казки про братів і сестер]]
 {{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}
 {{Казка про дівчину}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Була собі одна жінка і мала рідну дочку та пасербицю.
+Була собі одна [[жінка]] і мала рідну дочку та пасербицю.
 Дочку свою мати жаліла й пестила, а пасербицю змушувала тяжко працювати без просвітку.
 От послала вона якось пасербицю нарвати в полі Петрових батогів.
@@ Рядок 18: / Рядок 17: @@
 Опівдні прийшла додому кицька-мати і дзеленькнула в дзвіночок:
-Дзілінь-бом, дзіл інь - бом!
+Дзілінь-бом, дзілінь -бом!
 Нум до мене всі гуртом!
@@ Рядок 34: / Рядок 33: @@
 Посідали всі до столу, і дівчина сіла поміж котенятами. Кицька-мати дала гості м’яса, макаронів і смажене курча, а своїм діткам насипала тільки вареної квасолі. Побачила дівчина, якими ласими очима поглядають котенята на її тарілку з пахучою стравою, і поділила свою страву з ними.
-Коли всі пообідали, дівчина хутенько поприбирала зі столу, перемила посуд, позамітала в хатині — дала всюди лад. А тоді сказала:
+Коли всі пообідали, [[дівчина]] хутенько поприбирала зі столу, перемила посуд, позамітала в хатині — дала всюди лад. А тоді сказала:
 —	Дякую вам, синьйоро кицько, за все, тепер мені вже треба йти, бо мачуха сваритиме.
@@ Рядок 56: / Рядок 55: @@
 —	Ти це заслужила — одягайся і взувайся. А як вийдеш звідси,— підійди до стінки нашої хатини, встроми пальці в дірочки, тоді витягни й поглянь угору.
-От дівчина вийшла, підійшла до стіни, встромила в дірочки пальці, тоді витягла — а на. них персні виблискують, один від одного кращий. Звела голову — а їй на чоло впала ясна зірка. Прийшла пасербиця додому така прибрана, мов наречена.
+От [[дівчина]] вийшла, підійшла до стіни, встромила в дірочки пальці, тоді витягла — а на. них персні виблискують, один від одного кращий. Звела голову — а їй на чоло впала ясна зірка. Прийшла пасербиця додому така прибрана, мов наречена.
 Глянула на неї вражена мачуха та й питає:
@@ Рядок 66: / Рядок 65: @@
 Закортіло мачусі й свою рідну дочку по такі подарунки послати.
-—	Вставай, вставай, доню, та йди,— будить мати дівку вранці.— Он бачиш, яке багатство принесла сестра, то й ти собі таке придбаєш.
+—	Вставай, вставай, доню, та йди,— будить мати дівку вранці.— Он бачиш, яке багатство принесла [[сестра]], то й ти собі таке придбаєш.
 —	Не хочу я вдосвіта вставати,— відказує дочка-ледащиця.— Нікуди я не піду! Надворі холодно, краще погріюсь коло грубки.
@@ Рядок 106: / Рядок 105: @@
 Добра й працьовита пасербиця побралася з гарним хлопцем і жила на світі довго й щасливо.
@@ Рядок 113: / Рядок 110: @@
 {{Шаблон:Італійські народні казки українською мовою}}

@@ Рядок 52: / Рядок 52: @@
 —	Ні,— сказала кицька,— ти пожаліла моїх дітей, і за це я тобі подарую щось вартіше.
-Вона взяла найгарнішу сукню, найдорожчу хустку, черевички з тонень¬кого хрому і сказала:
+Вона взяла найгарнішу сукню, найдорожчу хустку, черевички з тоненького хрому і сказала:
 —	Ти це заслужила — одягайся і взувайся. А як вийдеш звідси,— підійди до стінки нашої хатини, встроми пальці в дірочки, тоді витягни й поглянь угору.