Кривенька качечка (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 20:24, 23 квітня 2014

2014-04-23T20:24:49Z

Bogdana в 20:16, 23 квітня 2014

2014-04-23T20:16:04Z

94.153.204.6 в 13:10, 30 травня 2010

2010-05-30T13:10:30Z

94.153.204.6 в 12:41, 30 травня 2010

2010-05-30T12:41:50Z

94.153.204.6: виправив, схоже, машинний переклад чи русизми "Геть де" на "Ось де", "дивчина" на "дівчина", "перинці" на "пір'ячку"

2010-05-30T12:40:59Z

виправив, схоже, машинний переклад чи русизми "Геть де" на "Ось де", "дивчина" на "дівчина", "перинці" на "пір'ячку"

Kos Street King в 06:51, 28 вересня 2009

2009-09-28T06:51:03Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T15:56:26Z

1 версія

Нова сторінка

Кривенька качечка

Жили собi дiд i [[баба]], а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:
- Пiдемо, [[баба]], у лiс за грибами! Пiшли. Збирає [[баба]] гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить [[баба]] дiду:
- Погляди, дiд, яка красива качечка!
Говорить дiд:
- Вiзьмемо її додому, пускай у нас живе. Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана.
Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його перинками, посадили в нього уточку, а самi знову за грибами пiшли.
Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати:
- Хто це? Хто це?
Нiхто нiчого не знає,
На iнший день пiшли дiд з бабою знову за грибами. Приходять додому, глядь - а в них i варенички зваренi i веретенце з пряжею на вiконцi коштує. Вони знову в сусiдiв запитувати: - чи Не бачили кого?
- Бачили, - говорять, - якусь дiвчину, воду з криницi несла. Така, - говорять, - красива, тiльки трошки кривенька.
От дiд i [[баба]] думали-думали: "Хто б це мiг бути?" - нiяк не придумають. А [[баба]] потiм i говорить дiду:
- Знаєш що, дiд? Зробимо так: скажемо, начебто ми йдемо за грибами, а самi сховаємося i пiдглядимо, хто це нам воду носить.
Так вони i зробили.
Коштують за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дивчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.
А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечк-те i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i [[баба]] до неї, утiшають:
- Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну. А дивчина, говорить:
- Я столiття б у вас жила, якщо б ви не спалили мого гнiздечка так за мною не пiдглядали. А тепер, - говорить, - не хочу! Зробiть менi, дiдусь, прялочку i веретенце, я вiд вас пiду.
Плачуть дiд i [[баба]], просять її залишитися - не погоджується.
От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли:
Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаному стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!
А дивчина їм вiдмовляє:
Не хочу я з вами:
Як ходила по лужку,
Поламала нiжку,
Ви мене залишили,
Далi собi рушили!
Скинули вони їй по перинцi, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:
Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаном стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!
Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли:
Геть де наша дiва,
Геть де наша Єва,
На метеному надворi
Так на тесаном стовпi.
Самопрядка шумить,
Веретенце дзенькає.
Скинемо їй по перинцi,
З нами нехай летить!
Скинули вони їй по перинцi; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.
От вам i казочка i бубликiв вязочка.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Жили собi дiд i [[баба]], а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:
-- Пiдемо, [[баба]], у лiс за грибами! Пiшли. Збирає [[баба]] гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить [[баба]] дiду:
+[[Файл:Кривенька качp 300х200.jpg|left]]- Пiдемо, [[баба]], у лiс за грибами! Пiшли. Збирає [[баба]] гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить [[баба]] дiду:
 - Поглянь, дiд, яка красива качечка!
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана.
 Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його пір'ячком, посадили в нього качечку, а самi знову за грибами пiшли.
-Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до [[сусiд]]iв запитувати:
+Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати:
 - Хто це? Хто це?

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Жили собi дiд i [[баба]], а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:
@@ Рядок 19: / Рядок 11: @@
 Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана.
 Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його пір'ячком, посадили в нього качечку, а самi знову за грибами пiшли.
-Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати:
+Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до [[сусiд]]iв запитувати:
 - Хто це? Хто це?
@@ Рядок 37: / Рядок 29: @@
 Сховались за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дівчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.
-А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечка-то i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i [[баба]] до неї, утiшають:
+А отут i [[дiвчина]] з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечка-то i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i [[баба]] до неї, утiшають:
 - Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну.
@@ Рядок 57: / Рядок 49: @@
 З нами нехай летить!
-А дівчина їм вiдмовляє:
+А [[дівчина]] їм вiдмовляє:
 Не хочу я з вами:
@@ Рядок 76: / Рядок 68: @@
 З нами нехай летить!
-Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз заспівали:
+[[Дівчина]] i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дівчину i враз заспівали:
 Ось де наша дiва,
@@ Рядок 90: / Рядок 82: @@
 От вам i казочка i бубликiв вязочка.

@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 - Пiдемо, [[баба]], у лiс за грибами! Пiшли. Збирає [[баба]] гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить [[баба]] дiду:
-- Погляди, дiд, яка красива качечка!
+- Поглянь, дiд, яка красива качечка!
 Говорить дiд:
@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
 Плачуть дiд i [[баба]], просять її залишитися - не погоджується.
-От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли:
+От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i заспівали:
 Ось де наша дiва,
@@ Рядок 65: / Рядок 65: @@
 Далi собi рушили!
-Скинули вони їй по пір'ячку, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:
+Скинули вони їй по пір'ячку, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж заспівали:
 Ось де наша дiва,
@@ Рядок 76: / Рядок 76: @@
 З нами нехай летить!
-Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли:
+Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз заспівали:
 Ось де наша дiва,

@@ Рядок 80: / Рядок 80: @@
 Ось де наша дiва,
 Ось де наша Єва,
-На метеному надворi
+На метеному дворi
 Та на тесаном стовпi.
 Самопрядка шумить,

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 Жили собi дiд i [[баба]], а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi:
 - Пiдемо, [[баба]], у лiс за грибами! Пiшли. Збирає [[баба]] гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить [[баба]] дiду:
 - Погляди, дiд, яка красива качечка!
 Говорить дiд:
-- Вiзьмемо її додому, пускай у нас живе. Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана.
-Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його перинками, посадили в нього уточку, а самi знову за грибами пiшли.
+- Вiзьмемо її додому, нехай у нас живе.
 Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати:
 - Хто це? Хто це?
 Нiхто нiчого не знає,
 На iнший день пiшли дiд з бабою знову за грибами. Приходять додому, глядь - а в них i варенички зваренi i веретенце з пряжею на вiконцi коштує. Вони знову в сусiдiв запитувати: - чи Не бачили кого?
 - Бачили, - говорять, - якусь дiвчину, воду з криницi несла. Така, - говорять, - красива, тiльки трошки кривенька.
 От дiд i [[баба]] думали-думали: "Хто б це мiг бути?" - нiяк не придумають. А [[баба]] потiм i говорить дiду:
 - Знаєш що, дiд? Зробимо так: скажемо, начебто ми йдемо за грибами, а самi сховаємося i пiдглядимо, хто це нам воду носить.
 Так вони i зробили.
-Коштують за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дивчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.
-А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечк-те i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i [[баба]] до неї, утiшають:
+Сховались за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дівчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло.
-- Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну. А дивчина, говорить:
 - Я столiття б у вас жила, якщо б ви не спалили мого гнiздечка так за мною не пiдглядали. А тепер, - говорить, - не хочу! Зробiть менi, дiдусь, прялочку i веретенце, я вiд вас пiду.
 Плачуть дiд i [[баба]], просять її залишитися - не погоджується.
 От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли:
-Геть де наша дiва,
-Геть де наша Єва,
+Ось де наша дiва,
-На метеному надворi
+Ось де наша Єва,
-Так на тесаному стовпi.
+На метеному дворi
 Самопрядка шумить,
 Веретенце дзенькає.
-Скинемо їй по перинцi,
+Скинемо їй по пір'ячку,
 З нами нехай летить!
-А дивчина їм вiдмовляє:
 Не хочу я з вами:
 Як ходила по лужку,
@@ Рядок 41: / Рядок 64: @@
 Ви мене залишили,
 Далi собi рушили!
-Скинули вони їй по перинцi, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:
-Геть де наша дiва,
+Скинули вони їй по пір'ячку, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли:
-Геть де наша Єва,
-На метеному надворi
+Ось де наша дiва,
 Так на тесаном стовпi.
 Самопрядка шумить,
 Веретенце дзенькає.
-Скинемо їй по перинцi,
+Скинемо їй по пір'ячку,
 З нами нехай летить!
 Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли:
-Геть де наша дiва,
-Геть де наша Єва,
+Ось де наша дiва,
 На метеному надворi
-Так на тесаном стовпi.
+Та на тесаном стовпi.
 Самопрядка шумить,
 Веретенце дзенькає.
-Скинемо їй по перинцi,
+Скинемо їй по пір'ячку,
 З нами нехай летить!
-Скинули вони їй по перинцi; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.
 От вам i казочка i бубликiв вязочка.