Кіт-розбишака. Іспанська народна казка - Історія редагувань

Bogdana в 18:59, 1 жовтня 2014

2014-10-01T18:59:06Z

Bogdana в 18:12, 12 вересня 2013

2013-09-12T18:12:16Z

Bogdan в 19:53, 31 травня 2013

2013-05-31T19:53:18Z

Bogdan: Створена сторінка: Був собі на світі кіт, якого звали Місі-фус. Такий розбишака, що всі тремтіли перед ним ві...

2013-05-31T19:52:15Z

Створена сторінка: Був собі на світі кіт, якого звали Місі-фус. Такий розбишака, що всі тремтіли перед ним ві...

Нова сторінка

Був собі на світі кіт, якого звали Місі-фус.

Такий розбишака, що всі тремтіли перед ним від страху.

Він тільки й знав, що, коли був голодний, відбирав їжу в інших котів.

І так усім надокучив, що сусіди-коти поскаржилися на нього старості-алькальду свого котячого села.

Алькальд, особа гідна й справедлива, вислухав скарги, розгладжуючи густі вуса, подивився суворо на Місіфуса і сказав:

— Іди геть із нашого села й не вертайся, аж поки не відчуєш у собі ба¬жання бути слухняним і порядним.

Місіфус пішов, та чесно жити не став, а зробився розбійником. Озброєний двома пістолями, він перестрівав подорожніх і грабував їх.

Скоро такого жаху нагнав на всю околицю, що ніхто не зважувався ходи¬ти в тих місцях.

Дійшло до того, що вже грабувати було нікого. Отож Місіфус ледве з голо¬ду не помер.

Тоді почав він нападати на селянські садиби та красти курей. Хитрий-пре- хитрий був розбишака, цупив курей з-під самого носа у сторожових псів, що стерегли курники.

Здавалося, Місіфус так і далі бешкетуватиме. Але одного разу зазіхнув він на Кукі-Мукі, найліпшу курку-несучку Хуана-орача.

«Ця курка не мине моїх пазурів»,— поклявся сам собі Місіфус, побачивши Кукі-Мукі з високого паркана, куди чщойно видряпався.

Та у Хуана-орача був найкращий на всю околицю пес-сторож. Жоден кіт не одважувався навіть наблизитись до курника, який охороняв Дік.

«Начувайся, начувайся, Кукі-Мукі,— подумки сказав собі Місіфус.— Я вже знаю, як обдурити твого сторожа».

Перевдягнувся він звичайним подорожнім, прикинувся слухняним домаш¬нім котиком і пішов до Діка.

— Твій двоюрідний брат, пес Роке-пастуха, просив мене, щоб я передав тобі оцю смачненьку сардельку,— мовив він, привітавшись.

Дік аж зашарівся, вдоволений.

— Заходь, заходь,— запросив він Місіфуса на подвір’я.— Поласуємо нею разом.

— Дякую тобі щиро, але не маю часу, дуже поспішаю,— відмовився Місі- фус.

А сам тим часом сховався за товстим деревом і почав чекати, бо знав: тільки-но з’їсть Дік оту сардельку, одразу ж нападе на нього сон. Так і сталося.

Отож Кукі-Мукі марно кудкудакала та лопотіла крилами, кличучи на поміч, марно кинулись її рятувати сусідки-курки: Місіфус спритно схопив її пазура¬ми й миттю втік, залишивши тільки легке пір’ячко.

Коли дружина Хуана-орача побачила, що Місіфус тікає з її найкращою куркою, а Дік хропе собі блаженно, вона страшенно розгнівалась.

Ухопила макогона і заходилась будити ним Діка, примовляючи:

— Ось тобі за сардельку смачну, ось тобі за те, що без тями хропів, ось тобі за те, що найкращу курку-несучку прогавив!

— Я більше не буду, я більше не буду! — просився Дік.

І вирішив він помститися котові-розбишаці за зухвалий обман.

Одужавши, зібрав Дік усіх псів-сторожів у садибах, куди лазив Місіфус.

— Сором нам,— звернувся до них Дік,— терпіти наругу від одного нікчем¬ного кота! Ми, благородні пси, маємо постояти за свою честь! Тож дамо доб¬рого прочухана негідникові Місіфусу!

— Дамо! — дружно вигукнули пси.

Марно намагався Місіфус сховатись у густому лісі. Пси-сторожі, згуртовані Діком, знайшли його і дали такого прочухана, що й місця живого на котові не лишилося.

— Оце тобі за найсмачнішу курку! А це за те, аби ще раз не замануло¬ся! — приказували вони.

Після такого прочухана ледве повернувся Місіфус до рідного села і став просити кота-алькальда:

— Мені щиро шкода, що я накоїв стільки лиха. Коли приймете назад, обі¬цяю, що ніхто ніколи на мене більше не поскаржиться.

Так воно й сталося.

Місіфус завжди поводився гарно, був чесним, роботящим і слухняним. Кажуть, відтоді він і в рот не брав курятини.

{{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 Дійшло до того, що вже грабувати було нікого. Отож Місіфус ледве з голоду не помер.
-Тоді почав він нападати на селянські садиби та красти курей. Хитрий-пре- хитрий був розбишака, цупив курей з-під самого носа у сторожових псів, що стерегли курники.
+[[Файл:Кіт-розбишака-250.jpg|left]]Тоді почав він нападати на селянські садиби та красти курей. Хитрий-пре- хитрий був розбишака, цупив курей з-під самого носа у сторожових псів, що стерегли курники.
 Здавалося, Місіфус так і далі бешкетуватиме. Але одного разу зазіхнув він на Кукі-Мукі, найліпшу курку-несучку Хуана-орача.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Був собі на світі кіт, якого звали Місі-фус.
+Був собі на світі [[кіт]], якого звали Місі-фус.
 Такий розбишака, що всі тремтіли перед ним від страху.
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 «Ця курка не мине моїх пазурів»,— поклявся сам собі Місіфус, побачивши Кукі-Мукі з високого паркана, куди чщойно видряпався.
-Та у Хуана-орача був найкращий на всю околицю пес-сторож. Жоден кіт не одважувався навіть наблизитись до курника, який охороняв Дік.
+Та у Хуана-орача був найкращий на всю околицю [[пес]]-сторож. Жоден кіт не одважувався навіть наблизитись до курника, який охороняв Дік.
 «Начувайся, начувайся, Кукі-Мукі,— подумки сказав собі Місіфус.— Я вже знаю, як обдурити твого сторожа».
@@ Рядок 71: / Рядок 71: @@
 {{Шаблон:Іспанські народні казки українською мовою}}

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 Алькальд, особа гідна й справедлива, вислухав скарги, розгладжуючи густі вуса, подивився суворо на Місіфуса і сказав:
-—	Іди геть із нашого села й не вертайся, аж поки не відчуєш у собі ба¬жання бути слухняним і порядним.
+—	Іди геть із нашого села й не вертайся, аж поки не відчуєш у собі бажання бути слухняним і порядним.
 Місіфус пішов, та чесно жити не став, а зробився розбійником. Озброєний двома пістолями, він перестрівав подорожніх і грабував їх.
-Скоро такого жаху нагнав на всю околицю, що ніхто не зважувався ходи¬ти в тих місцях.
+Скоро такого жаху нагнав на всю околицю, що ніхто не зважувався ходити в тих місцях.
-Дійшло до того, що вже грабувати було нікого. Отож Місіфус ледве з голо¬ду не помер.
+Дійшло до того, що вже грабувати було нікого. Отож Місіфус ледве з голоду не помер.
 Тоді почав він нападати на селянські садиби та красти курей. Хитрий-пре- хитрий був розбишака, цупив курей з-під самого носа у сторожових псів, що стерегли курники.
@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 «Начувайся, начувайся, Кукі-Мукі,— подумки сказав собі Місіфус.— Я вже знаю, як обдурити твого сторожа».
-Перевдягнувся він звичайним подорожнім, прикинувся слухняним домаш¬нім котиком і пішов до Діка.
+Перевдягнувся він звичайним подорожнім, прикинувся слухняним домашнім котиком і пішов до Діка.
 —	Твій двоюрідний брат, пес Роке-пастуха, просив мене, щоб я передав тобі оцю смачненьку сардельку,— мовив він, привітавшись.
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 А сам тим часом сховався за товстим деревом і почав чекати, бо знав: тільки-но з’їсть Дік оту сардельку, одразу ж нападе на нього сон. Так і сталося.
-Отож Кукі-Мукі марно кудкудакала та лопотіла крилами, кличучи на поміч, марно кинулись її рятувати сусідки-курки: Місіфус спритно схопив її пазура¬ми й миттю втік, залишивши тільки легке пір’ячко.
+Отож Кукі-Мукі марно кудкудакала та лопотіла крилами, кличучи на поміч, марно кинулись її рятувати сусідки-курки: Місіфус спритно схопив її пазурами й миттю втік, залишивши тільки легке пір’ячко.
 Коли дружина Хуана-орача побачила, що Місіфус тікає з її найкращою куркою, а Дік хропе собі блаженно, вона страшенно розгнівалась.
@@ Рядок 53: / Рядок 53: @@
 Одужавши, зібрав Дік усіх псів-сторожів у садибах, куди лазив Місіфус.
-—	Сором нам,— звернувся до них Дік,— терпіти наругу від одного нікчем¬ного кота! Ми, благородні пси, маємо постояти за свою честь! Тож дамо доб¬рого прочухана негідникові Місіфусу!
+—	Сором нам,— звернувся до них Дік,— терпіти наругу від одного нікчемного кота! Ми, благородні пси, маємо постояти за свою честь! Тож дамо доброго прочухана негідникові Місіфусу!
 —	Дамо! — дружно вигукнули пси.
@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 Марно намагався Місіфус сховатись у густому лісі. Пси-сторожі, згуртовані Діком, знайшли його і дали такого прочухана, що й місця живого на котові не лишилося.
-—	Оце тобі за найсмачнішу курку! А це за те, аби ще раз не замануло¬ся! — приказували вони.
+—	Оце тобі за найсмачнішу курку! А це за те, аби ще раз не заманулося! — приказували вони.
 Після такого прочухана ледве повернувся Місіфус до рідного села і став просити кота-алькальда:
-—	Мені щиро шкода, що я накоїв стільки лиха. Коли приймете назад, обі¬цяю, що ніхто ніколи на мене більше не поскаржиться.
+—	Мені щиро шкода, що я накоїв стільки лиха. Коли приймете назад, обіцяю, що ніхто ніколи на мене більше не поскаржиться.
 Так воно й сталося.