Bogdan в 03:55, 16 червня 2013

2013-06-16T03:55:48Z

Сонце в 08:25, 10 липня 2011

2011-07-10T08:25:35Z

Snak: Створена сторінка: '''Автор казки: В.Яцкул-Пантазьєва''' Зоряне небо, Місячна ніч. Лебед...

2011-04-18T05:32:56Z

Створена сторінка: '''Автор казки: В.Яцкул-Пантазьєва''' Зоряне небо, Місячна ніч. Лебед...

Нова сторінка

'''Автор казки: [[Користувач:Сонце|В.Яцкул-Пантазьєва]]'''

Зоряне небо,

Місячна ніч.

Лебедина зграя

Додому летить,

До сузір'я Лебедя,

Де ключами б'ють

Холодні джерела,

Що життя несуть.

Ти послухай, сину,

Казку лебедину,

Що вінчає долі

Коханнм своїм.

І несе на крилах

Пісню ту єдину,

Що співають двоє

Подихом одним.

У ніч зорепадну

Холодні ключі

Приймали дарунки

На води свої -

То лілія біла,

Сонця дочка,

І чисті та ніжні

Перлини Отця.

Джерела співали

Й дарунки несли

По водах Вкраїни,

І щастя рекли.

У місячнім сяйві

Купалась Земля.

В всім дарувала

Кохання сповна.

ж ж ж

А на ранок лебеді

Над степом літали

І пух лебединий

На землю скидали,

Сівши на озера

І на річку Вись,

Перлини із лілій

У дзьоби взяли.

Розправивши крила,

В небо підіймались

Й лебедину пісню

Там собі співали,

А як закінчили

До людей спустились -

І у степ великий

Вони запросили.

Люди бігли степом

І не розуміли:

"Звідки лине пісня?

І чому все біле?"

Раптом зупинились:

Бо лебеді сіли

І великій шані

Голови склонили.

В лебедині крила

Перлини поклали

І сльозами долі

Тихо омивали.

А затим укутали

Пухом ніжно-білим,

Прокричавши тричі

До сонця злетіли.

Люди зачаровані

Стояли й дивились,

Як в променях сонця

Птиці розчинились.

Наймудріший вийшов

І слово промовив:

- Скарб нам залишили

Птиці ніжно-білі -

Перлини пухнасті

І лілії білі.

Перлини чудові

Візьмемо собі,

А лілії білі -

Цариці-воді,-

Люди не дослухали

Та й стали хватати,

А перлини ніжні

Почали зникати.

- Стійте,зупиніться, -

кричав наймудріший,-

Жадність вас погубить

І ці перли ніжні. -

Та ніхто не слухав -

І перли зникали,

Лиш старенькі люди

На коліна стали.

Раптом грім ударив

І крик лебединий

Пронісся над степом

Та й в небо полинув.

Наймудріший плакав,

Старенькі молились

І у неба долю

Для людей просили.

Вітер враз пронісся,

Ніби аж злякався

Сколихнувши води,

Далі десь подався.

Тихо, тихо стало

Лиш вода хлюпоче

Та верба старенька

Про людей клопоче:

- Холодні джерела,

Великая Вись,

Цариця водиці

З людьми поріднись.

Віддай їм дарунки,

Що є ще в воді,

Омий їхнє тіло

І душу звільни.

Загули джерела,

Заспівала Вись.

Квіти у віночок

На річці сплелись.

Веселкове щастя

На воду упало -

Цариці дорогу

До людей вказало.

У свиті русалок

вона випливає.

Корона із лілій

Під сонцем сіяє.

Очі великі

Як сині озерця.

В руках у царівни

Чарівне люстерко.

- Хто потривожив

Спокій цариці?

Чому так тривожно?

Що хочеш, сестрице? -

звернулась вона

до старої верби

голосом срібним

струмочка води.

Коли бачать люди,

А з верби виходить

Берегиня степу

І людського роду.

Вони привітались

Й ніжно обнялися -

І в цю ж мить над степом

Звуки полилися.

Люди в них купались

І від зла звільнялись

У чистім коханні

Душі їх єднались.

Ніби зачаровані

Стояли й дивились,

А затим прощення

У обох просили.

Царівна водиці

Тихо усміхнулась,

У люстерко глянула

Комусь підморгнула.

Сом старий з карасиком

З води випливає

Й чашу перламутрову

В руки їй вручає.

- Ось сестрице люба,

Візьми й повертай

Спокій і гармонію

У свій рідний край.

Лебедина зграя

Знов сюди прибуде,

Лиш при тій умові,

Якщо вірність буде.

Вона поклонилась,

Передавши чашу.

Й тихо опустилась

У підводне царство.

Залишились люди,

Степова царівна

Та прекрасна чаша

З перлинами диво.

У глибокій шані

Люди поклонились

І з смутком у серці

Голови схилили.

А царівна степу

Чашу підняла

Й до людей промовила

Ось такі слова:

- Встаньте мої діти,

Орії прекрасні.

В цій чаші перлини -

Це таланти ваші.

Кожен з вас отрима

І піде в дорогу -

Понесе духовність

Дану йому Богом.

А той, хто лишиться

На своїй землі,

Прославить народ свій

На многі віки.

У перлинах доля

І вона єдина -

В серці буде битись

Славна Україна!

Через гори й доли,

Крізь віки століть

Приведуть дорогм

До корінь своїх.

І в новім цвітінні

Земля забуя,

І прапор єднання

Підніме вона.

Лебедина зграя,

Знов сюди прибуде

І таланти ваші

Примножувать буде.

ж ж ж

Бачиш, сину, в небі

Лебеді летять,

До сузір'я Лебедя,

Щоб перлини взять...

[[Категорія:Українська авторська казка]]
[[Категорія:Казки про Україну]]
[[Категорія:Авторські казки]]
[[Категорія:Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва]]
[[Категорія:Фантастичні казки]]
[[Категорія:Казки про природу]]
[[Категорія:Казки про діда]]
[[Категорія:Казки про воду]]

← Попередня версія		Версія за 03:55, 16 червня 2013
Рядок 475:		Рядок 475:


		+
		+	{{Шаблон:Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва}}

	[[Категорія:Українська авторська казка]]		[[Категорія:Українська авторська казка]]

@@ Рядок 24: / Рядок 24: @@
 Що  вінчає  долі
-Коханнм  своїм.
+Коханням  своїм.
 І  несе  на  крилах
@@ Рядок 120: / Рядок 120: @@
 Бо лебеді  сіли
-І  великій  шані
+І в великій  шані
 Голови  склонили.
@@ Рядок 234: / Рядок 234: @@
 Великая  Вись,
-Цариця  водиці
+Цариця  водиці,
 З  людьми  поріднись.
@@ Рядок 272: / Рядок 272: @@
 Під сонцем  сіяє.
-Очі  великі
+Очі  великі,
 Як  сині  озерця.
@@ Рядок 350: / Рядок 350: @@
 В  руки  їй вручає.
-- Ось  сестрице  люба,
+- Ось,  сестрице  люба,
 Візьми  й  повертай
@@ Рядок 438: / Рядок 438: @@
 Крізь  віки  століть
-Приведуть  дорогм
+Приведуть  дороги
 До  корінь  своїх.

Лебедина казка (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва) - Історія редагувань

Bogdan в 03:55, 16 червня 2013

Сонце в 08:25, 10 липня 2011

Snak: Створена сторінка: '''Автор казки: В.Яцкул-Пантазьєва''' Зоряне небо, Місячна ніч. Лебед...