Лебідь, щука і рак (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 19:46, 26 жовтня 2014

2014-10-26T19:46:57Z

Bogdan в 03:57, 10 травня 2013

2013-05-10T03:57:17Z

Bogdan в 23:39, 9 травня 2013

2013-05-09T23:39:13Z

Bogdan в 23:39, 9 травня 2013

2013-05-09T23:39:02Z

Kos Street King в 06:57, 28 вересня 2009

2009-09-28T06:57:15Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:07Z

1 версія

Нова сторінка

Лебідь, щука і рак

Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає:
— Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає?
— А навіщо тобі знать?
— Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повітря.
— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.
— Візьми і мене з собою! — сказала щука.
— А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіш буде.
Почув їхню розмову рак і каже:
— Візьміть і мене!
— Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з нами; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам скажу, коли летіти.
Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати.
Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже:
— Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу.
Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:
— А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю.
— А як же ми візьмемо? — спитала щука.
— Та давай складемо харчі на візок, упряжемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за ком[[пан]]ію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі.
Рак і щука добули воза, насукали з трави постороп-кіо і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже:
— Ну, ви тут готові? А то я вже лечу!
— Готові, готові, тільки ти, будь ласка, поможи н,г, віз везтп; давай ми всі троє впряжемось і подамося.
- Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу.
Рак прив'язав лебедя за погу. Свого посторопка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами.
— Ну, разом! Рушай!
Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, по дали возові ходу.
Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувалися, чого рак і щука не за своє діло брались.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Категорія:українська народна казка]]
+[[Файл:Лебідь-щука-рак-250-340.jpg|left]]Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає:
 — Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає?
@@ Рядок 37: / Рядок 25: @@
 — Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу.
-Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:
+[[Файл:Лебідь-щука-250-285.jpg|left]]Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:
 — А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю.
@@ Рядок 64: / Рядок 52: @@
+[[Категорія:Казки про панів]]

← Попередня версія		Версія за 03:57, 10 травня 2013
Рядок 67:		Рядок 67:


		+
		+
		+
		+	{{Шаблон:Казки з книги Українські народні казки про тварин (Україна,2004)}}

	{{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}}		{{Шаблон:Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}}

← Попередня версія		Версія за 23:39, 9 травня 2013
Рядок 20:		Рядок 20:

	— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.		— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.
−

	— Візьми і мене з собою! — сказала щука.		— Візьми і мене з собою! — сказала щука.

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
-Лебідь, щука і рак
 Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнувши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає:
 — Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, коли річка замерзає?
 — А навіщо тобі знать?
 — Та я хотіла на зиму куди-небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повітря.
 — Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.
 — Візьми і мене з собою! — сказала щука.
 — А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіш буде.
 Почув їхню розмову рак і каже:
 — Візьміть і мене!
 — Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з нами; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам скажу, коли летіти.
 Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати.
 Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже:
 — Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся па завтра, після обіду рушимо в дорогу.
 Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:
 — А як же ми, сестро, будем на сухопутті жить без їжі? Давай візьмемо з собою на дорогу харчів, щоб вам вистачило до теплого краю.
 — А як же ми візьмемо? — спитала щука.
 — Та давай складемо харчі на візок, упряжемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за ком[[пан]]ію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі.
 Рак і щука добули воза, насукали з трави постороп-кіо і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже:
 — Ну, ви тут готові? А то я вже лечу!
 — Готові, готові, тільки ти, будь ласка, поможи н,г, віз везтп; давай ми всі троє впряжемось і подамося.
 - Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу.
 Рак прив'язав лебедя за погу. Свого посторопка взяв у клешні, а щука за третього учепилася зубами.
 — Ну, разом! Рушай!
 Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, по дали возові ходу.
-Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувалися, чого рак і щука не за своє діло брались.
+Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, по дали