Лисиця і їжак (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 05:45, 9 грудня 2013

2013-12-09T05:45:18Z

Bogdan: перейменував «Лисиця і їжак» на «Лисиця і їжак (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T14:58:21Z

перейменував «Лисиця і їжак» на «Лисиця і їжак (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 11:41, 10 листопада 2013

2013-11-10T11:41:57Z

Bogdan в 11:41, 10 листопада 2013

2013-11-10T11:41:11Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:05:41Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Побратались їжак і лисиця. Відтоді так і повелося: де їжак, там і лисиця, де лисиця, там і їжак — завжди разом.
+Побратались [[їжак]] і [[лисиця]]. Відтоді так і повелося: де їжак, там і лисиця, де лисиця, там і їжак — завжди разом.
-От якось лисиця каже їжакові:
+От якось [[лисиця]] каже їжакові:
 —	Куме їжаче, ходімо виноград їсти!
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 —	 Я, кумо лисице, знаю тільки три і бережу їх про чорний день.
-—	 Добре, добре,— сказала лисиця,— іди вже за мною. Треба буде, то я щось придумаю.
+—	 Добре, добре,— сказала [[лисиця]],— іди вже за мною. Треба буде, то я щось придумаю.
-От і подалися побратими до виноградника. Залізли й смакують грона. Так ходили вони від куща до куща, вишукували найсолодші грона, і лисиця попалася в пастку. Господар натерпівся торік од лисиць, і цього року, ще й грона не дозріли, поставив пастку. Бачить лисиця, що непереливки, і кричить:
+От і подалися побратими до виноградника. Залізли й смакують грона. Так ходили вони від куща до куща, вишукували найсолодші грона, і лисиця попалася в пастку. [[Господар]] натерпівся торік од лисиць, і цього року, ще й грона не дозріли, поставив пастку. Бачить лисиця, що непереливки, і кричить:
 —	Ой, куме їжаче! Швидше одненьку хитрість, бо загину.
@@ Рядок 21: / Рядок 21: @@
 —	Багато знала, куме, але всі забула; скажи мені одненьку!
-—	Ну,— сказав їжак,— коли прийде господар, ти прикинься мертвою. Він вивільнить тебе з пастки, поб’є трохи і відкине вбік, щоб забрати, як повечоріє. А більш нічого не придумаю.
+—	Ну,— сказав [[їжак]],— коли прийде [[господар]], ти прикинься мертвою. Він вивільнить тебе з пастки, поб’є трохи і відкине вбік, щоб забрати, як повечоріє. А більш нічого не придумаю.
+[[їжак]] утік з виноградника. Прийшов господар, побачив спійману лисицю і сказав: «А, ледащо! Довго тебе шукав, але зловив нарешті! Буде господині кожух із твого хутра. Ось стривай, кину тебе вбік, а як прийде вечір, заберу». Копнув її ногою, витяг із капкана й відкинув геть. А лисиця тільки того й чекала. Ледве він відійшов трохи, схопилась на ноги. Вибігла з виноградника і глузує з господаря: «А що, буде господині кожух?»
 —	Ат,— сказав той,— попадеш ти мені ще в руки!
-Трохи згодом знову каже лисиця їжакові:
+Трохи згодом знову каже [[лисиця]] їжакові:
 —	Гайда, куме їжаче, по виноград!
@@ Рядок 43: / Рядок 42: @@
 —	Благаю тебе, куме!
-—	Ну,— мовив їжак,— як прийде господар, ти знову прикинься мертвою. Він тебе візьме, понесе додому і кине або на сходи, або на полицю, щоб узяти ножа й тебе оббілувати. Тоді ти по драбині шусть!
+—	Ну,— мовив [[їжак]],— як прийде [[господар]], ти знову прикинься мертвою. Він тебе візьме, понесе додому і кине або на сходи, або на полицю, щоб узяти ножа й тебе оббілувати. Тоді ти по драбині шусть!
-Вчинила лисиця так, як навчив її їжак. Прийшов господар, побачив її мертву, вдарив абияк і сказав: «Тепер ти вже від мене не втечеш!» Увечері взяв лисицю і пішов додому. Ще з воріт став гукати:
+Вчинила [[лисиця]] так, як навчив її їжак. Прийшов господар, побачив її мертву, вдарив абияк і сказав: «Тепер ти вже від мене не втечеш!» Увечері взяв лисицю і пішов додому. Ще з воріт став гукати:
 —	Господине, господине, іди швидше, приніс тобі хутро на кожух!
@@ Рядок 61: / Рядок 60: @@
 —	Іди подивись,— відказала господиня.
-—	Ат, знову втекла, ледащо! — мовив господар.
+—	Ат, знову втекла, ледащо! — мовив [[господар]].
-А лисиця ще стояла за воротами і глузувала з нього: «Чого ти хочеш найбільше? Щоб я тобі попалась до рук?»
+А [[лисиця]] ще стояла за воротами і глузувала з нього: «Чого ти хочеш найбільше? Щоб я тобі попалась до рук?»
-—	Ну, та ще попадешся мені до рук, ще попадешся,— сказав господар,— а тоді вже казатимеш!
+—	Ну, та ще попадешся мені до рук, ще попадешся,— сказав [[господар]],— а тоді вже казатимеш!
-Минув день, другий, і лисиця знову каже їжакові:
+Минув день, другий, і лисиця знову каже [[їжак]]ові:
 —	Гайда знову, куме, до виноградника!
-Бідолаха їжак не хотів, але — що вдієш — погодився, щоб не образити посестри. Як прийшли на виноградник, бачать — обкопав господар його глибоким ровом. Лисиця здалеку розігналась і перескочила, а їжак стрибнув і впав у рів.
+Бідолаха [[їжак]] не хотів, але — що вдієш — погодився, щоб не образити посестри. Як прийшли на виноградник, бачать — обкопав господар його глибоким ровом. Лисиця здалеку розігналась і перескочила, а їжак стрибнув і впав у рів.
 —	Ой, кумо лисице,— закричав він,— єдину хитрість, а то я пропав!
@@ Рядок 79: / Рядок 78: @@
 —	Коли так,— мовив їжак,— іди хоч попрощаємось і поцілуємось, бо нема вже мені порятунку.
-Лисиця нахилилась, а їжак, замість цілувати, вчепився їй зубами в писок. Аж ось господар іде. Лисиця побачила його та ну тікати. І їжака несе! Вона біжить, господар женеться слідом, лається: «То тікала наївшись, а тепер тобі мало, з мішком прийшла красти! Не попадайся мені більше до рук!»
+[[Лисиця]] нахилилась, а їжак, замість цілувати, вчепився їй зубами в писок. Аж ось господар іде. Лисиця побачила його та ну тікати. І їжака несе! Вона біжить, господар женеться слідом, лається: «То тікала наївшись, а тепер тобі мало, з мішком прийшла красти! Не попадайся мені більше до рук!»
-—	Е,— сказала лисиця,— як зловиш мене, тоді й казатимеш.
+—	Е,— сказала [[лисиця]],— як зловиш мене, тоді й казатимеш.
 І втекла.

← Попередня версія		Версія за 11:41, 10 листопада 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~обратались~~ їжак і лисиця. Відтоді так і повелося: де їжак, там і лисиця, де лисиця, там і їжак — завжди разом.	+	Побратались їжак і лисиця. Відтоді так і повелося: де їжак, там і лисиця, де лисиця, там і їжак — завжди разом.

	От якось лисиця каже їжакові:		От якось лисиця каже їжакові:

← Попередня версія	Версія за 11:41, 10 листопада 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	обратались їжак і лисиця. Відтоді так і повелося: де їжак, там і лисиця, де лисиця, там і їжак — завжди разом.
	+
	+	От якось лисиця каже їжакові:
	+
	+	— Куме їжаче, ходімо виноград їсти!
	+
	+	— То й ходімо, кумо лисице. Але, по правді, трохи мені страшно, бо я бачив погані сни.
	+
	+	— Е, який ти, куме їжаче! Чого тобі боятися, коли я з тобою? Хитрощів у мене скільки хочеш. А хіба ти, куме їжаче, не знаєш якої хитрості?
	+
	+	— Я, кумо лисице, знаю тільки три і бережу їх про чорний день.
	+
	+	— Добре, добре,— сказала лисиця,— іди вже за мною. Треба буде, то я щось придумаю.
	+
	+	От і подалися побратими до виноградника. Залізли й смакують грона. Так ходили вони від куща до куща, вишукували найсолодші грона, і лисиця попалася в пастку. Господар натерпівся торік од лисиць, і цього року, ще й грона не дозріли, поставив пастку. Бачить лисиця, що непереливки, і кричить:
	+
	+	— Ой, куме їжаче! Швидше одненьку хитрість, бо загину.
	+
	+	— Як, кумо лисице? У тебе повно хитрощів, а ти у мене просиш! Я знаю тільки три.
	+
	+	— Багато знала, куме, але всі забула; скажи мені одненьку!
	+
	+	— Ну,— сказав їжак,— коли прийде господар, ти прикинься мертвою. Він вивільнить тебе з пастки, поб’є трохи і відкине вбік, щоб забрати, як повечоріє. А більш нічого не придумаю.
	+
	+	їжак утік з виноградника. Прийшов господар, побачив спійману лисицю і сказав: «А, ледащо! Довго тебе шукав, але зловив нарешті! Буде господині кожух із твого хутра. Ось стривай, кину тебе вбік, а як прийде вечір, заберу». Копнув її ногою, витяг із капкана й відкинув геть. А лисиця тільки того й чекала. Ледве він відійшов трохи, схопилась на ноги. Вибігла з виноградника і глузує з господаря: «А що, буде господині кожух?»
	+
	+	— Ат,— сказав той,— попадеш ти мені ще в руки!
	+
	+	Трохи згодом знову каже лисиця їжакові:
	+
	+	— Гайда, куме їжаче, по виноград!
	+
	+	— Забула, посестро, недавнє? — спитав їжак.— Чи мало ще тебе господар почухрав?
	+
	+	— Та вже ходімо!
	+
	+	Пішли. Тільки залізли у виноградник, лисиця знову попалася в пастку.
	+
	+	— О, куме їжаче, кінець мені! Одненьку хитрість!
	+
	+	— Ну, кумо лисице, було в мене три — одну тобі сказав; як скажу тобі ще одну, що мені лишиться, коли попаду і я в біду?
	+
	+	— Благаю тебе, куме!
	+
	+	— Ну,— мовив їжак,— як прийде господар, ти знову прикинься мертвою. Він тебе візьме, понесе додому і кине або на сходи, або на полицю, щоб узяти ножа й тебе оббілувати. Тоді ти по драбині шусть!
	+
	+	Вчинила лисиця так, як навчив її їжак. Прийшов господар, побачив її мертву, вдарив абияк і сказав: «Тепер ти вже від мене не втечеш!» Увечері взяв лисицю і пішов додому. Ще з воріт став гукати:
	+
	+	— Господине, господине, іди швидше, приніс тобі хутро на кожух!
	+
	+	Кинув лисицю на сходи, а сам пішов по ножа, щоб її оббілувати.
	+
	+	Вийшла господиня подивитись, що там за кожуха господар приніс.
	+
	+	Зиркнула туди-сюди, заглянула в кошик, принесений з виноградника,— нема ні шкури, ні волосини.
	+
	+	— Ох господарю, брехня мене хвостом ударила!
	+
	+	— Та що ти кажеш? Хіба нема на сходах?
	+
	+	— Іди подивись,— відказала господиня.
	+
	+	— Ат, знову втекла, ледащо! — мовив господар.
	+
	+	А лисиця ще стояла за воротами і глузувала з нього: «Чого ти хочеш найбільше? Щоб я тобі попалась до рук?»
	+
	+	— Ну, та ще попадешся мені до рук, ще попадешся,— сказав господар,— а тоді вже казатимеш!
	+
	+	Минув день, другий, і лисиця знову каже їжакові:
	+
	+	— Гайда знову, куме, до виноградника!
	+
	+	Бідолаха їжак не хотів, але — що вдієш — погодився, щоб не образити посестри. Як прийшли на виноградник, бачать — обкопав господар його глибоким ровом. Лисиця здалеку розігналась і перескочила, а їжак стрибнув і впав у рів.
	+
	+	— Ой, кумо лисице,— закричав він,— єдину хитрість, а то я пропав!
	+
	+	— Ех, куме, багато знала, але всі забула!
	+
	+	— Коли так,— мовив їжак,— іди хоч попрощаємось і поцілуємось, бо нема вже мені порятунку.
	+
	+	Лисиця нахилилась, а їжак, замість цілувати, вчепився їй зубами в писок. Аж ось господар іде. Лисиця побачила його та ну тікати. І їжака несе! Вона біжить, господар женеться слідом, лається: «То тікала наївшись, а тепер тобі мало, з мішком прийшла красти! Не попадайся мені більше до рук!»
	+
	+	— Е,— сказала лисиця,— як зловиш мене, тоді й казатимеш.
	+
	+	І втекла.