Лисичка-сестричка і вовк-панібрат (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 14:28, 6 квітня 2014

2014-04-06T14:28:11Z

Bogdan в 03:56, 10 травня 2013

2013-05-10T03:56:12Z

Snak в 23:20, 9 травня 2013

2013-05-09T23:20:29Z

Snak в 23:04, 9 травня 2013

2013-05-09T23:04:15Z

Показати зміни

Kos Street King в 07:15, 28 вересня 2009

2009-09-28T07:15:49Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:12Z

1 версія

Нова сторінка

ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА І ВОВК-ПАНІБРАТ

Були собі [[дід]] та [[баба]]. От раз у неділю [[баба]] спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить.
От біжить, а хлопці товар женуть.
— Здорові були, хлопці!
- Здорова, здорова, лисичко-сестричко!
— Проміняйте мені бичка-третячка за маковий пиріжок!
— Де ж таки — бичка за пиріжок!
—Та він такий солодкий, що аж-аж-аж!.. Таки найшла одного,— проміняв.
—Глядіть же,— каже,— хлопці, не їжте пиріжка, аж поки я зайду в ліс!
Та й побігла і бичка гоном погнала. Ті підождали, поки вона сховалась у лісі, тоді до пиріжка,— аж там сміттячко...
А лисичка тим часом пригнала бичка у ліс, прив'язала його до дуба, а сама пішла рубати дерево на саночки. Рубає та й приказує:
- Рубайся, деревце, криве й праве! Рубайся, деревце, криве й праве!
Нарубала дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде. Але біжить [[вовк]]-[[пан]]ібрат.
- Здорова була, лисичко-сестричко!
- Здоров, вовчику братику!
—А де це ти взяла бичка-третячка та саночки?
- Бичка заробила, саночки зробила та й їду.
— Ну то підвези ж і мене!
— Куди я тебе візьму? Ти мені саночки поламаєш!
Ні, не поламаю, я тільки одну лапку покладу.
— Та клади вже, ніде тебе діти.
От [[вовк]] і поклав лапку. Від'їхали трохи, [[вовк]] і каже:
— Покладу я, лисичко-сестричко, і другу лапку.
— Е, вовчику-братику, ти мені санки поламаєш!
— Ні, не поламаю!
— Ну, клади!
[[Вовк]] і поклав, їдуть, їдуть, коли це — трісь!
— Ой, лишенько,— каже лисичка,— санки тріщать!
— Та ні, лисичко-сестричко, то в мене кісточка хруснула.
Ну, дарма,— їдуть... А вовчик знову:
— Покладу я, лисичко-сестричко, і третю лапку.
— Та де ти її кластимеш? Та ти мені зовсім санки поламаєш!
— Та ні, чого б вони ламалися?
— Та вже клади!
Тільки поклав, а саночки знову — трісь-трісь!
— Ей, вовчику, саночки тріщать! Злазь, бо поламаєш!
— Та де там вони тріщать! Що ж бо ти, лисичко-сестричко, вигадуєш? То я орішок розкусив.
— Дай же й мені!
— Так останній.
Проїхали ще трохи.
— Ой, лисичко-сестричко, сяду я й увесь!
— Та куди ти сядеш? Тут ніде тобі й сідати!
— Та я зібгаюсь так, що поміщусь.
— Та ти мені санки зовсім поламаєш! Чим же я тоді дровець привезу?
— От-таки, чого я поламаю? Я легенький. Сяду я, лисичко-сестричко, бо притомивсь. Я помаленьку.
— Та вже сідай.
От він вліз зовсім у саночки, та тільки сів, а санки — трісь-трісь-трісь! Так і розсипались.
Давай тоді його лисичка лаяти:
- А щоб тобі добра не було, капосний вовцюгане! Що це ти мені наробив!
Лаяла його, лаяла, а тоді:
- Іди ж тепер та рубай дерево на санчата!
— Як же його рубати, лисичко-сестричко, коли я не вмію і не знаю, якого треба дерева?
— А, капосний вовцюгане! Як санчата ламати, так знав, а як дерево рубати, то й ні! Кажи: «Рубайся, деревце, криве й праве! Рубайся, деревце, криве й праве!»
Пішов [[вовк]]. От увійшов він у ліс та й почав:
— Рубайся, дерево, криве й криве! Рубайся, дерево, криве й криве!
Нарубав, тягне до лисички. Глянула та, аж воно таке корячкувате, що й на полицю в плуг не вибереш, не то на полозок. Давай вона його знову лаяти:
- Нащо ж ти такого нарубав!
- Коли воно таке рубається!
- А чом же ти не казав так, як я тобі веліла?
- Ні, я так саме й казав: «Рубайся, дерево, криве й криве!»
— Ну й дурний же ти який і до того недотепний! Сиди ж тут, бичка погляди, а я сама піду нарубаю!
Пішла вона.
А [[вовк]] сидить сам собі, та так йому хочеться їсти! Почав він перекидати, що було в санчатах,— ні, нема ніде нічого. Думав, думав та й надумав: «З'їм бичка та й утечу!» Проїв дірку в бичка, зсередини все виїв, туди горобців напустив і соломою заткнув, а бичка під тином поставив і палкою підпер.
Приходить лисичка...
— Ну стривай же ти, вовцюгане! Я ж тобі це згадаю!
Та й побігла шляхом.
Біжить, коли це їде палка запізнілих чумаків з рибою. Вона впала серед шляху і ноги відкинула — притаїлась, мов нежива.
Чумаки зараз її й побачили:
— Дивіться, хлопці, яка здорова [[лисиця]] лежить!
— Обступили її, перевертають. Треба взяти — дітям шапочки будуть. Кинули її на задній віз і знову рушили.
Їдуть попереду, а лисичка-сестричка бачить, що вони не дивляться, і давай кидати рибу з воза. Кидає та й кидає по рибці на шлях, усе кидає... Накидала багато та нишком і зіскочила з воза. Чумаки поїхали собі далі, а вона позбирала ту рибу, сіла та й їсть.
Зирк — аж і [[вовк]]-[[пан]]ібрат біжить.
— Здорова була, лисичко-сестричко!
— Здоров!
— А що це ти робиш, лисичко-сестричко?
— Рибку їм.
— Дай же й мені!
— Отак! Я стільки морочилась, ловила та й віддай! Піди сам собі налови!
— Та як же я наловлю, коли не вмію? Хоч навчи, як її ловити!
— Та як же ловити? Піди до ополонки, встроми хвоста в ополонку і сиди тихенько та й приказуй: «Ловися, рибко, велика й маленька!» То вона й наловиться.
— Спасибі за науку!
Побіг [[вовк]] мерщій на річку та до ополонки, та хвіст в ополонку...
- Ловись,— каже,— рибко, велика та все велика! Ловись, рибко, велика та все велика!
Не хочеться йому малої. А мороз надворі такий, що аж шкварчить! Лисичка ж бігає по березі та все:
— Мерзни, мерзни, вовчий хвосте! Мерзни, мерзни, вовчий хвосте!
А [[вовк]]:
— Що ти, лисичко-сестричко, кажеш?
— Та то ж і я кажу: ловися, рибко, велика й мала!
— Ану й я так: ловися, рибко, велика та все велика!
Ворухнув [[вовк]] хвостом — важко вже. А лисичка:
— Ото вже рибка почала чіплятися.
Трохи згодом:
— Ану, вовчику, тягни!
[[Вовк]] як потяг, а хвіст уже прикипів до ополонки,— не витягне. А вона його ще й лає:
— А, капосний вовцюгане, що ти наробив?! Бач, казав: «Ловися, рибко, велика та все велика»,— от велика начіплялася, тепер і не витягнеш. Треба ж тобі помочі дати,— побіжу покличу людей.
Та й майнула на село. Біжить селом та й гукає:
— Ідіть, люди, [[вовк]]а бить! Ідіть, люди, [[вовк]]а бить!
Як назбігалося людей!.. Хто з сокирою, хто з вилами, з ціпами, а баби з рогачами, з кочергами! Як почали вони того бідолаху [[вовк]]а періщити!
А лисичка тим часом ускочила в одну хату,— нікого нема, хазяйка побігла на річку [[вовк]]а бити і діжу немішену покинула. Вона взяла вимазала голову в тісто — та в поле... Коли дивиться — [[вовк]] насилу лізе,— добре дали йому, сердешному. Вона зараз-таки прикинулась хворою, тільки стогне. А [[вовк]] побачив її:
— А,— каже,— така ти! Наробила ти мені добра, що й хвоста збувся! А вона:
— Ой вовчику-братику, хіба ж то я? Хіба ж ти не бачиш, що з мене й мозок тече,— так мене побили, що й голову провалили мені. Вовчику-братику, під вези мене!
— Та я й сам нездужаю!..
— Та в тебе ж тільки півхвоста нема, а мені й голову провалили. Ой-ой-ой, по дійду додому!..
— То сідай уже, що з тобою робити...
Вона злазить йому на спину, вмощується та так стогне.
Повіз її [[вовк]].
От вона їде та все приказує:
— Битий небиту везе! Битий небиту везе!
— Що ти там, лисичко-сестричко, кажеш?
— Та то я кажу: битий биту везе.
А сама знов нищечком:
— Битий небиту везе!
— От довіз він її до хатки:
— Уставай, лисичко, доїхали! Вона тоді плиг з [[вовк]]а та:
— Битий небиту привіз! Битий небиту привіз! [[Вовк]] до неї, хотів її зубами, а вона в хатку та й зачинилася. Не влізе [[вовк]].
А вона ще визирає у вікно та й дражнить:
— Битий небиту привіз!
Тупцявся [[вовк]], тупцявся коло лисиччиної хатки — не влізе.
— Не клята ж лисичка?.. Отак піддурила! Та й потяг додому.
А лисичка живе та курей ловить.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Були собі [[дід]] та [[баба]]. От раз у неділю [[баба]] спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить.
@@ Рядок 255: / Рядок 254: @@
 [[Категорія:Казки про діда і бабу]]
 {{Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}}

← Попередня версія		Версія за 23:20, 9 травня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
−
−
−
−
−
−

	Були собі [[дід]] та [[баба]]. От раз у неділю [[баба]] спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить.		Були собі [[дід]] та [[баба]]. От раз у неділю [[баба]] спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить.
Рядок 260:		Рядок 254:

	[[Категорія:Казки про діда і бабу]]		[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
		+
		+
		+	{{Казки з книги Українські казки частина 1 (Septima,2005)}}

@@ Рядок 121: / Рядок 121: @@
 Пішла вона.
-А [[вовк]] сидить сам собі, та так йому хочеться їсти! Почав він перекидати, що було в санчатах,— ні, нема ніде нічого. Думав, думав та й надумав: «З'їм бичка та й утечу!» Проїв дірку в бичка, зсередини все виїв, туди горобців напустив і соломою заткнув, а бичка під тином поставив і палкою підпер.
+[[Файл:Лис вовк ополонка 300х220.jpg|left]]А [[вовк]] сидить сам собі, та так йому хочеться їсти! Почав він перекидати, що було в санчатах,— ні, нема ніде нічого. Думав, думав та й надумав: «З'їм бичка та й утечу!» Проїв дірку в бичка, зсередини все виїв, туди горобців напустив і соломою заткнув, а бичка під тином поставив і палкою підпер.
 Приходить лисичка...

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 ЛИСИЧКА-СЕСТРИЧКА І ВОВК-ПАНІБРАТ
@@ Рядок 121: / Рядок 135: @@
 — Не клята ж лисичка?.. Отак піддурила! Та й потяг додому.
 А лисичка живе та курей ловить.