Ловець качок Гомбей (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 04:29, 8 січня 2014

2014-01-08T04:29:20Z

Bogdan в 15:40, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:40:02Z

Bogdan: перейменував «Ловець качок Гомбей» на «Ловець качок Гомбей (японська народна казка)»

2013-09-24T15:29:54Z

перейменував «Ловець качок Гомбей» на «Ловець качок Гомбей (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:26:04Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 Гомбей чухав потилицю й розповідав, як він опинився отут на  полі.
-—    Бідолаха! Як же ти вернешся додому, коли тебе занесло так далеко? Стань до мене на роботу,— порадив йому якийсь жалісливий селянин.
+—    Бідолаха! Як же ти вернешся додому, коли тебе занесло так далеко? Стань до мене на роботу,— порадив йому якийсь жалісливий [[селянин]].
 Наступного дня Гомбей уже допомагав тому селянинові по господарству: косив траву на сіно, обробляв землю.
@@ Рядок 35: / Рядок 35: @@
 —    А може, це бог-громовержець?
-Засоромлений Гомбей утік і заховався у крамничці  парасольок. Хазяїн злякався чудернацького чоловіка, що прилетів із неба, та коли Гомбей розповів, як було діло, пожалів його:
+Засоромлений Гомбей утік і заховався у крамничці  парасольок. Хазяїн злякався чудернацького [[чоловік]]а, що прилетів із неба, та коли Гомбей розповів, як було діло, пожалів його:
 —    Поки не взнаєш дороги додому, побудь у мене. Наступного дня Гомбей уже працював у крамничці.
@@ Рядок 50: / Рядок 50: @@
 Кажуть, такої пожежі ще світ не бачив.
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія		Версія за 15:40, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Жив собі колись ловець качок на ім'я Гомбей. Щодня ходив він на озеро, ловив одну качку, продавав її в місті і з того жив.

		+	Та якось Гомбей подумав:

		+	«Куди це годиться — одна качка! Ловитиму щодня сотню».
		+
		+	І він розставив на озері сотню силець.
		+
		+	Прийшов наступного дня вдосвіта, дивиться — у сильцях б'ють крилами качки. Порахував — дев'яносто дев'ять.
		+
		+	«Лишилося ще одну впіймати»,— подумав Гомбей. Стиснув у руці кінець товстої мотузки, що з'єднувала сильця, і причаївся.
		+
		+	А тим часом зійшло сонце — озеро заблискотіло. Осліплені тим сяйвом качки стрепенулись і враз злетіли угору.
		+
		+	— Ой!.. — і Гомбей смикнув мотузку.
		+
		+	Але ж качок було дев'яносто дев'ять, а він — один. Тому качки понесли Гомбея високо в небо.
		+
		+	Разом із Гомбеєм вони пролетіли над горами і лісами. Та раптом мотузка обірвалась — і Гомбей шугонув униз. Бах! — і земля загула: Гомбей упав на поле.
		+
		+	— Ой, людина спустилася з неба! — вигукували приголомшені селяни і збіглися до нього.
		+
		+	Гомбей чухав потилицю й розповідав, як він опинився отут на полі.
		+
		+	— Бідолаха! Як же ти вернешся додому, коли тебе занесло так далеко? Стань до мене на роботу,— порадив йому якийсь жалісливий селянин.
		+
		+	Наступного дня Гомбей уже допомагав тому селянинові по господарству: косив траву на сіно, обробляв землю.
		+
		+	Одного разу жав він серпом чумизу, дивиться — одна здорова стеблина аж зігнулася під вагою зерен. Гомбей одрізав волоть — і вигнуте, мов лук, стебло випросталось і підкинуло його в небо. Вітер підхопив Гомбея й поніс до гір.
		+
		+	Цього разу він упав на міську вулицю. Збіглися, заметушилися навколо нього люди.
		+
		+	— Величезний птах упав із неба!
		+
		+	— А може, це бог-громовержець?
		+
		+	Засоромлений Гомбей утік і заховався у крамничці парасольок. Хазяїн злякався чудернацького чоловіка, що прилетів із неба, та коли Гомбей розповів, як було діло, пожалів його:
		+
		+	— Поки не взнаєш дороги додому, побудь у мене. Наступного дня Гомбей уже працював у крамничці.
		+
		+	Та якось, коли він сушив парасольку, знявся сильний вітер і поніс його разом із парасолькою високо в небо. Гомбей міцно тримався за ручку й крутивсь, як паперова вертушка.
		+
		+	А тим часом вітер ущух, і Гомбеєві ноги торкнулися чогось твердого.
		+
		+	«Врятувався!» — подумав Гомбей і глянув униз.
		+
		+	І в ту ж мить пополотнів: він зачепився за вершечок п'ятиярусної пагоди.
		+
		+	— Рятуйте! Рятуйте! — закричав Гомбей, прилипнувши до пагоди. На його крик позбігалися люди, але ніхто не міг зарадити його біді. А тим часом Гомбеєві потьмарилося в очах, і ноги ковзнули вниз. Гомбей упав людям на голови, і від того удару в когось з очей полетіли іскри. Ті іскри бризнули на храм та пагоду й запалили їх.
		+
		+	Кажуть, такої пожежі ще світ не бачив.
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 15:29, 24 вересня 2013
(Немає відмінностей)