Людина, ведмідь і лисиця (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 05:55, 9 грудня 2013

2013-12-09T05:55:37Z

Bogdan: перейменував «Людина, ведмідь і лисиця» на «Людина, ведмідь і лисиця (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T14:58:27Z

перейменував «Людина, ведмідь і лисиця» на «Людина, ведмідь і лисиця (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 11:48, 10 листопада 2013

2013-11-10T11:48:16Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:05:47Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Якось чоловік пішов через ліс орати.
+Якось [[чоловік]] пішов через ліс орати.
-Аж назустріч йому іде ведмідь.
+Аж назустріч йому іде [[ведмідь]].
 —	Слухай, приятелю, нумо разом орати!
@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 —	Гаразд,— відказав чоловік,— тільки як я випряжу одного вола, щоб він попасся, то впряжу тебе!
-Ведмідь погодився.
+[[Ведмідь]] погодився.
 Орали, орали, зорали поле.
@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 —	Як будемо ділити? Кому вершки — тобі чи мені?
-—	Мені корінці, тобі — вершки,— відповів ведмідь.
+—	Мені корінці, тобі — вершки,— відповів [[ведмідь]].
 Зжали пшеницю, обмолотили, розділили—чоловікові зерно, а ведмедю— солома!
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 —	Тепер мені вершки, тобі — корінці!
-Чоловік погодився. Викопали картоплю, він забрав її, а ведмедю лишилось сухе картопляне бадилля.
+[[Чоловік]] погодився. Викопали картоплю, він забрав її, а ведмедю лишилось сухе картопляне бадилля.
 —	Ти знов обдурив мене,— заревів ведмідь.— Я тебе з’їм!
-А бігла мимо лисиця, почула ту розмову і сказала:
+А бігла мимо [[лисиця]], почула ту розмову і сказала:
 —	Чоловіче, не бійся, я тебе врятую!
@@ Рядок 35: / Рядок 35: @@
 Вибігла на горбок і загукала звідти:
-—	Чоловіче-е-е, а є коло тебе ведмеді, вовки?
+—	Чоловіче-е-е, а є коло тебе ведмеді, [[вовк]]и?
-Ведмідь злякався та й просить чоловіка:
+[[Ведмідь]] злякався та й просить чоловіка:
 —	Ти кажи: «Нема, нема!»
@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 —	А що то біля тебе — чи не пень?
-Ведмідь просить:
+[[Ведмідь]] просить:
 —	Кажи: «Пень, пень!»
@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 —	Пень, пень!
-—	Чоловіче, а є в тебе мішок? — питає лисиця.
+—	Чоловіче, а є в тебе мішок? — питає [[лисиця]].
 Він сказав:
@@ Рядок 63: / Рядок 63: @@
 —	Ану вкинь у мішок того пня!
-—	Вкинь мене, чоловіче, в мішок,— сказав ведмідь.
+—	Вкинь мене, чоловіче, в мішок,— сказав [[ведмідь]].
 —	Чоловіче, а мотузка в тебе є?
@@ Рядок 79: / Рядок 79: @@
 —	То вдар його палицею по голові — бий, скільки сили стане!
-Схопив чоловік палицю та ну молотити по мішку. Бив, бив, аж поки
+Схопив [[чоловік]] палицю та ну молотити по мішку. Бив, бив, аж поки [[ведмідь]] здох. Тоді лисиця підійшла до чоловіка й питає:
 —	Чоловіче, а що ти мені даси за те, що я врятувала тебе від ведмедя?
@@ Рядок 95: / Рядок 93: @@
+{{Казки про тварин}}
 {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

← Попередня версія	Версія за 11:48, 10 листопада 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Якось чоловік пішов через ліс орати.
	+
	+	Аж назустріч йому іде ведмідь.
	+
	+	— Слухай, приятелю, нумо разом орати!
	+
	+	— Гаразд,— відказав чоловік,— тільки як я випряжу одного вола, щоб він попасся, то впряжу тебе!
	+
	+	Ведмідь погодився.
	+
	+	Орали, орали, зорали поле.
	+
	+	— Посіємо пшеницю! — сказав ведмідь.
	+
	+	Посіяли. Стеріг пшеницю ведмідь, стеріг увесь час, поки вона росла й стигла. А тоді прийшов чоловік жати і спитав ведмедя:
	+
	+	— Як будемо ділити? Кому вершки — тобі чи мені?
	+
	+	— Мені корінці, тобі — вершки,— відповів ведмідь.
	+
	+	Зжали пшеницю, обмолотили, розділили—чоловікові зерно, а ведмедю— солома!
	+
	+	— Ну, приятелю, ти мене обдурив! Посадимо тепер картоплю! Посадили картоплю. Ростили, підпушували її — один раз, другий. Гарна виросла картопля. Ведмідь сказав:
	+
	+	— Тепер мені вершки, тобі — корінці!
	+
	+	Чоловік погодився. Викопали картоплю, він забрав її, а ведмедю лишилось сухе картопляне бадилля.
	+
	+	— Ти знов обдурив мене,— заревів ведмідь.— Я тебе з’їм!
	+
	+	А бігла мимо лисиця, почула ту розмову і сказала:
	+
	+	— Чоловіче, не бійся, я тебе врятую!
	+
	+	Вибігла на горбок і загукала звідти:
	+
	+	— Чоловіче-е-е, а є коло тебе ведмеді, вовки?
	+
	+	Ведмідь злякався та й просить чоловіка:
	+
	+	— Ти кажи: «Нема, нема!»
	+
	+	Той і відповів:
	+
	+	— Нема, нема!
	+
	+	— А що то біля тебе — чи не пень?
	+
	+	Ведмідь просить:
	+
	+	— Кажи: «Пень, пень!»
	+
	+	І той відповів:
	+
	+	— Пень, пень!
	+
	+	— Чоловіче, а є в тебе мішок? — питає лисиця.
	+
	+	Він сказав:
	+
	+	— Є, є!
	+
	+	— Ану вкинь у мішок того пня!
	+
	+	— Вкинь мене, чоловіче, в мішок,— сказав ведмідь.
	+
	+	— Чоловіче, а мотузка в тебе є?
	+
	+	— Є, є!
	+
	+	— То зав’яжи мішок!
	+
	+	— Зав’яжи, чоловіче, мішок,— повторив ведмідь.
	+
	+	— Чоловіче, а в тебе є палиця?
	+
	+	— Є, є!
	+
	+	— То вдар його палицею по голові — бий, скільки сили стане!
	+
	+	Схопив чоловік палицю та ну молотити по мішку. Бив, бив, аж поки
	+
	+	ведмідь здох. Тоді лисиця підійшла до чоловіка й питає:
	+
	+	— Чоловіче, а що ти мені даси за те, що я врятувала тебе від ведмедя?
	+
	+	— Дам тобі дві курки.
	+
	+	Попросив її зачекати, пішов сам у кущі, кинув у торбу двох собак, зав’язав, а тоді вернувся до лисиці й сказав:
	+
	+	— Іди туди, он за той горбок і там розв’яжи торбу, а то ще набіжать собаки, проженуть тебе і курей поїдять.
	+
	+	Пішла лисиця за горбок, розв’язала торбу, собаки вискочили й роздерли її.