Ліве око царя (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 21:28, 16 грудня 2013

2013-12-16T21:28:33Z

Bogdan: перейменував «Ліве око царя» на «Ліве око царя (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T15:02:38Z

перейменував «Ліве око царя» на «Ліве око царя (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 15:21, 15 листопада 2013

2013-11-15T15:21:51Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:08:34Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Біля палацу одного царя був великий ринок. З цілого царства приходив сюди люд продавати худобу. Якось один старий привів вола. Такий той віл був гарний, іцо навколо нього зразу ж з’юрмилися покупці.
+Біля палацу одного [[цар]]я був великий ринок. З цілого царства приходив сюди люд продавати худобу. Якось один старий привів вола. Такий той віл був гарний, іцо навколо нього зразу ж з’юрмилися покупці.
 —	Гарний у тебе віл, діду. Скільки просиш за нього? — запитав хтось.
-—	Ліве око царя, синку,— відповів старий.
+—	Ліве око [[цар]]я, синку,— відповів старий.
-Усі здивувалися. Як сміє цей дід таке казати! Почує цар — відітне йому голову. Згодом хтось іще поцікавився, скільки коштує віл. Старий знову відповів: ліве око царя. Слова ці поширилися по всьому ринку. Почув про того старого й сам цар. Зразу ж наказав привести його в палац. Коли старого привели, цар запитав:
+Усі здивувалися. Як сміє цей [[дід]] таке казати! Почує [[цар]] — відітне йому голову. Згодом хтось іще поцікавився, скільки коштує віл. Старий знову відповів: ліве око царя. Слова ці поширилися по всьому ринку. Почув про того старого й сам цар. Зразу ж наказав привести його в палац. Коли старого привели, цар запитав:
-—	Діду, навіщо тобі моє ліве око? Чому ти просиш його за такого гарного вола?
+—	[[Дід]]у, навіщо тобі моє ліве око? Чому ти просиш його за такого гарного вола?
 —	Даруй мені, володарю,— сказав старий,— я і сам не знаю. Є в мене донька. Чого вона тільки зажадає, я ні в чому не можу їй відмовити. Оце вона й напутила мене просити за вола цареве око.
-Цар відпустив старого й наказав привести до нього дівчину. Того ж дня її привели до нього.
+[[Цар]] відпустив старого й наказав привести до нього дівчину. Того ж дня її привели до нього.
 —	Навіщо ти сказала своєму батькові просити за вола моє ліве око?
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 —	Послухаю!..
-—	Тільки за умови, що ти не розгніваєшся на мене,— сказала дівчина. Цар погодився.
+—	Тільки за умови, що ти не розгніваєшся на мене,— сказала [[дівчина]]. Цар погодився.
 —	Народ каже: ліве око цареві не потрібне.
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 —	Бо коли до тебе приходять люди судитися чи в яких інших справах, ти ставиш заможних по праву руч, а бідарів — по ліву і завжди вигороджуєш багатих. Тож народ і каже, що ліве око в тебе не бачить.
-Цар обурився й наказав кинути дівчину до в’язниці. Та наступного дня передумав, захотів перевірити, чи справді ця дівчина така розумна. Наказав знову привести її.
+[[Цар]] обурився й наказав кинути дівчину до в’язниці. Та наступного дня передумав, захотів перевірити, чи справді ця дівчина така розумна. Наказав знову привести її.
 —	Коли ти, дівчино, так багато знаєш, то скажи мені: яке завбільшки моє багатство? — запитав цар.
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 —	Але як ти відповіси неправильно, я одрубаю тобі	голову.
-—	Все твоє багатство варте однієї курки,— сказала	дівчина.
+—	Все твоє багатство варте однієї курки,— сказала	[[дівчина]].
 —	Негайно закатуйте її! Вона глумиться з мене! — розкричався цар.
@@ Рядок 57: / Рядок 57: @@
 —	А хіба я тобі не казала, що все твоє багатство	варте однієї	курки?
-І дівчина випустила царя. Той побачив, яка вона	розумна, і залишив її при палаці, щоб допомагала йому порадою.
+І [[дівчина]] випустила царя. Той побачив, яка вона	розумна, і залишив її при палаці, щоб допомагала йому порадою.
 {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

← Попередня версія		Версія за 15:21, 15 листопада 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Біля палацу одного царя був великий ринок. З цілого царства приходив сюди люд продавати худобу. Якось один старий привів вола. Такий той віл був гарний, іцо навколо нього зразу ж з’юрмилися покупці.

		+	— Гарний у тебе віл, діду. Скільки просиш за нього? — запитав хтось.

		+	— Ліве око царя, синку,— відповів старий.
		+
		+	Усі здивувалися. Як сміє цей дід таке казати! Почує цар — відітне йому голову. Згодом хтось іще поцікавився, скільки коштує віл. Старий знову відповів: ліве око царя. Слова ці поширилися по всьому ринку. Почув про того старого й сам цар. Зразу ж наказав привести його в палац. Коли старого привели, цар запитав:
		+
		+	— Діду, навіщо тобі моє ліве око? Чому ти просиш його за такого гарного вола?
		+
		+	— Даруй мені, володарю,— сказав старий,— я і сам не знаю. Є в мене донька. Чого вона тільки зажадає, я ні в чому не можу їй відмовити. Оце вона й напутила мене просити за вола цареве око.
		+
		+	Цар відпустив старого й наказав привести до нього дівчину. Того ж дня її привели до нього.
		+
		+	— Навіщо ти сказала своєму батькові просити за вола моє ліве око?
		+
		+	— Хотіла тебе бачити,— відповіла та.— А то б ти мене не покликав.
		+
		+	— А навіщо я тобі здався?
		+
		+	— Аби сказати тобі, що про тебе думає народ.
		+
		+	— Послухаю!..
		+
		+	— Тільки за умови, що ти не розгніваєшся на мене,— сказала дівчина. Цар погодився.
		+
		+	— Народ каже: ліве око цареві не потрібне.
		+
		+	— А чого ж це так, дівчино?
		+
		+	— Бо коли до тебе приходять люди судитися чи в яких інших справах, ти ставиш заможних по праву руч, а бідарів — по ліву і завжди вигороджуєш багатих. Тож народ і каже, що ліве око в тебе не бачить.
		+
		+	Цар обурився й наказав кинути дівчину до в’язниці. Та наступного дня передумав, захотів перевірити, чи справді ця дівчина така розумна. Наказав знову привести її.
		+
		+	— Коли ти, дівчино, так багато знаєш, то скажи мені: яке завбільшки моє багатство? — запитав цар.
		+
		+	— Я відповім тобі, як пообіцяєш, що кілька днів коритимешся мені.
		+
		+	— Але як ти відповіси неправильно, я одрубаю тобі голову.
		+
		+	— Все твоє багатство варте однієї курки,— сказала дівчина.
		+
		+	— Негайно закатуйте її! Вона глумиться з мене! — розкричався цар.
		+
		+	— Накажеш катувати мене через тиждень, а зараз я наказую, царю великий,— мовила дівчина й звеліла посадовити царя у в’язницю й не давати йому ніякої їжі.
		+
		+	За тиждень вона прийшла до нього у в’язницю й піднесла до віконця смажену курку. Цар хотів був схопити ту курку, та дівчина не дала.
		+
		+	— Скільки ти даси за неї? — спитала вона.
		+
		+	— Все золото, яке в мене є.
		+
		+	— Мало,— відповіла дівчина.
		+
		+	— Все моє багатство!
		+
		+	— А хіба я тобі не казала, що все твоє багатство варте однієї курки?
		+
		+	І дівчина випустила царя. Той побачив, яка вона розумна, і залишив її при палаці, щоб допомагала йому порадою.


	{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
	{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}		{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}