Лісовий мисливець Кринку (румунська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 03:41, 18 жовтня 2013

2013-10-18T03:41:45Z

Bogdana в 14:03, 16 жовтня 2013

2013-10-16T14:03:20Z

Bogdan в 13:54, 4 жовтня 2013

2013-10-04T13:54:33Z

Показати зміни

Bogdan: перейменував «Лісовий мисливець Кринку» на «Лісовий мисливець Кринку (румунська народна казка)»

2013-10-04T13:45:15Z

перейменував «Лісовий мисливець Кринку» на «Лісовий мисливець Кринку (румунська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,198...

2013-10-04T13:42:40Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,198...

Нова сторінка

@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 Брати взяли та й одружилися з трьома царівнами. Кринку взяв собі за дружину найменшу й найвродливішу.
-Повертаються вони всі разом додому: старші брати з своїми дружинами попереду, а Кринку зі своєю — позаду. Коли це стрічається йому Лихо-змій, разів зо два вищий за людину. Він убив Кринку, а його молоду дружину собі забрав. А брати попереду навіть не помітили, яка біда спіткала Кринку.
+Повертаються вони всі разом додому: старші брати з своїми дружинами попереду, а Кринку зі своєю — позаду. Коли це стрічається йому Лихо-[[змій]], разів зо два вищий за людину. Він убив Кринку, а його молоду дружину собі забрав. А брати попереду навіть не помітили, яка біда спіткала Кринку.
 Довго чи недовго лежав мертвий Кринку, тільки пролітав там чоловік старшої сестри — Орел. Він упізнав Кринку, приніс живої води, щоб оживити його, та дужої води, щоб зміцнити його, зробити сильнішим за трьох буйволів. І полетів.
@@ Рядок 157: / Рядок 157: @@
 —    Здалеку я, з білого світу. Злидні-нужда обсіли мене, то прийшов найматися до тебе на роботу. Візьми на один рій!
-—    Візьму,— відповідає баба,— але якщо ледарюватимеш, то — бачиш он ті кілки? На дев'яносто дев'яти стримлять уже голови ледацюг, сотий кілок може бути для тебе. А коли працюватимеш старанно, то за рік служби дам тобі коня, якого ти сам собі вибереш.
+—    Візьму,— відповідає [[баба]],— але якщо ледарюватимеш, то — бачиш он ті кілки? На дев'яносто дев'яти стримлять уже голови ледацюг, сотий кілок може бути для тебе. А коли працюватимеш старанно, то за рік служби дам тобі коня, якого ти сам собі вибереш.
 —    Я згоден. А що ж я повинен робити?
@@ Рядок 165: / Рядок 165: @@
 —    Згоден.
-Пішла баба до своєї дочки й каже:
+Пішла [[баба]] до своєї дочки й каже:
 —    Дивись, обкрути його круг пальця, а то нам не будеде що їсти...
@@ Рядок 199: / Рядок 199: @@
 Коли Кринку ліг спати, Вихор-баба пішла до дочки й заходилася бити її.
-Звечора Кринку знову поїхав на кобиліщВ степ. Пас її, з рук не випускав, але опівночі задрімав і одразу ж опинився на копиці, тільки вуздечка в руках залишилася. Злиться на себе хлопець та плаче, як мала дитина. Та й як тут не плакати, коли вже останній день настав, а він голови позбудеться?
+Звечора Кринку знову поїхав на кобилів степ. Пас її, з рук не випускав, але опівночі задрімав і одразу ж опинився на копиці, тільки вуздечка в руках залишилася. Злиться на себе хлопець та плаче, як мала дитина. Та й як тут не плакати, коли вже останній день настав, а він голови позбудеться?
 Коли це з'явився перед ним Вовк та й каже:
@@ Рядок 217: / Рядок 217: @@
 Зайшов Кринку до конюшні, всіх коней оглянув і зупинився коло рудої конячини, в якої одна шкура та кості, а ребра — аж світяться.
-Вихор-баба почала відмовляти Кринку, мовляв, їй соромно відпускати його з такою шкапиною. Та той уперся на своєму — ніякого іншого коня йому не треба. Бачить баба, що нічого не вдіє, та й каже:
+Вихор-[[баба]] почала відмовляти Кринку, мовляв, їй соромно відпускати його з такою шкапиною. Та той уперся на своєму — ніякого іншого коня йому не треба. Бачить [[баба]], що нічого не вдіє, та й каже:
 —    Якщо ти сам додумався вибрати цього коня, то ти розумний хлопець, якщо ж тебе хтось навчив, то подякуй йому за науку.
@@ Рядок 231: / Рядок 231: @@
 —    Швидше за думку!
-Не встиг Кринку й оком кліпнути, як опинився в палаці Лихо-змія. Схопив там свою дружину, яка саме несла воду, посадив у сідло — і в дорогу!
+Не встиг Кринку й оком кліпнути, як опинився в палаці Лихо-[[змія]]. Схопив там свою дружину, яка саме несла воду, посадив у сідло — і в дорогу!
-А кінь Лихо-змія так заіржав, що аж шибки в вікнах потріскали. Змій розлючено схопився:
+А кінь Лихо-змія так заіржав, що аж шибки в вікнах потріскали. [[Змій]] розлючено схопився:
 —    Що там таке? Адже Кринку мертвий лежить, за дружиною не прийде!
@@ Рядок 243: / Рядок 243: @@
 —    Де там можна? Кринку мчить на моєму молодшому братові, а він утричі прудкіший від мене.
-—    Тоді негайно їдьмо! І помчали вони швидше за вітер, під самі хмари злетіли, женуться за
+—    Тоді негайно їдьмо! І помчали вони швидше за вітер, під самі хмари злетіли, женуться за Кринку, а наздогнати не можуть. А коли побачив зміїв кінь коня Кринку, почав його своєю мовою просити:
-Кринку, а наздогнати не можуть. А коли побачив зміїв кінь коня Кринку, почав його своєю мовою просити:
+—    Братику, не мчи так швидко, бо нема в мене більше сили! А [[кінь]] лісового мисливця відповідає йому, знову ж таки своєю, кінською мовою, щоб змій нічого не збагнув:
 —    Я охоче це зроблю, коли ти підкинеш змія до неба, а потім на землю скинеш, щоб від нього й мокрого місця не лишилося!
@@ Рядок 255: / Рядок 253: @@
 {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Колись жив на   світі один чоловік і мав він трьох синів. Коли прийшов йому час помирати, він прикликав усіх трьох до ліжка і звелів:
+Колись жив на   світі один [[чоловік]] і мав він трьох синів. Коли прийшов йому час помирати, він прикликав усіх трьох до ліжка і звелів:
 —    Любі мої діти, як я помру, привезіть на мою могилу дев'яносто дев'ять возів дров і дев'яносто дев'ять возів соломи і все це запаліть.
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 —    Ми дамо тобі вогню, якщо ти допоможеш викрасти дочок Зелен-царя, бо як ми не старались, у нас нічого не виходить.
-—    Ходімо до царя,— відповідає їм хлопець.
+—    Ходімо до царя,— відповідає їм [[хлопець]].
 Пішли вони всі разом до палацу Зелен-царя, а коли прийшли, Кринку каже:
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 Виліз Кринку на димар, а за ним. один велетень. Там хлопець убив його, а тіло спустив з даху в двір. Так він зробив з усіма розбійниками, а потім обійшов усі світлиці й кожну сонну царівну в щічку поцілував, а в найменшої зняв з пальця каблучку. Потім повернувся до вогнища, взяв жару, пішов відв'язав Ранка-Спозаранка, і Ніч-Ночиська, й Вечора-Вечорила та й подався до батькової могили, де чекали його брати. І розпалили вони велетенське вогнище, як заповідав їм батько.
-А в цих братів та було ще три сестри, і всі на виданні. То й повіддавали вони їх одразу за тих, хто до них посватався. Старшу за орла, середульшу за яструба, а найменшу за вовка.
+А в цих [[брат]]ів та було ще три сестри, і всі на виданні. То й повіддавали вони їх одразу за тих, хто до них посватався. Старшу за орла, середульшу за яструба, а найменшу за вовка.
 А всі вони — і орел, і яструб, і вовк — були чарівниками
@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 Зелен-цар побачив уранці мертвих велетнів-розбійників, зрадів і на, радощах звелів по всіх шинках людей частувати, а кожного, хто казку розповість, годувати задарма.
-Сидять люди по шинках, п'ють-їдять та розповідають про свої пригоди. Лісовий мисливець Кринку зайшов до шинку і теж свою історію-при-году розповщ Коли дійшов до того місця, як він у палаці Зелен-царя був, брати почали його за поли смикати, мовляв, не забріхуйся. А він і каже:
+Сидять люди по шинках, п'ють-їдять та розповідають про свої пригоди. Лісовий мисливець Кринку зайшов до шинку і теж свою історію-пригоду розповів. Коли дійшов до того місця, як він у палаці Зелен-царя був, брати почали його за поли смикати, мовляв, не забріхуйся. А він і каже:
 —    Я знищив усіх розбійників, а з пальця найменшої царівни каблучку зняв — ось вона, на моєму мізинці!
-Почув це шинкар і послав цареві грамоту, мовляв, так і так, один хлопець на ймення Кринку вихваляється, що знищив сімох розбійників, а з пальця найменшої царівни каблучку зняв.
+Почув це шинкар і послав цареві грамоту, мовляв, так і так, один [[хлопець]] на ймення Кринку вихваляється, що знищив сімох розбійників, а з пальця найменшої царівни каблучку зняв.
 Зелен-цар звелів, щоб Кринку негайно прибув до нього.
@@ Рядок 71: / Рядок 71: @@
 —    Ох, сестрице, біда мене сюди привела. Лихо-змій викрав мою молоду дружину. Ти не знаєш, де його знайти?
-—    Я не знаю, а мій чоловік з Лихо-змієм воду беруть з однієї криниці. Почекай його, він тобі розкаже.
+—    Я не знаю, а мій [[чоловік]] з Лихо-змієм воду беруть з однієї криниці. Почекай його, він тобі розкаже.
-А тут прибув і Орел і двома дзбанами води, зайшов до сіней, обернувся в гарного хлопця і став таким красенем, що й очей не відведеш. Розповів йому Кринку про свою пригоду з Лихо-зміем   і попросив:
+А тут прибув і Орел і двома дзбанами води, зайшов до сіней, обернувся в гарного хлопця і став таким красенем, що й очей не відведеш. Розповів йому Кринку про свою пригоду з Лихо-змієм   і попросив:
 —    Чи не скажеш, де його знайти та як дружину свою забрати?
@@ Рядок 87: / Рядок 87: @@
 —    Можна й довше почекати.
-Сів Лихо-змій до столу, наївся-напився, виспався, потім сів на коня й подався за Кринку. В одну мить догнав, убив, а його дружину з собою забрав.
+Сів Лихо-[[змій]] до столу, наївся-напився, виспався, потім сів на коня й подався за Кринку. В одну мить догнав, убив, а його дружину з собою забрав.
-Ніхто не знає, скільки там Кринку мертвий лежав, та натрапив на нього чоловік другої сестри — Яструб. Він теж приніс живої та могутньої води. Покропив живою водою — оживив Кринку, покропив могутньою — став хлопець таким дужим, як шість буйволів разом. І полетів собі.
+Ніхто не знає, скільки там Кринку мертвий лежав, та натрапив на нього [[чоловік]] другої сестри — Яструб. Він теж приніс живої та могутньої води. Покропив живою водою — оживив Кринку, покропив могутньою — став хлопець таким дужим, як шість буйволів разом. І полетів собі.
 Підвівся Кринку, очі протер, бачить: нема дружини. Отже, знову треба  йти по білому світу шукати її.
@@ Рядок 101: / Рядок 101: @@
 —    Ти не знаєш, де мені його знайти? Я хочу забрати дружину, та не знаю, де він живе.
-—    Я не знаю, але мій чоловік знає.
+—    Я не знаю, але мій [[чоловік]] знає.
 Незабаром бачать: Яструб несе повні дзбани води. Приніс, обернувся у славного хлопця й питає:
@@ Рядок 119: / Рядок 119: @@
 —    А можна зачекати, доки я з'їм два короваї, вип'ю два дзбани води та годин зо дві посплю?
-—    Можна,— відповів кінь.
+—    Можна,— відповів [[кінь]].
-Лихо-змій зробив усе, як собі хотів, потім скочив на коня, за якусь мить наздогнав Кринку, убив, а його дружину повіз до своїх володінь.
+Лихо-[[змій]] зробив усе, як собі хотів, потім скочив на коня, за якусь мить наздогнав Кринку, убив, а його дружину повіз до своїх володінь.
 Ніхто не знає, скільки Кринку мертвим лежав при дорозі, тільки біг там якось Вовк, чоловік його найменшої сестри. Приніс він живої та могутньої води. Живою водою оживив Кринку, могутньою зміцнив, дав йому стільки сили, як у дев'яти буйволів разом. Та й пішов собі.
@@ Рядок 137: / Рядок 137: @@
 —    Попутним, але не зовсім.— І розповів усю свою історію-пригоду з Лихо-зміем, а наостанок додав:— Оце я прийшов до тебе. Скажи мені, де він живе, бо в ваших краях я не знаю жодної стежини.
-А Вовк і каже:
+А [[Вовк]] і каже:
 —    Дійти до його володінь не дуже важко. Ми твою дружину хоч і зараз можемо забрати, тільки що з того? Лихо-змій тричі тебе вбивав, тричі забирав її від тебе. Ми ж тебе тричі оживили. Спершу Орел, потім Яструб, а оце я. Тепер найперше треба добути чарівного коня, прудкішого за коня Лйхо-змія, а тоді вже виручати дружину.