Мавпи й божество Дзідзо (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 23:25, 3 січня 2014

2014-01-03T23:25:06Z

Bogdan в 15:42, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:42:19Z

Bogdan: перейменував «Мавпи й божество Дзідзо» на «Мавпи й божество Дзідзо (японська народна казка)»

2013-09-24T15:29:40Z

перейменував «Мавпи й божество Дзідзо» на «Мавпи й божество Дзідзо (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:25:47Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жив собі колись. Одного дня пішов він у ліс по дрова, дивиться — зграя мавп переносить через річку кам'яну статую божества Дзідзо. «Цікаво!» — подумав дід і став на березі, як статуя. Зібралися навколо нього мавпи.
+Жив собі колись. Одного дня пішов він у ліс по дрова, дивиться — зграя мавп переносить через річку кам'яну статую божества Дзідзо. «Цікаво!» — подумав [[дід]] і став на березі, як статуя. Зібралися навколо нього мавпи.
 —    А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба віднести у храм,— вирішили вони, підняли старого на плечі й почала пали річкою вбрід.
-Дід мало не пирснув зі сміху,— йому здалося, наче його лоскочуть,— але стримався. Хіба ж Дзідзо вміє сміятися?
+[[Дід]] мало не пирснув зі сміху,— йому здалося, наче його лоскочуть,— але стримався. Хіба ж Дзідзо вміє сміятися?
 На протилежному березі стояв храм. Мавпи внесли діда туди, поклали перед ним цілу купу пожертв і пішли.
-Дід розплющив очі, дивиться — перед ним коржики, фрукти і коштовності. Він зрадів і забрав їх додому.
+[[Дід]] розплющив очі, дивиться — перед ним коржики, фрукти і коштовності. Він зрадів і забрав їх додому.
 Згодом, коли показував родичам свою здобич, до хати нагодився жадібний сусід.
-—    Оце дивина!  Як же ти розбагатів? — спитав він. А коли дід розповів про свою пригоду, сусід сказав: — Спробую і я прикинутися Дзідзо.
+—    Оце дивина!  Як же ти розбагатів? — спитав він. А коли [[дід]] розповів про свою пригоду, сусід сказав: — Спробую і я прикинутися Дзідзо.
-Наступного дня подався сусід у ліс і на березі річки прикинувся статуєю Дзідзо.
+Наступного дня подався [[сусід]] у ліс і на березі річки прикинувся статуєю Дзідзо.
 Незабаром з'явилися мавпи.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 —    А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба відне сти у храм,— сказали вони, підняли жадібного сусіда на плечі й почалапали річкою вбрід.
-Сусіда розібрав сміх,— здавалось, наче його лоскочуть, і він захихотів:  «Хі-хі-хі!..»
+[[Сусід]]а розібрав сміх,— здавалось, наче його лоскочуть, і він захихотів:  «Хі-хі-хі!..»
 Мавпи злякались і глянули на сусіда.

← Попередня версія		Версія за 15:42, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Жив собі колись. Одного дня пішов він у ліс по дрова, дивиться — зграя мавп переносить через річку кам'яну статую божества Дзідзо. «Цікаво!» — подумав дід і став на березі, як статуя. Зібралися навколо нього мавпи.

		+	— А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба віднести у храм,— вирішили вони, підняли старого на плечі й почала пали річкою вбрід.

		+	Дід мало не пирснув зі сміху,— йому здалося, наче його лоскочуть,— але стримався. Хіба ж Дзідзо вміє сміятися?
		+
		+	На протилежному березі стояв храм. Мавпи внесли діда туди, поклали перед ним цілу купу пожертв і пішли.
		+
		+	Дід розплющив очі, дивиться — перед ним коржики, фрукти і коштовності. Він зрадів і забрав їх додому.
		+
		+	Згодом, коли показував родичам свою здобич, до хати нагодився жадібний сусід.
		+
		+	— Оце дивина! Як же ти розбагатів? — спитав він. А коли дід розповів про свою пригоду, сусід сказав: — Спробую і я прикинутися Дзідзо.
		+
		+	Наступного дня подався сусід у ліс і на березі річки прикинувся статуєю Дзідзо.
		+
		+	Незабаром з'явилися мавпи.
		+
		+	— А от іще один Дзідзо! Це ж гріх, як він тут стоятиме. Треба відне сти у храм,— сказали вони, підняли жадібного сусіда на плечі й почалапали річкою вбрід.
		+
		+	Сусіда розібрав сміх,— здавалось, наче його лоскочуть, і він захихотів: «Хі-хі-хі!..»
		+
		+	Мавпи злякались і глянули на сусіда.
		+
		+	— Та це не Дзідзо! Це людина! — вигукнули вони й кинули жаднюгу в воду.
		+
		+	Кажуть, сусід насилу вибрався на берег, мало життя не загубив.
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}