Bogdana в 11:51, 16 жовтня 2013

2013-10-16T11:51:14Z

Bogdan в 13:56, 4 жовтня 2013

2013-10-04T13:56:31Z

Показати зміни

Bogdan: перейменував «Мудра біднякова донька» на «Мудра біднякова донька (румунська народна казка)»

2013-10-04T13:44:26Z

перейменував «Мудра біднякова донька» на «Мудра біднякова донька (румунська народна казка)»

Bogdan в 13:41, 4 жовтня 2013

2013-10-04T13:41:59Z

Bogdan в 13:33, 4 жовтня 2013

2013-10-04T13:33:00Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}

2013-10-04T13:31:18Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}

Нова сторінка

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 З усіх дітей старша дочка була найрозумнішою. Вона доглядала молодших сестричок та братиків, учила їх бути витриманими, терпіти свою гірку долю.
-Бояринові, по землях дкого тинявся чоловік із своєю родиною, чомусь стало жаль тих дітей.
+Бояринові, по землях дкого тинявся [[чоловік]] із своєю родиною, чомусь стало жаль тих дітей.
 Одного разу, коли чоловік прийшов до нього просити притулку, він сказав:
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 — Чоловіче, бачу, що ти працюєш, як віл, від зорі до зорі, а живеш таки погано! Ось і вирішив я дати тобі клаптик землі. Вибери собі місце, яке тобі буде до вподоби, і починай будувати собі землянку.
-Подякував бідний чоловік бояринові, а до вечора вже й викопав яму для землянки.
+Подякував бідний [[чоловік]] бояринові, а до вечора вже й викопав яму для землянки.
 Але й цього разу йому не поталанило. Сталося так, що місце, яке він вибрав, було поруч з двором багатого селянина. Вночі корова багача, ніби її чорт попхав туди, впала в ту яму й здохла.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 —    Боярине, цей чоловік — чужак у нашому селі,— сказав багач.—Коли ти змилостивився й дав йому шматок землі, він вибрав собі місце біля мене, щоб будувати землянку. Він викопав яму, залишив її на ніч неприкритою, а моя корова впала в ту яму й загинула!.. Тепер суди сам: чи повинен він заплатити мені за корову? Яке мені діло до того, що платити нічим?
-—    Боярине! — заговорив бідний селянин, гірко плачучи.— Мені нічого сказати, хоч убий мене, хоч повісь... Що ж мені робити, коли злидні обсіли мене? Сусіда сказав правду... Справді, яму я викопав, але не думав завдавати йому шкоди. Я все сказав, боярине, тепер ти суди сам, суди справедливо...
+—    Боярине! — заговорив бідний [[селянин]], гірко плачучи.— Мені нічого сказати, хоч убий мене, хоч повісь... Що ж мені робити, коли злидні обсіли мене? Сусіда сказав правду... Справді, яму я викопав, але не думав завдавати йому шкоди. Я все сказав, боярине, тепер ти суди сам, суди справедливо...
 Задумався боярин. Не знав він, як учинити, оо бачив, що бідняк потрапив у біду не з своєї волі. Подумавши, сказав так:
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 —    Ось що, люди добрі. Загадаю вам три загадки і дам три дні на відгадування. Запам'ятовуйте. Перша загадка: що наймасніше в світі? Друга: що найшвидше в світі? І третя: що найкраще в світі? А тепер ідіть і знайте: якщо не відгадаєте, буде вам лихо!..
-Повернулися селяни додому. Багач радів, що він усі відгадає. А бідняк плакав, не знаючи, що відповісти бояринові...
+Повернулися селяни додому. Багач радів, що він усі відгадає. А [[бідняк]] плакав, не знаючи, що відповісти бояринові...
 Минув день, другий... Весело було в багача на душі, бо він був певний, що все на світі знає. А бідняк усе думав та зітхав... Діти оточили його, бачачи, що він сумує, але не насмілювалися питати, чому... Лише старша дочка насмілилася спитати, чому батько такий сумний.
@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 —    Не сумуй, тату,— сказала вона.— Як ітимеш до боярина, я тобі щось скажу, може, тобі вдастся викрутитися з біди...
-Вранці, коли старий батько мав іти до боярина з відповіддю, старша дочка навчила його, що він має казати там.
+Вранці, коли старий [[батько]] мав іти до боярина з відповіддю, старша дочка навчила його, що він має казати там.
-Прийшли селяни до боярина. Багач — самовпевнений, пихатий, а бідняк — сумний, у латаній свитині...
+Прийшли селяни до боярина. Багач — самовпевнений, пихатий, а [[бідняк]] — сумний, у латаній свитині...
 Боярин звернувся спершу до багача:
@@ Рядок 73: / Рядок 73: @@
 —    Правду кажеш! — погодився боярин і закричав до багача:— Геть звідси, підлесний і підлий чоловіче! Геть! Або я звелю побити тебе так, що й кісток своїх не збереш!..
-Багач утік, не чуючи ніг під   собою. А боярин ласкаво спитав:
+[[Багач]] утік, не чуючи ніг під   собою. А боярин ласкаво спитав:
 —    Скажи, чоловіче, хто тебе навчив так мудро відповідати? Бідняк знітився. Йому не хотілося казати правди: боявся боярина... Але той наполягав, і селянин розповів йому все.
@@ Рядок 79: / Рядок 79: @@
 Боярин здивувався, що в бідняка така мудра донька, і звелів наступного дня прибути їй до нього, але щоб вона не прийшла й не приїхала, і не дорогою, І не обочиною, і щоб була вона й не одягнена й не гола.
-Почувши це, бідняк гірко заплакав і з сльозами на очах повернувся додому.
+Почувши це, [[бідняк]] гірко заплакав і з сльозами на очах повернувся додому.
 Старша дочка, вислухавши батька, заспокоїла йогаї
@@ Рядок 89: / Рядок 89: @@
 Побачивши дівчину, всі челядники оніміли, а боярин не хотів визнати своєї поразки і звелів спустити двох найлютіших собак. Ті кинулися на дівчину, а вона випустила обох котів, і собаки погналися за ними. Біднякова дочка тим часом підійшла, як і велено було, до боярського ґанку.
-Боярин вимушений був прийняти дівчину. Він звелів одягнути її в весільний одяг, бо дівчина видалася йому найвродливішою в світі, і вирішив одружитися з нею. Але перед тим, як іти під вінець, сказав:
+Боярин вимушений був прийняти дівчину. Він звелів одягнути її в весільний одяг, бо [[дівчина]] видалася йому найвродливішою в світі, і вирішив одружитися з нею. Але перед тим, як іти під вінець, сказав:
 —    Я одружуюся з тобою, але ніколи не дозволю тобі вершити суд без мене!
-Дівчина погодилась.
+[[Дівчина]] погодилась.
 Минуло чимало часу після їхнього весілля. Одного разу, коли боярина не було вдома, до двору прийшли судитися селяни. Довідавшись, що боярина нема, вони підійшли до його дружини, яка сиділа саме на ґанку, й почали скаржитись.
@@ Рядок 99: / Рядок 99: @@
 —    Я збирався в дорогу, а тут колесо поламалося. Я не міг запрягти у триколісного воза кобилу, яка, до речі, мала жеребитись. Тоді я попросив сусіду, ось він тут, позичити мені колесо. А він — що правда, то правда — звечора позичив мені колесо, аби я вранці повернув його. Але сталося так, що кобила вночі ожеребилася...
-Другий селянин, перебиваючи його, сказав:
+Другий [[селянин]], перебиваючи його, сказав:
 —    Не вірте йому, пані, не вірте! То ожеребилося моє колесо! А пані, як і раніше, слухала та мовчала.
@@ Рядок 135: / Рядок 135: @@
 Пані відповіла йому:
-—    У хаті мого батька. Коли ти виганяв мене з дому, то дозволив узяти з твого маєтку все, що мені найбільше подобається. То я так і зробила. Найбільше мені подобається мій чоловік. Я його дуже люблю! Тож не лай мене, що я його взяла з собою.
+—    У хаті мого батька. Коли ти виганяв мене з дому, то дозволив узяти з твого маєтку все, що мені найбільше подобається. То я так і зробила. Найбільше мені подобається мій [[чоловік]]. Я його дуже люблю! Тож не лай мене, що я його взяла з собою.
 Боярин по думав-подумав та й сказав:

← Попередня версія		Версія за 13:41, 4 жовтня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+
		+
		+
	{{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}
	{{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}		{{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}
−	~~Мудра біднякова донька~~
−	~~Горіхова гілка~~
−	~~Зачарована черепаха~~
−	~~Лісовий мисливець Кринку~~
−	~~Серце матері~~
−	~~Батькова донька~~
−	~~Пекале в рідному селі~~
−	~~Присля-богатир і золоті яблука~~
−	~~Цар Алеодор~~
−	~~Богатир Шперле~~
−	~~Цариця фей~~
−	~~Хортові чобітки~~
−	~~Фет-Фрумос із золотим волоссям~~
−	~~Іляна Сімзяна ПО Сіль у страві~~
−	~~Тодоріке~~
−	~~Дідова дочка й бабина дочка~~
−	~~Гаманець з двома грішми~~
−	~~Велетень~~