https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%9C%D1%83%D0%BB%D0%BB%D0%B0%2C_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B3_%D1%82%D0%B0_%D1%8F%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA%3A_%28%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0%29 2026-05-02T20:31:46Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9C%D1%83%D0%BB%D0%BB%D0%B0,_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B3_%D1%82%D0%B0_%D1%8F%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%B3%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%BA:_(%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%BA%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%BA%D0%B0)&diff=8747&oldid=prev 2015-05-16T10:18:37Z

<p>Створена сторінка: Пішли якось <a href="/%D0%94%D1%96%D0%B4" class="mw-redirect" title="Дід">дід</a> із бабою поливати бавовну, а Яртигулак дома лишився. Ще вдосвіта попри...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Пішли якось [[дід]] із бабою поливати бавовну, а Яртигулак дома лишився.<br /> <br /> Ще вдосвіта поприбирав у хаті, позамітав у дворі, а тоді заходився чистити казан, у якому баба варила плов та гарбузяну кашу.<br /> <br /> Яртигулак так тер казан камінцем та ганчіркою, що мідний казан заблищав як сонце, а ганчірка від сажі та жиру стала чорніша ночі.<br /> <br /> Раптом Яртигулак зачув на вулиці галас і відразу здогадався, що то репетує мулла, бо у всьому аулі так горлати вмів тільки мулла. З ганчіркою в руці Яртигулак поліз на дувал і побачив, що сивобородий мулла вхопив за комір якогось бідняка.<br /> <br /> — Гляньте, правовірні, на цього злодія! Він украв у мене воду! — лементував мулла, тягнучи бідняка до казі.<br /> <br /> За муллою вже бігла ціла юрма, вибіг і Яртигулак з двору. Вхопившись за полу якогось хлопчака, виліз йому на спину. Коли вони прибігли до двору казі, там уже було все село.<br /> <br /> Казі сидів на килимі й допитував обірваного бідняка.<br /> <br /> — Присягаюся,—виправдовувався той,—я не крав води. Вона сама попала мені в рота.<br /> <br /> — Вах, аллах! — заголосив на весь двір мулла.— Ви чуєте, як хоче нас обдурити цей пройдисвіт, син брехуна, внук шельми і правнук шахрая! Випив, не питаючись, мою воду, а коли я звелів йому заплатити, цей бурлака, лахмітник, цей ледацюга показав мені гноття свого бруднючого халата!<br /> <br /> Мулла так репетував, що біднякові не можна було й слова промовити.<br /> <br /> Яртигулак сидів на шапці найвищого селянина. І хоч йому добре було все чути й бачити, навіть він ледве второпав, що там сталося.<br /> <br /> А було ось що. Ішов здалеку [[бідняк]] до їхнього аулу. Прийшовши, ліг під високим дувалом відпочити. Мулла ж саме сидів у дворі й пив чай, а недопите вилив через дувал на дорогу. Бідняк спав, роззявивши рота, бо жарко було, і муллин чай попав йому прямо в горло.<br /> <br /> Допетрали люди, як воно було, та й стали виправдовувати бідного чоловіка, а мулла вдався до судді й загорлав ще дужче:<br /> <br /> — О найправдивіший із найцравдивіших! Ти ж сам чув, що це була навіть не вода, а найдухмяніший, найкращий зелений чай. Хто вкраде воду, тому рубають руку. Так хіба ж за крадіжку чаю не варто відрубати у цього пройдисвіта голову? Але я добрий і милостивий, я не хочу смерті. Хай заплатить мені або відробить!<br /> <br /> Старий мулла, стомившись від крику й спеки, сів на килим казі, дістав білу хустку й почав витиратися нею. А потім, задоволений, погладив свою довгу бороду.<br /> <br /> Переляканий [[бідняк]] зрозумів, що його хочуть покарати, і тільки позирав то на муллу, то на казі.<br /> <br /> Мулла був родич і приятель казі, тому селяни погули та й замовкли. Адже вони теж чули приказку: «Собака знає, про що цуцик дзяволить».<br /> <br /> Нарешті суддя розкрив книжку й почав шукати такий закон, за яким кривдника виправдовують, а невинного карають.<br /> <br /> Яртигулак захотів побачити, як суддя вирішить цю справу, й, плигаючи з шапки на шапку, стрибнув муллі на завій. А потім помаленьку поліз по халату, поки не попав у кишеню, де лежала біла хустка.<br /> <br /> Суддя звів голову й урочисто звернувся до мулли:<br /> <br /> — Згідно з нашими законами і звичаями ти, високоповажаний мулло, повинен присягтися при всьому народі, що говорив тільки правду. Присягайся, але пам'ятай давню мудрість: у того, хто, присягаючись, каже неправду, почорніє вид!<br /> <br /> Мулла зрозумів, що казі хитрує заодно з ним, і, щоб завдяки самій клятві запопасти наймита, звів до неба руки й урочистіше за казі промовив:<br /> <br /> — Присягаюся небом, я говорив тільки правду і-готовий сказати сто разів: «Якщо я, присягаючись, збрехав, хай у мене почорніє вид».<br /> <br /> Мулла сказав і поліз до кишені, щоб узяти хустку, бо піт котився з нього градом. Яртигулак, побачивши в кишені руку мулли, підсунув замість хустки свою брудну ганчірку.<br /> <br /> Мулла витер обличчя, і всі засміялися. Нічого не розуміючи, мулла й далі ялозив ганчіркою свої щоки, аж поки вони стали чорні, мов казан.<br /> <br /> Суддя хотів оголосити присуд, але всі реготали й тицяли пучками на муллу. Глянув казі на свого приятеля й отетерів.<br /> <br /> — Аллах великий! Та ти ж чорний, мов шайтан! — вигукнув він і, схопившись руками за голову, кинувся мерщій із суду.<br /> <br /> Мулла потер свої щоки долонею й побачив, що вони як сажа.<br /> <br /> У нього аж в очах потемніло: адже він зганьбив себе навіки. Хто тепер повірить муллі, який привселюдно присягався на брехні?<br /> <br /> Підтикавши поли халата, він дременув з двору, ніби джейран, за яким женуться хорти. Навздогін йому чувся крик:<br /> <br /> — Агей, мулло, чому ж це в тебе вид почорнів?<br /> <br /> [[Категорія:Туркменські народні казки]]<br /> {{Казка про чоловіка}}<br /> {{Казка про бідного}}</div>

Bogdana