Небесний ланцюг (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 19:43, 22 грудня 2013

2013-12-22T19:43:22Z

Bogdana в 19:43, 22 грудня 2013

2013-12-22T19:43:01Z

Bogdan в 15:13, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:13:07Z

Bogdan: перейменував «Небесний ланцюг» на «Небесний ланцюг (японська народна казка)»

2013-09-24T15:05:15Z

перейменував «Небесний ланцюг» на «Небесний ланцюг (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мово...

2013-09-24T15:01:46Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мово...

Нова сторінка

← Попередня версія		Версія за 19:43, 22 грудня 2013
Рядок 75:		Рядок 75:

	Один із братів, що піднялися на небо, став місяцем, а другий — зіркою.		Один із братів, що піднялися на небо, став місяцем, а другий — зіркою.
		+
		+

	{{Чарівні казки}}		{{Чарівні казки}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
+Жила собі колись у гірському селі [[мати]] з трьома дітьми. Одного дня покликала вона старших синів і сказала:
 —    Я піду на батькову могилу, а ви тим часом догляньте сестричку. Кажуть, у нашому лісі живе страшна відьма. Тож нікому дверей не відчиняйте.
@@ Рядок 10: / Рядок 9: @@
 Через якийсь час хтось постукав. Хлопці підступилися до дверей, чують — відьма каже:
-—    Дітоньки, ваша мати прийшла!
+—    Дітоньки, ваша [[мати]] прийшла!
-Менший син хотів було відчинити двері, але старший зупинив його і сказав:
+Менший [[син]] хотів було відчинити двері, але старший зупинив його і сказав:
 —    Ану покажи руки!
-Відьма показала: руки були волохаті.
+[[Відьма]] показала: руки були волохаті.
 —    Ти — відьма!   Йди   собі   геть! — Злякані   брати   перезирнулися. Да відразу заспокоїлися, бо ж двері були замкнені.— Ми тебе не впустимо! У нашої мами руки гладенькі.
-Відьма нехотя пішла. Та згодом обстригла волосся на руках, притрусила їх гречаним борошном і знову з'явилася.
+[[Відьма]] нехотя пішла. Та згодом обстригла волосся на руках, притрусила їх гречаним борошном і знову з'явилася.
 —    Дітоньки, відчиніть, ваша мати прийшла!
@@ Рядок 39: / Рядок 38: @@
 —    Дітоньки, відчиніть!  Ваша мати прийшла, вам гостинців принесла!
+[[Відьма]] напилася юшки з-під червоної квасолі, її голос пом'якшав і став схожий на материн.
 Хлопці  подумали,  що  цього  разу прийшла  мати,  і  відімкнули  двері.
@@ Рядок 56: / Рядок 54: @@
 Відьма метнулася слідом за ними. Дивиться — у ставку видно їхні тіні. Вона кинула у воду сіть, але нічого не впіймала. Бо хіба можна спіймати тінь?
-Меншому братові стало смішно, і він хихикнув.
+Меншому [[брат]]ові стало смішно, і він хихикнув.
 —    Ось де вони, голуб'ята! — вигукнула відьма й кинулась до дерева, але хоч як старалася, вилізти не могла — ковзала вниз.
@@ Рядок 64: / Рядок 62: @@
 —    Хіба що тоді, як серпом скористаєшся,— мимоволі сказав менший брат, не витримавши страшного відьминого погляду.
-А відьма тільки того й чекала: побігла у повітку, взяла серп і почала з його допомогою лізти на дерево.
+А [[відьма]] тільки того й чекала: побігла у повітку, взяла серп і почала з його допомогою лізти на дерево.
 —    Ой, тепер нам кінець! — Хлопці затремтіли й стали благати: — Боже, поможи!
@@ Рядок 78: / Рядок 76: @@
 Один із братів, що піднялися на небо, став місяцем, а другий — зіркою.
+{{Чарівні казки}}
 {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 15:13, 24 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:

	+	Жила собі колись у гірському селі мати з трьома дітьми. Одного дня покликала вона старших синів і сказала:

	+	— Я піду на батькову могилу, а ви тим часом догляньте сестричку. Кажуть, у нашому лісі живе страшна відьма. Тож нікому дверей не відчиняйте.

	+	— Добре, мамо, будемо обережні!
	+
	+	— Я на вас надіюся,— сказала мати й пішла, а хлопці замкнули двері на засув.
	+
	+	Через якийсь час хтось постукав. Хлопці підступилися до дверей, чують — відьма каже:
	+
	+	— Дітоньки, ваша мати прийшла!
	+
	+	Менший син хотів було відчинити двері, але старший зупинив його і сказав:
	+
	+	— Ану покажи руки!
	+
	+	Відьма показала: руки були волохаті.
	+
	+	— Ти — відьма! Йди собі геть! — Злякані брати перезирнулися. Да відразу заспокоїлися, бо ж двері були замкнені.— Ми тебе не впустимо! У нашої мами руки гладенькі.
	+
	+	Відьма нехотя пішла. Та згодом обстригла волосся на руках, притрусила їх гречаним борошном і знову з'явилася.
	+
	+	— Дітоньки, відчиніть, ваша мати прийшла!
	+
	+	— Цього разу, мабуть, мама,— сказав менший брат і побіг до дверей.
	+
	+	— Не відчиняй! Треба спочатку перевірити,— зупинив його старший.
	+
	+	— Покажи руки!
	+
	+	Відьма показала: білі, гладенькі. Тільки от голос викликав підозру у хлопців.
	+
	+	У нашої мами голос ніжний. Не такий хрипкий, як у тебе. Ти — відьма!
	+
	+	Зухвалі хлопчиська! Ось я вам зараз покажу! — пробурчала відьма й пішла.
	+
	+	Через якийсь час у двері знову хтось постукав:
	+
	+	— Дітоньки, відчиніть! Ваша мати прийшла, вам гостинців принесла!
	+
	+	Відьма напилася юшки з-під червоної квасолі, її голос пом'якшав і став схожий на материн.
	+
	+	Хлопці подумали, що цього разу прийшла мати, і відімкнули двері.
	+
	+	Прикинувшись матір'ю, відьма прошмигнула у кімнату до малої сестрички й довго звідти не виходила.
	+
	+	«Дивно»,— подумали брати і нишком зазирнули туди. Бачать — страшна відьма гладить по голівці сестричку й примовляє:
	+
	+	— Гарненьке дитя! Спочатку з'їм тих двох, а вже потім тобою поласую.
	+
	+	— От попалися! Та це ж відьма! — Обидва хлопці зблідли й затрусилися. Адже було ясно, що відьма всіх їх з'їсть.
	+
	+	Брати схопили в кухні горщика з олією і вибігли в сад. Повилазили на дерево над ставком, а стовбур дерева облили олією.
	+
	+	Відьма метнулася слідом за ними. Дивиться — у ставку видно їхні тіні. Вона кинула у воду сіть, але нічого не впіймала. Бо хіба можна спіймати тінь?
	+
	+	Меншому братові стало смішно, і він хихикнув.
	+
	+	— Ось де вони, голуб'ята! — вигукнула відьма й кинулась до дерева, але хоч як старалася, вилізти не могла — ковзала вниз.
	+
	+	— Капосні хлопчиська! Та я все одно видряпаюся!
	+
	+	— Хіба що тоді, як серпом скористаєшся,— мимоволі сказав менший брат, не витримавши страшного відьминого погляду.
	+
	+	А відьма тільки того й чекала: побігла у повітку, взяла серп і почала з його допомогою лізти на дерево.
	+
	+	— Ой, тепер нам кінець! — Хлопці затремтіли й стали благати: — Боже, поможи!
	+
	+	І сталося чудо: з неба спустився залізний ланцюг. Брати вхопилися за нього й піднялися на небо.
	+
	+	А відьма як побачила це, то й собі взялася просити:
	+
	+	— Боже, спусти й мені хоч мотузку! З неба спустилася гнила мотузка.
	+
	+	Відьма, зрадівши, схопилася за неї, але мотузка обірвалася. Відьма сторчголов упала на землю і спустила дух.
	+
	+	Один із братів, що піднялися на небо, став місяцем, а другий — зіркою.