https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%9E%D1%81%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D1%96_%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0 2026-04-06T20:56:53Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%9E%D1%81%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_%D1%96_%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%B0&diff=4102&oldid=prev 2013-08-10T10:16:28Z

<p>Створена сторінка: Якось увечері, після цілого дня важкої роботи, ослиця відпочивала, прив’язана до кілочка...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Якось увечері, після цілого дня важкої роботи, ослиця відпочивала, прив’язана до кілочка за хижею свого господаря, а її маленький віслючок весело стрибав біля неї.<br /> <br /> Неподалік гуляла гієна.<br /> <br /> Побачила вона ослицю і віслючка, спинилася та так вже солодко звертається до ослиці:<br /> <br /> — Який гарненький віслючок! Шкода було б його втратити. Треба його оберігати і пильно доглядати. А чи маєш ти, ослице, чим боронитися?<br /> <br /> Ви вже, звісно, здогадалися, що насправді гієна хотіла зловити віслючка й з’їсти, але спершу їй треба було розвідати, чи нема тут небезпеки.<br /> <br /> Ослиця здогадалася про таємні наміри гієни.<br /> <br /> — Бачиш мої великі рухливі вуха? — відказала вона.— Оце і є моя зброя. Дякую за турботу, але з такою зброєю я нічого не боюся.<br /> <br /> Гієна всміхнулася, вищиривши гострі зуби, і, думаючи, що вивідала в ослиці її таємницю, пішла собі, міркуючи, що при нагоді зловить віслючка.<br /> <br /> Настала ніч. Гієна почала тихенько підкрадатися ззаду, щоб зненацька схопити ослицю за вуха. Але ослиця лише вдавала, що спить. Вона чекала. І як тільки гієна підійшла досить близько, щосили вдарила її по носі задніми ногами.<br /> <br /> Оглушена гієна впала на спину. А як оговталася, то насилу підвелася й мовчки побігла геть. Відтоді ніхто її більше не бачив коло того загону.<br /> <br /> Чи ви помітили, любі друзі, що, на щастя, злість і дурість у парі ходять? <br /> <br /> (Малі)<br /> <br /> дного разу, коли королівська чапля завела свої голосні співи, раптом загуркотів грім, ніби кепкуючи з птаха- сурмача.<br /> <br /> — Слухай, громе,— звернувся той до неба.— Всі тремтять від твого могутнього голосу. Але й мене можуть почути дуже далеко.<br /> <br /> У відповідь Бог джунглів ще більше розгуркотівся, перекочуючи по небу дзвінкі переливи свого голосу і кепкуючи:<br /> <br /> — Ти смієш рівнятися до мене?<br /> <br /> — Аякже, я маю на це повне право!<br /> <br /> — Добре, ось що ми зробимо: хай кожен з нас крикне своїй дружині, щоб приготувала просяного пива, а завтра підемо й перевіримо, чи вони почули.<br /> <br /> — Хай буде по-твоєму,— погодився птах-сурмач.<br /> <br /> Бог джунглів тоді загуркотів, загримів так, що здригнулася небесна широчінь, а тварини й люди аж поніміли від жаху.<br /> <br /> — Чи чуєш, дружино? Я хочу, щоб назавтра ти приготувала калебас доброго пива! Я хочу пригостити ним свого зухвалого суперника.<br /> <br /> Птах-сурмач і собі крикнув якнайголосніше, а тоді, очевидно задоволений, розправив крила і пішов у танок.<br /> <br /> Наступного дня подалися вони вдвох до села, де на них чекали їхні дружини.<br /> <br /> Тим часом, якщо дружина Бога джунглів наготувала пива, дружина зухвалого птаха тільки й змогла, що принести порожній калебас.<br /> <br /> — Ти не загадував мені приготувати пива,— пояснила вона здивованому і обуреному птахові-сурмачу.<br /> <br /> Присоромлений сурмач більше не наполягав на тому, що має дужий голос. Він зрозумів, правда, трохи запізно, що ніхто не годен змагатися з могутнім Богом джунглів.<br /> <br /> А щедрий Бог джунглів пригостив пивом свого жалюгідного суперника.<br /> <br /> Через пиху іноді забувають про повагу, але пам’ятай, що для змагання з іншими самої зухвалості мало.</div>

Bogdan