Отруєні коржики (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 19:10, 22 грудня 2013

2013-12-22T19:10:48Z

Bogdan в 15:07, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:07:34Z

Bogdan: перейменував «Отруєні коржики» на «Отруєні коржики (японська народна казка)»

2013-09-24T15:05:53Z

перейменував «Отруєні коржики» на «Отруєні коржики (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мово...

2013-09-24T15:00:59Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мово...

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Жила колись в одному селі свекруха з невісткою, та не було між ними злагоди: свекруха без угаву лаяла невістку, а та завжди їй перечила. Одне слово, ворогували, як собака з мавпою.
-їхня неприязнь дедалі зростала, і от нарешті невістка зважилася на найстрашніше — вирішила звести стару зі світу. Пішла вона до знайомого лікаря й попросила в нього отрути.
+їхня неприязнь дедалі зростала, і от нарешті [[невістка]] зважилася на найстрашніше — вирішила звести стару зі світу. Пішла вона до знайомого лікаря й попросила в нього отрути.
 Та лікар був не дурень: послухав молодицю і, не відраджуючи від злого наміру, взяв із полиці якийсь білий порошок, загорнув його в папір і сказав:
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Минула година, дві, минув цілий день. Невістка чекала, що свекруха от-от віддасть богові душу,  та дарма:   стара й не думала вмирати.
-Розгублена невістка знову побігла до лікаря.
+Розгублена [[невістка]] знову побігла до лікаря.
 —    Ніщо її не бере,— сказала вона й випросила ще одну порцію отрути.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 Невістка повернулася додому, напекла коржиків і почастувала ними свекруху. Зраділа стара й щиро подякувала невістці. Відтоді вона перестала її ганити, навіть більше — полюбила.
-Спантеличена невістка знову прийшла до ліщкаря і сказала
+Спантеличена [[невістка]] знову прийшла до ліщкаря і сказала
 —    Що за диво? Знову ніщо її не бере. Лікар зареготав:
@@ Рядок 32: / Рядок 32: @@
 —    Інакше й не могло бути,— мовив лікар.— За добро вона заплатила тобі добром. А в ваших чварах винна ти сама. Раджу тобі й далі поводитись із свекрухою так, як протягом останніх днів.
+[[Невістка]] подякувала лікареві за науку й повернулася додому. Відтоді вона почала дбати про свекруху. Колишньої ворожнечі між ними наче й не було.

← Попередня версія	Версія за 15:07, 24 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Жила колись в одному селі свекруха з невісткою, та не було між ними злагоди: свекруха без угаву лаяла невістку, а та завжди їй перечила. Одне слово, ворогували, як собака з мавпою.

	+	їхня неприязнь дедалі зростала, і от нарешті невістка зважилася на найстрашніше — вирішила звести стару зі світу. Пішла вона до знайомого лікаря й попросила в нього отрути.

	+	Та лікар був не дурень: послухав молодицю і, не відраджуючи від злого наміру, взяв із полиці якийсь білий порошок, загорнув його в папір і сказав:
	+
	+	— Як повернешся додому, насип оце в тісто, напечи коржиків й почастуй ними свекруху.
	+
	+	Невістка подякувала й рада-радісінька помчала додому. Напекла коржиків, пригостила ними свекруху і, щоб ніхто не здогадався про її підступи, взялася до роботи з незвичайним запалом.
	+
	+	Минула година, дві, минув цілий день. Невістка чекала, що свекруха от-от віддасть богові душу, та дарма: стара й не думала вмирати.
	+
	+	Розгублена невістка знову побігла до лікаря.
	+
	+	— Ніщо її не бере,— сказала вона й випросила ще одну порцію отрути.
	+
	+	І цього разу лікар не відраджував її від злого наміру, а дав білого порошку.
	+
	+	Невістка повернулася додому, напекла коржиків і почастувала ними свекруху. Зраділа стара й щиро подякувала невістці. Відтоді вона перестала її ганити, навіть більше — полюбила.
	+
	+	Спантеличена невістка знову прийшла до ліщкаря і сказала
	+
	+	— Що за диво? Знову ніщо її не бере. Лікар зареготав:
	+
	+	— Ніякого дива немає! Свекруха не вмерла тому, що замість отрути я давав цукровий порошок.
	+
	+	Такої відповіді невістка не сподівалася. А лікар тим часом вів далі:
	+
	+	— Свекруха стала привітніша?
	+
	+	— Атож.
	+
	+	— Інакше й не могло бути,— мовив лікар.— За добро вона заплатила тобі добром. А в ваших чварах винна ти сама. Раджу тобі й далі поводитись із свекрухою так, як протягом останніх днів.
	+
	+	Невістка подякувала лікареві за науку й повернулася додому. Відтоді вона почала дбати про свекруху. Колишньої ворожнечі між ними наче й не було.