Kos Street King в 07:46, 28 вересня 2009

2009-09-28T07:46:23Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:23Z

1 версія

Нова сторінка

Ошуканий [[пан]]
Був у селі [[пан]], і ніхто не міг його ошукати, ані змудрувати. Але приходить його орендар з корчми і каже:

— Прошу [[пан]]а, в мене є такий [[Іван]], що ошукає вас.

— Ех, що ти говориш,— каже [[пан]].— У мене не такії ґазди були, а жоден не ошукав ані змудрував. Як мене твій [[Іван]] змудрує, то дам трбі сотку.

— А як не змудрує,— каже орендар,— то я [[пан]]ові дам свою сотку.

— Ану, припровадь того [[Іван]]а до мене,— каже [[пан]] орендареві. Приходить [[Іван]]. Поцілував [[пан]]а в руку та й каже:

— Берімо, [[пан]]е, собі по коневі і їдьмо в світ оба. Та й сів [[пан]] на білого коня, а [[Іван]] на чорного, їдуть, їдуть, нема села, вже ніч, треба ночувати. Аж приїхали в ліс. [[Пан]] запитує:

— Ну, хто буде пасти коні?

—— [[Пан]] буде пасти,— каже [[Іван]].

— Чому? — [[пан]] на те.— Най би [[Іван]] пас, не я.

— Ні, я не буду пасти,— каже [[Іван]].— Мій кінь чорний, і ліс чорний, його [[вовк]] не уздрить. А [[пан]]ів кінь білий, то його [[вовк]] уздрить і з'їсть.

«Що ж робити? Треба пасти»,— каже собі [[пан]]. [[Іван]] ліг спати, а [[пан]] завертає коні та й пасе. Настав день, посідали вони на коней і їдуть.

Але їдуть, їдуть, в'їхали до лісу, виїхали з лісу і знову в ліс заїхали на другу ніч, у ліс березовий. Тоді [[пан]] каже:

— Чуєш ти, [[Іван]]е, дай мені твого чорного коня, я тобі дам білого.

— Добре,— каже [[Іван]]. — Ну, [[Іван]]е, я пас тамтої ночі, тепер ти паси сеї ночі, бо я хочу спати.

— А що ж мені до того, я маю білого коня та й ліс білий, [[вовк]] його не буде видіти, а [[пан]]ів кінь чорний, то його [[вовк]] уздрить і з'їсть.

Мусить [[пан]] і сеї ночі пасти.

[[Пан]] пас, а як зобачив, що [[Іван]] заснув, то зайшов й [[Іван]]ового коня зарізав. [[Іван]] виспався, а коли встав і побачив, що його кінь зарізаний, взяв і пайового коня зарізав. [[Пан]] пробудився аж удень та й каже:

— Пора,[[Іван]]е, їхати.

— Не знати, [[пан]]е,— каже [[Іван]],— на чому будемо їхати, бо нема коней, звір подушив.

Взяли сідла на плечі й рушили пішки. Приходять до одного села і просяться на ніч, та ніхто не хоче їх прийняти. Пішли вони до двора, і їх там прийняли. Взяли [[пан]]а до покою на вечерю, а [[Іван]]а до пекарні. [[Іван]] повечеряв у пекарні, але ще був трохи голоден. А [[пан]] добре повечеряв у покою межи [[пан]]ами, але каже:

— Я буду спати лишень там, де мій [[Іван]] спить, бо боюся, щоби він не лишив мене з ком[[пан]]ії.

І дали їм таку станцію, де були поскладані горшки з молоком. [[Пан]] ліг і заснув. А [[Іван]] устав, з кожного горшка сметану з'їв. А в той горнець, що призначений був на сметанку, накришив хліба; свого [[пан]]а понамащував сметаною по голові, по тварі, а сам ліг спати. Встає рано ключниця сметанку збирати, а сметанки нема. Вона тоді наробила крику, що [[пан]] з кожного горшка поз'їдав сметану. І дають про те знати до того [[пан]]а, що його був двір. А той [[пан]] каже:

— То не може бути, щоб [[пан]] збиткував, то, певне, [[Іван]] з'їв сметану.

Приводять їх обох до [[пан]]а. [[Пан]] дивиться, [[Іван]] чистий, а його [[пан]] обгльо[[пан]]ий сметаною. [[Пан]] домовий звелів [[Іван]]а й [[Іван]]ового [[пан]]а вибити і вигнати за браму ([[Іван]]а менше били, а його [[пан]]а більше).

Ідуть вони, вже додому вертаються. Та [[Іван]] іде скачучи, а [[пан]] іде плачучи. [[Іван]] іде та збирає по дорозі згублене пір'я. А [[пан]] запитує:

— Нащо ти, [[Іван]]е, збираєш?

— Буду собі крила робити,— каже [[Іван]],— й буду додому летіти.

А [[пан]] зачав і собі пір'я збирати, каже:

— Я теж буду летіти, я тебе не лишуся.

Назбирали, [[пан]] повні кишені, а [[Іван]] трошки в пазуху. Приходять до міста. [[Іван]] мав грейцар і купив собі горнятко. А до того горнятка купив собі за другий грейцар дьогтю. А [[пан]] вже так обдерся в дорозі, що не мав ані грейцара. Та й каже корчмареві:

— Дай мені дьогтю.

— Я не маю нічого,—каже корчмар,— і не дам тобі нічого свого. А [[Іван]] каже:

— Що [[пан]] мав корчмарем короводитися, най корчмар дозволить [[пан]]ові помочити руки в дьогтю.

І корчмар [[пан]]ові дозволив, пустив його до бочки з дьогтем, і той помочив обидві руки аж до плечей. Вийшли з міста в ліс. Приходять під дуба та й посідали собі. Каже [[Іван]] [[пан]]ові:

— Ліпи пір'я до рук. [[Пан]] поприліплював пір'я до обох рук і питав [[Іван]]а:

— А ти чому не мастиш руки дьогтем?

— Я допіро на дубі ліпити буду,— каже [[Іван]].

— А що ж ти на дуба полізеш?

— Коли ж би я з землі на крилах піднісся? Я мушу з дуба летіти.

— То й я з тобою на дуба лізу,— каже [[пан]].— Я тебе не лишуся.

Вилізли на дуба і [[пан]], і [[Іван]]. Та й каже [[пан]]:

— Ну, роби собі крила.

— Я буду перший раз,— каже [[Іван]],— несмарований летіти, як на дорозі ослабну, то посмарую.

Зачав [[Іван]] махати руками, нібито хоче летіти. А [[пан]] каже:

— Ну, най я вперед лечу, бо ти умієш летіти і мене лишиш.

— Ей, ні,— каже [[Іван]],— най я вперед лечу.

Нарешті [[Іван]] погодився: най [[пан]] летить наперед, а він лишиться ззаду.

[[Пан]] збив крильми і на землю впав. А [[Іван]] за [[пан]]ом помалу зліз з дуба. Та й пішли обоє просто додому.

Так орендар дістав від [[пан]]а сотку, бо [[Іван]] його остаточно в дорозі ошукав.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Ошуканий [[пан]]
@@ Рядок 97: / Рядок 103: @@
 [[Пан]] збив крильми і на землю впав. А [[Іван]] за [[пан]]ом помалу зліз з дуба. Та й пішли обоє просто додому.
 Так орендар дістав від [[пан]]а сотку, бо [[Іван]] його остаточно в дорозі ошукав.

Ошуканий пан (українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King в 07:46, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія