Пещена донька (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 21:18, 16 грудня 2013

2013-12-16T21:18:13Z

Bogdana в 21:17, 16 грудня 2013

2013-12-16T21:17:49Z

Bogdan: перейменував «Пещена донька» на «Пещена донька (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T15:02:24Z

перейменував «Пещена донька» на «Пещена донька (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 15:10, 15 листопада 2013

2013-11-15T15:10:55Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:08:16Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 Якось прийшов до них літній [[чоловік]] та й каже:
-—	Чув я, що у вас гарна [[донька]]. Хочу взяти її за невістку.
+—	Чув я, що у вас гарна донька. Хочу взяти її за невістку.
 Як і всім, мати сказала йому:

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жили собі чоловік і жінка, і була в них донька, та така гарна, що батьки на неї надивитися не могли й не навчили її ніякої роботи. Не раз до неї вже й сватів засилали, а мати все одказувала:
+Жили собі [[чоловік]] і [[жінка]], і була в них донька, та така гарна, що батьки на неї надивитися не могли й не навчили її ніякої роботи. Не раз до неї вже й сватів засилали, а мати все одказувала:
 —	Дуже пещена наша донька і робити нічого не вміє. Змерзне—кличе:
-«Затопіть!» Топимо, щоб нагрілася. А нагріється — гукає:	«Гасіть!» — і ми гасимо.
+«Затопіть!» Топимо, щоб нагрілася. А нагріється — гукає:«Гасіть!» — і ми гасимо.
 Слухали таке свати й поверталися додому.
-Якось прийшов до них літній чоловік та й каже:
+Якось прийшов до них літній [[чоловік]] та й каже:
-—	Чув я, що у вас гарна донька. Хочу взяти її за невістку.
+—	Чув я, що у вас гарна [[донька]]. Хочу взяти її за невістку.
 Як і всім, мати сказала йому:
@@ Рядок 21: / Рядок 21: @@
 І справили весілля.
-У старого було троє синів і дві невістки. На другий день після весілля кожне взялося до роботи. Тільки третя невістка стояла гарно вбрана й нічого не збиралася робити.
+У старого було троє [[син]]ів і дві невістки. На другий день після весілля кожне взялося до роботи. Тільки третя невістка стояла гарно вбрана й нічого не збиралася робити.
 Настав час обідати. Усі посідали до столу. Сіла й Богданка. Інші невістки принесли їжу й поклали перед свекром велику пшеничну хлібину. Узяв старий хліб, розламав на шматки й поділив між усіма.
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 —	Ти сьогодні працювала найкраще, тому й даю тобі найбільший шматок.
-Минуло два тижні. Невістка вставала раненько й цілий день господарювала. І стала вона моторна й роботяща. Ніхто не робив стільки, як вона. На третій тиждень прийшли в село її батько й мати подивитися, як живе їхня пещена донька. їх пізнали ще здалеку і вийшли їм назустріч. Вибігла наперед невістка, відчинила ворота й каже:
+Минуло два тижні. Невістка вставала раненько й цілий день господарювала. І стала вона моторна й роботяща. Ніхто не робив стільки, як вона. На третій тиждень прийшли в село її [[батько]] й [[мати]] подивитися, як живе їхня пещена донька. їх пізнали ще здалеку і вийшли їм назустріч. Вибігла наперед невістка, відчинила ворота й каже:
 —	Мамо!.. Тату!.. Злазьте швидше з воза та беріться до роботи. Бо тут не так, як удома: хто не працює, тому й їсти не дають.

← Попередня версія	Версія за 15:10, 15 листопада 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Жили собі чоловік і жінка, і була в них донька, та така гарна, що батьки на неї надивитися не могли й не навчили її ніякої роботи. Не раз до неї вже й сватів засилали, а мати все одказувала:

	+	— Дуже пещена наша донька і робити нічого не вміє. Змерзне—кличе:
	+
	+	«Затопіть!» Топимо, щоб нагрілася. А нагріється — гукає: «Гасіть!» — і ми гасимо.
	+
	+	Слухали таке свати й поверталися додому.
	+
	+	Якось прийшов до них літній чоловік та й каже:
	+
	+	— Чув я, що у вас гарна донька. Хочу взяти її за невістку.
	+
	+	Як і всім, мати сказала йому:
	+
	+	— Дуже пещена наша Богданка. І нічого робити не вміє.
	+
	+	А старий відповідає:
	+
	+	— Чого навчили, те й буде робити.
	+
	+	І справили весілля.
	+
	+	У старого було троє синів і дві невістки. На другий день після весілля кожне взялося до роботи. Тільки третя невістка стояла гарно вбрана й нічого не збиралася робити.
	+
	+	Настав час обідати. Усі посідали до столу. Сіла й Богданка. Інші невістки принесли їжу й поклали перед свекром велику пшеничну хлібину. Узяв старий хліб, розламав на шматки й поділив між усіма.
	+
	+	— А меншій невістці? — запитала свекруха.
	+
	+	— Вона не голодна,— відповів старий.— Як людина не працює, вона не хоче їсти.
	+
	+	Після обіду всі знову заходилися коло роботи. А невістка сиділа, склавши руки. Зібралися вечеряти. Узяв старий хліб і розділив між дітьми.
	+
	+	— А Богданці? — запитала свекруха.
	+
	+	— Вона не голодна,— відповів старий.— Як людина не працює, вона не голодна.
	+
	+	Повечеряли, обміркували, хто що робитиме завтра, та й полягали спати. Лягла й Богданка. Але хіба заснеш голодна? Всю ніч очей не склепила. Ледве дочекалася світанку. А як тільки розвиднілося, тихенько встала, вмилася, замела подвір’я, видоїла корів, випустила телята. Повставали всі, дивилися на невістку й посміхалися. А на обід вона перша накрила стіл, а сіла після всіх. Розламав старий хліб і найбільший шматок подав меншій невістці:
	+
	+	— Ти сьогодні працювала найкраще, тому й даю тобі найбільший шматок.
	+
	+	Минуло два тижні. Невістка вставала раненько й цілий день господарювала. І стала вона моторна й роботяща. Ніхто не робив стільки, як вона. На третій тиждень прийшли в село її батько й мати подивитися, як живе їхня пещена донька. їх пізнали ще здалеку і вийшли їм назустріч. Вибігла наперед невістка, відчинила ворота й каже:
	+
	+	— Мамо!.. Тату!.. Злазьте швидше з воза та беріться до роботи. Бо тут не так, як удома: хто не працює, тому й їсти не дають.