Kos Street King в 07:54, 28 вересня 2009

2009-09-28T07:54:04Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:09:24Z

1 версія

Нова сторінка

Подарунки вітра
Були [[дід]] і [[баба]], і дуже вони бідно жили. Свариться [[баба]] з [[дід]]ом: «Відколи я віддалася за тебе, то все бідуєм і бідуєм. І все через тебе».

Мав [[дід]] трохи грошей, і взяв він собі за ті гроші гектар поля на рік. І посіяв на тім полі пшеницю.

Ходить [[дід]] у поле, дивиться — файна пшениця росте. Каже [[дід]] бабі: «Добре нам тепер буде, будемо мати свій хліб». Прийшов він раз на поле, подивився — пшеницю вже можна жати. Нагострив [[дід]] серпи, завтра підуть з бабою жати. А вночі звіялася буря з градом, і град побив [[дід]]ові всю пшеницю. Приходить [[дід]] з поля і каже:

— Бабо, побив град нашу пшеницю. А [[баба]] ще гірше свариться з [[дід]]ом:

— Треба було жати вчора, треба було позавчора! Набридло це [[дід]]ові, покинув він бабу й пішов. Ішов, скільки йшов, і зайшов у ліс. І забачив у лісі

хатку. Заходить у хатку, а там якась [[баба]]. Привітався він, а [[баба]] й питає:

— Куди, чоловіче добрий, ідеш?

А він і розказує, що [[баба]] свариться з ним за пшеницю.

— Виросла нам файна пшениця, а вночі звіялася буря з градом і побила всю.

—Їв людей побив град?

— Ні, лиш мій гектар побив. [[Баба]] й каже:

— Мої сини — Вітри. Котрийсь із них зробив це. Прийдуть додому, спитаю їх.

Приходить старший син, [[баба]] питає його, а він каже:

— Ні, я в тій стороні не був.

Приходить другий син, питає стара і його. І другий каже, що не був у тій стороні. Приходить третій. Мати спитала його, а він засміявся та й каже:

— Так, це я зробив. Але я тобі, [[дід]]у, допоможу. На оцю скатерку. Як простелиш її, то що схочеш, тобі буде. І їсти, і лити — всього доволі. [[Дід]] узяв скатерку й пішов.

За день він додому не дійшов. Довелося ночувати у корчмі. А корчмар каже йому:

— [[Дід]]у це корчма, тут усе дають лиш за гроші. Це не те, що у вуйка якогось переночувати і повечеряти задурно.

— Мені нічого не треба, у мене все є,— каже [[дід]]. Та бере застеляє стіл скатеркою, і з'явилося на тій скатерці Їсти й пити, що хочеш. Сів із [[дід]]ом і корчмар за стіл, сіла й корчмарева жінка. Наїлися, напилися. А корчмар усе старається напоїти [[дід]]а.

Напився [[дід]] і лягає спати. А корчмар зняв чарівну скатерку зі столу, заховав її, а на стіл поклав іншу. Устав [[дід]] рано, взяв скатерку і пішов додому.

[[Баба]] забачила [[дід]]а і знов свариться з ним. А [[дід]] їй каже:

— Мовчи, бабо, тепер ми заживем. І простелив [[дід]] скатерку. А на скатерці нічого нема. [[Баба]] ще гірше свариться:

— То ти ще й обманюєш мене?!

Думає [[дід]]: «Що ж це зробилося зі скатеркою? То, мабуть. Вітер обдурив мене». І пішов [[дід]] знову до Вітра. А Вітер каже:

— [[Дід]]у , як загубив мою скатерку, то дам тобі гаманець. Будеш мати з нього грошей стільки, скільки схочеш. Лиш спорожниш його, а він уже знов повний.

[[Дід]] узяв того гаманця і пішов додому.

За день [[дід]] не міг дійти додому і знов зайшов до корчмаря. Той зустрів його як старого знайомого. Посадив [[дід]]а за стіл, п'ють, їдять. Корчмар і запитує:

— Покажіть, [[дід]]у, ще якісь чудеса. Що у вас є цікавого?

А [[дід]] виймає гаманець і показує корчмареві. Спорожнив гаманець на стіл — купа золота! Поклав гаманець у кишеню, тоді витягає, спорожняє — знов купа золота.

Напоїв [[дід]]а корчмар. [[Дід]] заснув, а корчмар витягнув із [[дід]]ової кишені гаманець, а в кишеню поклав інший.

Встав [[дід]] рано і пішов додому. А жінка знов свариться з [[дід]]ом. [[Дід]] і каже:

— Стань, бабо, тепер ми будемо добре жити до самої смерті.

Витягає [[дід]] гаманець, витрушує на стіл — нічого нема. А [[баба]] ще гірше свариться.

— Другий раз мене обманюєш!

Іде [[дід]] знову до Вітра. І скаржиться: — Не слухається мене гаманець, нема в нім більше грошей.

А Вітер знає, що робиться, лиш не каже [[дід]]ові нічого. Усміхнувся він і сказав:

— Даю тобі, [[дід]]у, ще оцю сумку. Як захочеш бачити, що в ній є, то відкрий її і крикни: «Два з сумки!» А як не захочеш більше бачити тих двох, то крикни: «Два в сумку!» — і закрий сумку.

Вийшов [[дід]] і йде додому. І захотілося йому бачити, що є в сумці. Відкрив він сумку і каже: «Два з сумки!» Як вийшли два з сумки, як зачали [[дід]]а молотити! Пригадав [[дід]], що Вітер казав. «Два в сумку!» — крикнув він, і ті два лишили його і пішли в сумку. [[Дід]] закрив сумку і пішов далі. І прийшов знов до того корчмаря. Зрадів корчмар. «О, старий знайомий прийшов!» Та садить [[дід]]а за стіл. Наїлися, напилися. А корчмар запитує:

— Ану, [[дід]]у, що за чудеса в тебе є? Показуй. [[Дід]] і каже:

— Два з сумки!

Як вийшли два з сумки! Як зачали корчмаря бити, як зачали молотити! Б'ють до смерті. Корчмар кричить:

— Жінко, віддай [[дід]]ові його скатерку й гаманець, най він мене лишить живого!

Узяв [[дід]] скатерку й гаманець.

— Два в сумку! — крикнув він, закрив сумку й пішов. Приходить [[дід]] додому, а [[баба]] знов свариться. [[Дід]] думає: «За те, бабо, що ти зі мною стільки сваришся, провчу тебе». Та відкрив сумку.

— Два з сумки!

Як вийшли два з сумки,, як зловили бабу! Б'ють, аж порох летить! Побачив [[дід]], що вже досить бабі, і крикнув:

— Два в сумку!

Та бере скатерку, застеляє стіл. І на столі, що лиш на світі буває,— їж і пий. Сіли вони з бабою за стіл. [[Дід]] був дуже хороший [[чоловік]]. Каже він бабі:

— Бабо, іди попроси до нас у гості сусідів. Напросила [[баба]] сусідів, і сусіди наїлися й напилися, скільки хотіли й чого хотіли.

І дочувся [[пан]], що в [[дід]]а є такі чудеса: скатерка й гаманець. Приїхав він бричкою до [[дід]]а, зайшов до хати.

— Здрастуй, [[дід]]у!

— Здрастуйте.

— Чув я, що в тебе, [[дід]]у, чудесна скатерка є.

— Еге,— каже [[дід]],— є. Простелив [[дід]] скатерку. [[Пан]] зроду не бачив таких напитків і наїдків. Сів [[пан]] з [[дід]]ом і бабою за стіл, наївся, напився, чого тільки хотів, а потому й питає [[дід]]а:

— Де ж твій чудесний гаманець? Показує [[дід]] і гаманець. А [[пан]] подивився та й каже [[дід]]ові:

— Цю скатерку й цей гаманець загорни в папір, віднеси в мою бричку і поклади під сидіння. [[Дід]] почав просити [[пан]]а:

— Я старий, [[баба]] стара, як же ми будемо без цього жити? Не беріть, прошу вас.

А [[пан]] не хоче й слухати. Забачив [[дід]], що не впросить, та й каже:

— У мене ще одна цікава річ є. Та відкрив сумку і крикнув:

— Два з сумки! Рахуйте [[пан]]ові кості! Як вискочили два з сумки, як узяли [[пан]]а в роботу! [[Пан]] кричить не своїм голосом:

— Не треба мені нічого! Лиши мене тільки живого! А [[дід]] мовчить, най [[пан]]а ще помолотять. А тоді крикнув:

— Два в сумку!

І закрив сумку.

Поїхав [[пан]], а [[дід]] з бабою лишилися. І мали вони чим жити, поки не вмерли. І самі їли-пили і сусідів годували. І більше [[баба]] з [[дід]]ом не сварилася.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Подарунки вітра
 Були [[дід]] і [[баба]], і дуже вони бідно жили. Свариться [[баба]] з [[дід]]ом: «Відколи я віддалася за тебе, то все бідуєм і бідуєм. І все через тебе».
@@ Рядок 126: / Рядок 132: @@
 І закрив сумку.
 Поїхав [[пан]], а [[дід]] з бабою лишилися. І мали вони чим жити, поки не вмерли. І самі їли-пили і сусідів годували. І більше [[баба]] з [[дід]]ом не сварилася.

Подарунки вітра (українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King в 07:54, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія