Bogdan в 15:47, 25 вересня 2013

2013-09-25T15:47:21Z

Bogdan: перейменував «Полохлива душа» на «Полохлива душа (індійська народна казка)»

2013-09-25T15:44:09Z

перейменував «Полохлива душа» на «Полохлива душа (індійська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...

2013-09-25T15:40:23Z

Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...

Нова сторінка

← Попередня версія	Версія за 15:47, 25 вересня 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Несла якось ворона у дзьобі мишеня, яке спіймала на полюванні. Коли вона пролітала над лісом, ненароком випустила свою здобич. А в лісі тому жив один чоловік, що вмів робити всякі дива,— чарівник. І мишеня впало якраз йому до ніг.
	+
	+	Чарівник підняв мишеня з землі, приніс у свою хатину.
	+
	+	Чимало днів прожило мишеня в тій хатині. Чарівник годував його й напував, і мишеня горя не знало, жило спокійним, безтурботним життям.
	+
	+	Якось вибігло мишеня з хатини й несподівано побачило величезного гладкого кота, що вигрівався на сонці. Мишеня метнулось назад у хатину, забилося в найтемніший куток, трусячись зі страху. Чарівник помітив це й спитав:
	+
	+	— Що з тобою, мишенятко? Чого ти так тремтиш?
	+
	+	— Ой! Як я злякалося!— пропищало мишеня.— Біля нашої хатини я побачило страховисько — кота. Ще й досі не можу оговтатися.
	+
	+	Чарівник замислено подивився на мишеня, а тоді мовив:
	+
	+	— Я зроблю так, що відтепер ти не боятимешся котів. Лягай спати; вранці ти прокинешся вже не мишеням, а котом.
	+
	+	Так і сталося, як обіцяв чарівник. Вранці мишеня прокинулося, та було воно вже котом.
	+
	+	— Тепер тобі нічого боятися котів, бо ти й сам кіт!— мовив чарів ник.— Біжи на вулицю й гуляй!
	+
	+	Мишеня-кіт, радісне й щасливе, вибігло з хатини. Воно хотіло лягти й поніжитись на сонечку, аж бачить—кіт! Той самий, що й учора, здоровенний та гладкий... Бідолашне мишеня-кіт ураз забуло, що воно вже не мишеня, а кіт, прожогом метнулося в хатину.
	+
	+	— Що з тобою? — спитав чарівник.— Кого це ти знову так злякалося?
	+
	+	Мишеняті соромно було признатися, що воно злякалося кота. Отож воно й прибрехало:
	+
	+	— Та я зустріло в лісі здоровенного пса! Ледве пощастило врятува тися, коли він кинувся на мене!
	+
	+	— Ну, лягай спати,— каже чарівник.— А завтра вранці прокинешся псом! Тоді вже не будеш боятися ні котів, ні собак!
	+
	+	Вранці мишеня й справді прокинулося псом. Голосно й радісно гавкаючи, воно подалося в ліс. Та враз зупинилося як укопане — побачило вже так добре знайомого йому кота.
	+
	+	А кіт, побачивши пса, подумав, що той зараз кинеться на нього. Він наїжачився, засичав, погрозливо підняв лапу й несамовито занявкав. Не тямлячи себе від жаху, мишеня-пес кулею влетіло в хатину й забилося в найдальший та найтемніший куток.
	+
	+	— Хто ж цього разу налякав тебе?— спитав чарівник.— Чого ти так злякалося?
	+
	+	Й знову мишеняті було соромно признатися, що злякалося того ж таки кота. Знову вдалося воно до вигадки:
	+
	+	— Ой, не питайте! Довкола нашої хатини никають кровожерні тигри! Й досі не збагну, як мені вдалося врятуватися від їхніх гострих пазурів та ікол!
	+
	+	— Заспокойся, лягай-но краще спати, а я зроблю так, що ти вже нікого не боятимешся: ні котів, ні собак, ні тигрів,— сказав чарівник.— Завтра ти прокинешся справжнім тигром!
	+
	+	Він дотримав слова — вранці мишеня прокинулося могутнім і грізним тигром. І воно подумало: «Не личить тигрові, цареві всіх звірів, тулитися в якійсь жалюгідній хатині. Піду-но я краще в ліс, і нехай всяка звірина тремтить перед моєю силою та могутністю!»
	+
	+	Мишеня-тигр, як і годиться цареві, повагом-неквапом рушило до лісу. Та не ступило воно й кількох кроків, як лапи його наче приросли до землі: попереду стояв його найлютіший ворог — кіт.
	+
	+	Кіт теж побачив тигра, і від жаху шерсть у нього настовбурчилася, спина вигнулася, писок притиснувся до землі, а очі запалали зеленим вогнем. «Пропав я,— подумав кіт,— не врятуватися мені від лютого тигра!»
	+
	+	А тигр, у грудях якого билося полохливе мишаче серце, знітився під котячим поглядом. Де й ділися його величні рухи, гордовита хода... Він повернувся й кинувся навтьоки.
	+
	+	За якусь хвилину могутній тигр уже сидів у своєму затишному, безпечному кутку і тремтів од страху, цокотячи зубами.
	+
	+	І знову невимовно здивувався чарівник.
	+
	+	— Чого ти знову такий наляканий, чого так тремтиш, чого так цокочеш зубами? Адже в нашому лісі немає звіра, могутнішого за тигра!
	+
	+	— Є...— заникуючись від страху, ледве чутно озвався тигр.
	+
	+	— Що ж то за звір такий, дужчий за самого тигра?— вражено спитав чарівник.
	+
	+	— К-к-кіт!— І тигр затрусився та зацокотів зубами ще дужче. Зрозумів тоді все чарівник і мовив:
	+
	+	— Тигр, у грудях якого б'ється полохливе мишаче серце, слабший за кота! Тож нехай той, хто має мишаче серце, назавжди лишається мишею!
	+
	+	Тільки-но чарівник це мовив, як тигр знову перетворився в маленьке гострохвосте мишеня.
	+
	+	Відтоді недарма кажуть, що тигрові із серцем миші краще не потрапляти на очі котові.

Полохлива душа (індійська народна казка) - Історія редагувань

Bogdan в 15:47, 25 вересня 2013

Bogdan: перейменував «Полохлива душа» на «Полохлива душа (індійська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Індійські народні казки українською мовою}} {{Казки з книги Індійські народні казки (Ве...