Правда і кривда (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 09:53, 29 березня 2014

2014-03-29T09:53:57Z

Bogdana в 21:05, 16 грудня 2013

2013-12-16T21:05:10Z

Bogdan: перейменував «Правда і кривда» на «Правда і кривда (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T15:02:13Z

перейменував «Правда і кривда» на «Правда і кривда (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 15:06, 15 листопада 2013

2013-11-15T15:06:23Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:08:04Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 —	То й ходімо,— погодився менший,— але якщо скажуть, що кривда краща, я вийму тобі очі.
-Старший на те пристав, і [[брат]]и рушили шукати когось, щоб їх розсудив.
+[[Файл:Правда і кривда1.jpg|left]]Старший на те пристав, і [[брат]]и рушили шукати когось, щоб їх розсудив.
 Дорогою зустріли попа, що їхав на коні.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жили колись два брати: старший і молодший. Старший завжди говорив і чинив правдиво, тому його називали «правим», а менший брехав, у всьому лукавив і робив людям зло, то його й прозвали «кривим».
+Жили колись два [[брат]]и: старший і молодший. Старший завжди говорив і чинив правдиво, тому його називали «правим», а менший брехав, у всьому лукавив і робив людям зло, то його й прозвали «кривим».
-Старший брат часто докоряв меншому:
+Старший [[брат]] часто докоряв меншому:
 —	Не роби так, брате! Не ходи шляхами кривди! Кривда ніколи до добра не призводить, нікому не допомагає. Якщо ти обдурюватимеш людей, чинитимеш їм зло, ніхто тебе не любитиме.
@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 Та поганець і слухати нічого не хотів, ба навіть переконував брата, щоб той відцурався справедливості:
-—	Еге, брате! Без брехні, без кривди не можна жити на світі — своєю правдою ситий не будеш.
+—	Еге, [[брат]]е! Без брехні, без кривди не можна жити на світі — своєю правдою ситий не будеш.
 І почали брати змагатися.
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 —	То й ходімо,— погодився менший,— але якщо скажуть, що кривда краща, я вийму тобі очі.
-Старший на те пристав, і брати рушили шукати когось, щоб їх розсудив.
+Старший на те пристав, і [[брат]]и рушили шукати когось, щоб їх розсудив.
 Дорогою зустріли попа, що їхав на коні.
@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 —	То й виймай.
-Недалечко росло розлоге дерево; брати підійшли до нього, там кривий вийняв правому очі та й пішов собі геть.
+Недалечко росло розлоге дерево; [[брат]]и підійшли до нього, там кривий вийняв правому очі та й пішов собі геть.
 Увечері сліпий виліз на дерево, щоб переночувати. А під тим деревом щоночі збиралися чорти, і їхній ватажок розпитував кожного, хто що зробив за день, карав тих, що не виконали свого завдання, і посилав знову, щоб ішли й чинили людям капості. От опівночі зібралися чорти під деревом; надійшов сам ватажок і почав їх розпитувати:
@@ Рядок 69: / Рядок 69: @@
 —	Ну ж бо, розповідай, що зробив сьогодні? — запитав він одного.
-—	Я ошпарив царську доньку вранці, коли вона вмивалася; лице її вкрилося струп’ям, і вона ніколи не видужає.
+—	Я ошпарив [[цар]]ську доньку вранці, коли вона вмивалася; лице її вкрилося струп’ям, і вона ніколи не видужає.
 —	Добре! А ти що зробив? — запитав другого.
@@ Рядок 87: / Рядок 87: @@
 Чорти кинулися товкти невдаху, і він заревів, примовляючи:
-— Ви хвалитесь, що накоїли лиха, але знав би осліплений, що вмиє- гься він водою з цієї криниці й прозріє; виллє тієї води на жорна — і млин запрацює, однесе її царевій доньці, щоб умилася,— і заживуть її рани...
+— Ви хвалитесь, що накоїли лиха, але знав би осліплений, що вмиєгься він водою з цієї криниці й прозріє; виллє тієї води на жорна — і млин запрацює, однесе її царевій доньці, щоб умилася,— і заживуть її рани...
 Тільки сказав він це, як заспівали півні і чорти пощезли.
@@ Рядок 105: / Рядок 105: @@
 —	І жорна закрутились,— додав другий.
-—	Царева донька — і та видужала,— забідкався третій.
+—	[[Цар]]ева донька — і та видужала,— забідкався третій.
 Наприкінці ватажок запитав четвертого чорта:
@@ Рядок 115: / Рядок 115: @@
 Чорти стягли кривого з дерева та й роздерли.
+{{Казка про братів та сестер}}
 {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

← Попередня версія		Версія за 15:06, 15 листопада 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Жили колись два брати: старший і молодший. Старший завжди говорив і чинив правдиво, тому його називали «правим», а менший брехав, у всьому лукавив і робив людям зло, то його й прозвали «кривим».

		+	Старший брат часто докоряв меншому:

		+	— Не роби так, брате! Не ходи шляхами кривди! Кривда ніколи до добра не призводить, нікому не допомагає. Якщо ти обдурюватимеш людей, чинитимеш їм зло, ніхто тебе не любитиме.
		+
		+	Та поганець і слухати нічого не хотів, ба навіть переконував брата, щоб той відцурався справедливості:
		+
		+	— Еге, брате! Без брехні, без кривди не можна жити на світі — своєю правдою ситий не будеш.
		+
		+	І почали брати змагатися.
		+
		+	— Правда — це найкраще з усього, що є в світі,— каже старший.— Якби люди не чинили по правді, нічого не лишилося б на світі, все б загинуло.
		+
		+	— Ні, брате, ні! Кривда краща, бо з нею легше жити, легше здобути, що хочеш.
		+
		+	— Ні, таки правда краща!
		+
		+	— Ні, кривда!
		+
		+	— Ну, коли ти думаєш, що кривда краща, то ходімо попитаймо людей, що вони скажуть.
		+
		+	— То й ходімо,— погодився менший,— але якщо скажуть, що кривда краща, я вийму тобі очі.
		+
		+	Старший на те пристав, і брати рушили шукати когось, щоб їх розсудив.
		+
		+	Дорогою зустріли попа, що їхав на коні.
		+
		+	— Запитаймо цього попа, він розуміється на таких речах краще від усіх,— запропонував менший.
		+
		+	— Добридень, батюшко!
		+
		+	— Дай вам, боже, здоров’я! — відповів піп.— Куди прямуєте?
		+
		+	— Добре, що ти перший запитав нас, батюшко, бо ми оце якраз хотіли тебе щось запитати,— мовив старший брат.
		+
		+	— То питайте, що там у вас; якщо знаю — відповім.
		+
		+	— Скажи нам, батюшко, правду: що краще, добро чи зло?
		+
		+	— А чого це вас турбує?
		+
		+	— Побились ми об заклад,— мовив кривий.— Брат каже, що правда краща, а я кажу: краща все-таки кривда. Тому й питаємо — хочемо, щоб ти розсудив нас.
		+
		+	— Е, діти мої! Кривда краща, нею можна по-людськи жити, а правдою — що? — відказав піп і, стьобнувши коня, подався своєю дорогою.
		+
		+	Зрадів кривий і каже:
		+
		+	— А бачиш, брате? Кому я говорив: кривда краща, а ти все «правда» та «правда».
		+
		+	— Правда все-таки краща, хоч би що там хто казав!
		+
		+	— Ти сам уже кажеш неправду — хіба не чув, що відповів піп?
		+
		+	— Чув,— каже правий.
		+
		+	— Що ж, тоді давай вийму тобі очі — так ми домовлялися, нічого не вдієш.
		+
		+	— То й виймай.
		+
		+	Недалечко росло розлоге дерево; брати підійшли до нього, там кривий вийняв правому очі та й пішов собі геть.
		+
		+	Увечері сліпий виліз на дерево, щоб переночувати. А під тим деревом щоночі збиралися чорти, і їхній ватажок розпитував кожного, хто що зробив за день, карав тих, що не виконали свого завдання, і посилав знову, щоб ішли й чинили людям капості. От опівночі зібралися чорти під деревом; надійшов сам ватажок і почав їх розпитувати:
		+
		+	— Всі зібралися?
		+
		+	— Всі,— відповіли йому.
		+
		+	— Ну ж бо, розповідай, що зробив сьогодні? — запитав він одного.
		+
		+	— Я ошпарив царську доньку вранці, коли вона вмивалася; лице її вкрилося струп’ям, і вона ніколи не видужає.
		+
		+	— Добре! А ти що зробив? — запитав другого.
		+
		+	— Я сьогодні дев’ятьма цурпалками зіпсував водяний млин, і він уже ніколи не молотиме,— відповів той.
		+
		+	— Теж добре! А ти?
		+
		+	— Я,— відказав третій,— перекинувся сьогодні попом і перестрів двох братів. Вони запитали мене, що краще: правда чи кривда; я відповів, що кривда краща, і кривий вийняв очі правому, бо вони побилися об заклад.
		+
		+	— Добре діло! А ти зробив що-небудь? — запитав ватажок четвертого чорта.
		+
		+	— Е, я нічого не зробив.
		+
		+	— Бийте його,— наказав ватажок.
		+
		+	Чорти кинулися товкти невдаху, і він заревів, примовляючи:
		+
		+	— Ви хвалитесь, що накоїли лиха, але знав би осліплений, що вмиє- гься він водою з цієї криниці й прозріє; виллє тієї води на жорна — і млин запрацює, однесе її царевій доньці, щоб умилася,— і заживуть її рани...
		+
		+	Тільки сказав він це, як заспівали півні і чорти пощезли.
		+
		+	А сліпий сидів на дереві і все чисто чув, що говорили чорти. Він спустився з дерева і почав обмацувати землю — цілий день мацав і таки знайшов криницю, умився криничною водою і відразу прозрів. Потім набрав води й пішов до мірошника, якому чорт зруйнував млина, вилив трохи води на жорна, і млин запрацював. Мірошник два дні бився, лагодив млина, але не міг нічого вдіяти, і тепер, коли правий полагодив млина, він йому за це добре заплатив. У царевої доньки, яку чорт ошпарив, усе обличчя було невигойною раною; приходили лікарі, лікували- лікували її, та не могли зцілити. А коли прийшов правий і дав їй води, рани де й поділися, і цар за це щедро наділив його всяким добром.
		+
		+	Коли правий прийшов додому, кривий почав розпитувати, як той зумів зцілитися і з чого розбагатів, без кривди наживши отакенне багатство. Старший брат розповів йому все, що сталося вночі під деревом, розказав, як зцілився криничною водою і дістав велике багатство. І додав:
		+
		+	— Тепер бачиш, брате, як правда допомагає людям?
		+
		+	А кривий чорно позаздрив братові, зараз же пішов під те дерево й виколов собі очі. Він гадав, що теж вилікується криничною водою, здобуде багатство та ще й похвалиться братові, що допомогла йому- кривда.
		+
		+	Опівночі знову зійшлися чорти під дерево, і ватажок почав розпитувати їх про се, про те. Кожен чорт розповідав, що лихого він зробив за день; потім один поскаржився своєму володареві, що хтось їм заважає.
		+
		+	— Той, кому я допоміг позбутися очей, прозрів,— сказав чорт.:
		+
		+	— І жорна закрутились,— додав другий.
		+
		+	— Царева донька — і та видужала,— забідкався третій.
		+
		+	Наприкінці ватажок запитав четвертого чорта:
		+
		+	— А ти що сьогодні зробив?
		+
		+	— Та знову нічого, але погляньте он на того чоловіка, що сидить на дереві! Довго я ходив за ним, доки привів сюди,— сказав чорт і показав пальцем на кривого, що підслухував на дереві.
		+
		+	Чорти стягли кривого з дерева та й роздерли.


	{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
	{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}		{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}