Про безхвостого вовка (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 16:32, 14 серпня 2014

2014-08-14T16:32:11Z

Bogdana в 16:31, 14 серпня 2014

2014-08-14T16:31:16Z

Kos Street King: перейменував «Про безхвостого вовка ID 142» на «Про безхвостого вовка (Українська народна казка)»

2009-09-23T07:05:01Z

перейменував «Про безхвостого вовка ID 142» на «Про безхвостого вовка (Українська народна казка)»

Kos Street King в 07:04, 23 вересня 2009

2009-09-23T07:04:40Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:21Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Один чоловік багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.

У неділю взяв собі чоловік сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує.

Ой, займу я сиву клячу
На підгірку пасти.
А вовки ся закрадають,
Хочуть її вкрасти.

Приїхав чоловік на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає.

Аж тут з темного лісу виходить сірий вовк та й каже:

— Чоловіче, чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з'їсти.

А чоловік йому відповідає.

— Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався?

Вовк відповідає:

— Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з'їм.

Став чоловік під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до вовка та й каже:

— Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.

Вовк повернувся до нього задом і каже:

— На, втирайся в мій хвіст, але борзо, бо я дуже голодний.

Чоловік втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді вовка буком по голові, по хребті. Вовк тікати, а той тримає і б'є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.

Прибіг вовк до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.

Збіглися вовки під дуба і радяться, як їм того чоловіка дістати.

Безхвостий каже:

— Я стаю на самий спід, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю.

Роблять вовки таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже чоловіка з'їдять. А чоловік бачить, що біда, і каже:

— Я бачу, що вже мені виходу нема, але коби-м ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди!

А безхвостий подумав, що йдуть люди, і втік.

Всі вовки попадали на купу, потовкалися і зі страху повтікали до лісу.

Чоловік швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:

Гей, дав же я своїй клячі
Стебло сіна і стебло соломи.
Тепер гоню свою клячу
Додому поволі.

Пригнав та й жінці розповідає про свою пригоду. Жінка аж заплакала, як уявила, що вже нині могло чоловіка не бути. І каже:

— Більше я тебе, чоловіче, не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я ніц варта.

Лишився чоловік з жінкою, але вже без кобильчини.

Була я в тому селі і бачила, що понині обоє гараздують.

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 — Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався?
-[[Файл:Вовк]] відповідає:
+[[Вовк]] відповідає:
 — Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з'їм.
@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 — Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.
-[[Файл:Вовк]] повернувся до нього задом і каже:
+[[Вовк]] повернувся до нього задом і каже:
 — На, втирайся в мій хвіст, але борзо, бо я дуже голодний.
@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 [[Чоловік]] втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді [[вовк|вовка]] буком по голові, по хребті. [[Вовк]] тікати, а той тримає і б'є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
-Прибіг [[вовк]] до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А [[Файл:господар]] настрашився і виліз на дуба.
+Прибіг [[вовк]] до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А [[господар]] настрашився і виліз на дуба.
 Збіглися [[вовк|вовки]] під дуба і радяться, як їм того [[Чоловік|чоловіка]] дістати.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Один [[чоловік]] багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.
 У неділю взяв собі [[чоловік]] сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує.
    Ой, займу я сиву клячу
@@ Рядок 22: / Рядок 19: @@
 — Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався?
-Вовк відповідає:
+[[Файл:Вовк]] відповідає:
 — Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з'їм.
@@ Рядок 30: / Рядок 27: @@
 — Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.
-Вовк повернувся до нього задом і каже:
+[[Файл:Вовк]] повернувся до нього задом і каже:
 — На, втирайся в мій хвіст, але борзо, бо я дуже голодний.
@@ Рядок 36: / Рядок 33: @@
 [[Чоловік]] втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді [[вовк|вовка]] буком по голові, по хребті. [[Вовк]] тікати, а той тримає і б'є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
-Прибіг [[вовк]] до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.
+Прибіг [[вовк]] до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А [[Файл:господар]] настрашився і виліз на дуба.
 Збіглися [[вовк|вовки]] під дуба і радяться, як їм того [[Чоловік|чоловіка]] дістати.
@@ Рядок 44: / Рядок 41: @@
 — Я стаю на самий спід, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю.
-Роблять [[вовк|вовки]] таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже [[Чоловік|чоловіка]] з'їдять. А чоловік бачить, що біда, і каже:
+Роблять [[вовк|вовки]] таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже [[Чоловік|чоловіка]] з'їдять. А [[Файл:чоловік]] бачить, що біда, і каже:
 — Я бачу, що вже мені виходу нема, але коби-м ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди!
@@ Рядок 53: / Рядок 50: @@
 [[Чоловік]] швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
    Гей, дав же я своїй клячі
@@ Рядок 68: / Рядок 64: @@
 Була я в тому селі і бачила, що понині обоє гараздують.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-Один чоловік багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.
+Один [[чоловік]] багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.
-У неділю взяв собі чоловік сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує.
+У неділю взяв собі [[чоловік]] сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує.
@@ Рядок 12: / Рядок 12: @@
-Приїхав чоловік на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає.
+Приїхав [[чоловік]] на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає.
-Аж тут з темного лісу виходить сірий вовк та й каже:
+Аж тут з темного лісу виходить сірий [[вовк]] та й каже:
-— Чоловіче, чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з'їсти.
+— [[чоловік|Чоловіче]], чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з'їсти.
 А чоловік йому відповідає.
@@ Рядок 26: / Рядок 26: @@
 — Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з'їм.
-Став чоловік під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до вовка та й каже:
+Став [[чоловік]] під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до вовка та й каже:
 — Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.
@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 — На, втирайся в мій хвіст, але борзо, бо я дуже голодний.
-Чоловік втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді вовка буком по голові, по хребті. Вовк тікати, а той тримає і б'є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
+[[Чоловік]] втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді [[вовк|вовка]] буком по голові, по хребті. [[Вовк]] тікати, а той тримає і б'є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
-Прибіг вовк до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.
+Прибіг [[вовк]] до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.
-Збіглися вовки під дуба і радяться, як їм того чоловіка дістати.
+Збіглися [[вовк|вовки]] під дуба і радяться, як їм того [[Чоловік|чоловіка]] дістати.
 Безхвостий каже:
@@ Рядок 44: / Рядок 44: @@
 — Я стаю на самий спід, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю.
-Роблять вовки таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже чоловіка з'їдять. А чоловік бачить, що біда, і каже:
+Роблять [[вовк|вовки]] таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже [[Чоловік|чоловіка]] з'їдять. А чоловік бачить, що біда, і каже:
 — Я бачу, що вже мені виходу нема, але коби-м ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди!
@@ Рядок 52: / Рядок 52: @@
 Всі вовки попадали на купу, потовкалися і зі страху повтікали до лісу.
-Чоловік швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
+[[Чоловік]] швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
@@ Рядок 63: / Рядок 63: @@
 Пригнав та й жінці розповідає про свою пригоду. Жінка аж заплакала, як уявила, що вже нині могло чоловіка не бути. І каже:
-— Більше я тебе, чоловіче, не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я ніц варта.
+— Більше я тебе, [[Чоловік|чоловіче]], не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я ніц варта.
-Лишився чоловік з жінкою, але вже без кобильчини.
+Лишився [[чоловік]] з жінкою, але вже без кобильчини.
 Була я в тому селі і бачила, що понині обоє гараздують.