Bogdana в 16:35, 14 серпня 2014

2014-08-14T16:35:37Z

Kos Street King в 08:04, 28 вересня 2009

2009-09-28T08:04:50Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:31Z

1 версія

Нова сторінка

Про братика-[[баран]]ця

Був собі [[дід]] та [[баба]] і мали вони собі двоє діток, хлопчика і дівчинку. Але померли вони обоє, а дітки остались самі. Доки було що їсти, то сиділи в хаті, а як не стало чого їсти, то дівчинка старша і каже:

— Ходім, братику, в світ.

Ідуть собі, ідуть, де найдуть ягідку, з'їдять собі, де найдуть щавель, з'їдять собі та й блукають по полю та по лісу. Аж ідучи раз, бачать, стоїть криничка, і братик каже:

— Сестричко-голубко, я водички хочу.

А вона йому каже:

— Не пий, братику, бо тут пили воли, то ти ще й волом перекинешся.

Він її послухав і не пив, і пішли вони далі. Ідуть та й ідуть, аж стоїть знов в ярку мала криничка.

— Аж тут я вже нап'юсь,— каже братик.

А сестра каже:

— Не пий, братику, бо тут коники пили, то і ти коником зробишся.

Він її послухав знов. Пішли далі, аж стоїть озерце.

— Може, вже я тут нап'юся?

— Не пий, братику, бо тут овечки пили і ти зробишся [[баран]]чиком.

Але вже він сестрички не послухав, напився та й став [[баран]]чиком.

Та й ідуть собі, де найде сестричка ягідку, то вже сама з'їсть, а [[баран]]чик травичку скубе, а на ніч як найдуть де сіно, то вона його кладе від сінця всередину, а сама лягає скраю, щоб його [[вовк]] не вхопив.

Переночували, ідуть знов собі, аж коли їде [[пан]]ич верхом з рушницею, а сестричка тоді вже стала велика і гарна дуже, вже добре виросла, відколи вони ходили. Той [[пан]]ич думав, що вона вийшла пасти того [[баран]]чика, і сказав слугам зловити [[баран]]ця і привести його і дівчину до себе.

— Я її розпитаю, що вона таке.

Зараз і привели їх разом до того [[пан]]ича. Він як глянув, що вона така прехороша, так аж трясеться до неї та й питає:

— Що ти таке і що ти пасеш і нащо, того [[баран]]ця?

А вона йому каже, що це її брат, і як воно все було із ним розказала. Він їй і каже:

— Сідай зі мною!

А вона до нього:

— То візьміть же і мого братика-[[баран]]ця, бо я його не покину.

Та й поїхали. Приїхали разом до двора, до цього молодого [[пан]]ича. От він їй і каже, і просить:

— Будь мені за жінку, повінчаймося.

Вона і згодилась, сказала:

— Добре.

І повінчались вони, і жили собі гарненько, і прижили собі дитину, а [[баран]]чик колише і глядить цю дитину, і вона йому радіє, а він їй, що це бог дав таке добро сестриці.

Поїхав раз [[пан]] знов з рушницею, а слуга каже до [[пан]]і:

— Ходім купатись, [[пан]]і серце.

Пішли вони купатись, а [[баран]]чик сів собі на березі і держить дитинку, а вони як пішли в воду, та слуга повела її на глибину, ввела у воду та й каже:

— Дайте-но, [[пан]]і, я вам плечі помию, а то у вас таке болото чорне.

Як стала її мити, як стала мити, та й упхнула в воду, в саму глибину. А той [[баран]]чик як вгледів, та й заплакав. А слуга вибігла з води та й удяглась у [[пан]]ину одежу, а свої спідниці кинула у воду, забрала дитину і біжить додому, а [[баран]]ець іде собі за нею. Прийшли додому, а дитина все плаче та плаче, і цілу ніч плаче.

Аж [[пан]] приїхав, не роздивився і питається:

— Чого воно плаче? Де це наша слуга?

А вона каже:

— Я її прогнала, бо вона така ледача була.

Як встав [[баран]]ець уранці, взяв дитину і пішов до води. Аж там випливла качечка, а на ній золоте і срібне пір'ячко, підпливла на берег і прийшла до [[баран]]чика, взяла дитину і стала годувати її як мати. Погодувала, а [[баран]]ець взяв та й поніс дитину додому, і вона така стала здорова, так спить добре, а [[пан]] все дивується, що це цей [[баран]]ець робить і куди він дитину носить, що воно все так гарно спить. Та й каже [[пан]] до всіх у дворі:

— Дослідіть мені, куди він ходить з дитиною, що він з нею робить?

Пішов один [[чоловік]] за [[баран]]цем, і нишком засів, і вгледів, що підпливла качечка з золотим і срібним пір'ячком і погодувала дитину. Цей [[чоловік]] зараз побіг до [[пан]]а і все це розказав, а [[пан]] сказав слугам розкинути волока і конче зловити цю качечку.

Пішли вони і так зробили, зловили її і принесли [[пан]]ові. А вона так закричала: ка-ка-ка-ка-ка, що утішаються всі, і з'їджаються [[пан]]и і його рідня дивитись на качечку, така вона втішна.

А [[пан]]і напалась на [[пан]]а, щоб цю качечку зарізати.

— А то,— каже,— я пропаду!

А [[пан]] на те:

— Хіба в нас нема других качок?

Як це почув [[баран]]ець, то побіг і сказав зараз качечці:

— Стережись, сестричко моя, бо тебе хотять зарізати.

А качечка каже:

— Як мене заріжуть, то ти укради пір'ячко з мене і швидко закопай де-небудь.

Так і зробилось, що качечку зарізали, і [[баран]]ець дві пір'їнки вхопив і при припічку закопав. Аж за ніч десь взялись два стовпи зо срібними та золотими листочками по них. З'їжджаються всі [[пан]]и, дивляться, дивуються, де це вони взялись при припічку? Як порозходяться всі, то [[баран]]ець говорить до тих стовпів і вони йому одказують, говорять до нього.

Знов колись [[баран]]ець почув, що [[пан]]і каже до [[пан]]а:

— Порубай, сердуню, ці стовпи, а то я пропаду.

— Нащо нам їх рубати,— каже [[пан]],— вони такі гарні, нехай собі стоять.

Але [[пан]]і пристає, щоб порубати. [[Баран]]чик цеє почув, побіг та й сказав стовпам:

— Сестричко, голубко, хотять тебе зрубати і спалити.

А стовпи кажуть:

— Братику, як нас будуть рубати, то хоч одну трісочку укради і перед покоями закопай.

Взялись зараз і таки стали рубати, а [[баран]]ця зачинили в покоях, щоб він не бачив і не взяв ні трісочки. Аж тут на те прийшла бабка-бранка з покришкою по вогонь, і одна трісочка упала бабі в покришку, а ця [[баба]] взяла і сховала її за пазуху і забула за неї, та й принесла додому і кинула в скриню.

Через ніч з цієї трісочки стала [[пан]]на ще краща, як ця сестричка [[баран]]ця була.

Рано [[баба]] пішла в поле і вечором приходить, дивиться, що в неї у печі витоплено і все поприбрано. [[Баба]] здивувалась, сіла повечеряла і лягла спати. Рано встала і пішла знов у поле, аж приходить вечером і дивиться, що у неї хусти попрані, і їсти наварено, і так гарно поприбрано в хаті, та й думає собі [[баба]]:

«Треба конче мені розглянутися, хто це все мені робить. Візьму неначе в поле піду, присяду за дверима і догляджусь, що воно таке мені допомагає».

Сіла раз під дверима, дивиться, аж вже топиться в печі, уже вона витопила, і сіла за стіл, і обідає, а [[баба]] вийняла кілочок в дверях і придивляється, та їй нічого не каже, а чекає, щоб вона наїлась. От вона вже встала з-за столу, а [[баба]] в хату та каже:

— Добридень, їмосьцюню, де це ви тут взялись?

А вона каже:

— А ви трісочку вкинули в свою скриню, то я оце з тої трісочки.

Як це все робилося, а [[пан]]і в дворі тепер вже почала просити [[пан]]а:

— Заріжмо цього [[баран]]ця! Нащо він нам?

А [[пан]] думає сам собі: «То казала «братику» на нього, а тут вже каже зарізати його». Та й сам собі дивується.

Але прийшла та бабка до [[пан]]а, побачила [[баран]]ця та й каже:

— [[Баран]]чику, візьми дитину та прийди до мене до хати. Він зараз взяв, забрав дитину і пішов до баби.

А [[пан]]і все своє та своє: «Заріжмо та заріжмо [[баран]]ця». А [[пан]] каже:

— Та нехай вже ввечері заріжемо.

А [[баран]]ець як прийшов до баби, то вони — брат із сестричкою — так зраділи дуже, що побачились, та [[баран]]чик почав розказувати:

— Знаєш, сестричко, хотять мене зарізати.

А вона йому каже:

— Не бійся, не заріжуть вони тебе.

Оце подумали зараз, щоб підіслати бабу до [[пан]]а, щоб прийшов хутко сюди до неї, бо тут дитина і [[баран]]чик ждуть.

Як надумалась, так і зробила. [[Баба]] пішла до [[пан]]а та просить, щоб він прийшов до неї на час. Він її питає:

— Чого ж я піду?

А вона просить дуже і каже:

— Ось ходіть-но, [[пан]]е, побачите в мене свою першу жінку.

Він як це почув, так зрадів та й швиденько побіг. І як прибіг до хати і глянув, то аж крикнув, такий був щасливий, а вона йому каже:

— Чи ви мене пізнали, що це я, ваша перша жінка? Але не піду я до вас, поки ви її, брехливої, проклятої слуги куди не дінете, я не хочу, щоб вона мене бачила.

Він крикнув на людей, щоб вивели коней, і прив'язали ту слугу до коней, і пустили в поле, нехай вона там пропаде.

А перша жінка, дитинка і [[баран]]чик щасливо живуть і поживають і віку доживають, а тую слугу коні понесли і на все поле її рознесли. Де вона головою ударила, там стала могила, де плечима — долина.

[[Категорія:Українські народні казки]]

← Попередня версія		Версія за 16:35, 14 серпня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	~~[[Категорія:українська народна казка]]~~
−
−
−
−	~~[[Категорія:Казки про тварин]]~~
−
−
−	~~[[Категорія:Казки про панів]]~~
−
−	~~[[Категорія:Казки про діда і бабу]]~~
−
−
−	~~Про братика-[[баран]]ця~~
−
	Був собі [[дід]] та [[баба]] і мали вони собі двоє діток, хлопчика і дівчинку. Але померли вони обоє, а дітки остались самі. Доки було що їсти, то сиділи в хаті, а як не стало чого їсти, то дівчинка старша і каже:		Був собі [[дід]] та [[баба]] і мали вони собі двоє діток, хлопчика і дівчинку. Але померли вони обоє, а дітки остались самі. Доки було що їсти, то сиділи в хаті, а як не стало чого їсти, то дівчинка старша і каже:

Рядок 182:		Рядок 168:

	А перша жінка, дитинка і [[баран]]чик щасливо живуть і поживають і віку доживають, а тую слугу коні понесли і на все поле її рознесли. Де вона головою ударила, там стала могила, де плечима — долина.		А перша жінка, дитинка і [[баран]]чик щасливо живуть і поживають і віку доживають, а тую слугу коні понесли і на все поле її рознесли. Де вона головою ударила, там стала могила, де плечима — долина.
		+
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+	{{Казки про тварин}}
		+
		+	[[Категорія:Казки про панів]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про діда і бабу]]

← Попередня версія		Версія за 08:04, 28 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+
		+
		+	[[Категорія:Казки про тварин]]
		+
		+
		+	[[Категорія:Казки про панів]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
		+
		+
	Про братика-[[баран]]ця		Про братика-[[баран]]ця

Рядок 170:		Рядок 182:

	А перша жінка, дитинка і [[баран]]чик щасливо живуть і поживають і віку доживають, а тую слугу коні понесли і на все поле її рознесли. Де вона головою ударила, там стала могила, де плечима — долина.		А перша жінка, дитинка і [[баран]]чик щасливо живуть і поживають і віку доживають, а тую слугу коні понесли і на все поле її рознесли. Де вона головою ударила, там стала могила, де плечима — долина.
−
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~

Про братика-баранця (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 16:35, 14 серпня 2014

Kos Street King в 08:04, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія