Про вірного товариша (українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 00:09, 24 квітня 2014

2014-04-24T00:09:05Z

Bogdana в 23:55, 23 квітня 2014

2014-04-23T23:55:02Z

Bogdana в 23:54, 23 квітня 2014

2014-04-23T23:54:32Z

Bogdana в 23:51, 23 квітня 2014

2014-04-23T23:51:33Z

Kos Street King в 08:21, 28 вересня 2009

2009-09-28T08:21:04Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:07:34Z

1 версія

Показати зміни

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 — Но, сину, інша карта впала. Тепер не до одруження, мусимо державу боронити. А твоє весілля відкладаємо, хоч і треба би у хату молоду господиню. Я рушаю з військом до кордону, а ти зостанешся удома й будеш моїм заступником. Кермуй цілою країною, доки я не вернуся, але кермуй так, аби не було скарг. Будь справедливий і суди по правді. Як війна минеться, оженимо тебе. Без мене ж не смієш і думати за свадьбу! Зробиш злочин проти свого батька, як сам знайдеш собі наречену й поберетеся. Пам'ятай на сі слова!..
-І вони розлучилися. Старий [[цар]] сів на коня й поперед війська вирушив на ворога. А син удома кермує державою.
+І вони розлучилися. Старий [[цар]] сів на коня й поперед війська вирушив на ворога. А [[син]] удома кермує державою.
 Минув місяць, минув рік — війна не кінчається. Ввесь час підходить нове, свіже військо. Ворог дуже сильний, й перемогти його нелегко. А царевич добре кермував державою. Ніхто не скаржився на нього. Вже й другий рік доходив кінця, а війна тривала. Він думає собі:

@@ Рядок 340: / Рядок 340: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-{{Казки про чоловіка}}
+{{Казка про чоловіка}}
 [[Категорія:Казки про панів]]
 [[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]
 [[Категорія:Казки про кохання і дружбу]]
 [[Категорія:Казки про батьків та дітей]]

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 Порадився зі своїм товаришем-помічником. А той був його однолітком, з бідної родини, дуже розумний [[чоловік]]. Змалку росли вкупі, любили один одного і добре розумілися.
-Як царевич поділився наміром, помічник сказав:
+Як [[цар]]евич поділився наміром, помічник сказав:
 — Переступити волю вітця — то не красне діло. Але й леґіневі треба оженитися. А як візьмеш жінку із царського роду, то гаразд буде не лише тобі, а й нашій державі, бо дістане поміч.
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 Всі посідали на коней і їдуть. Ще не дійшли і до кордону, як зустріли старого царя, котрий програв війну і з рештками розбитого війська відступав. [[Цар]] дуже зрадів синові, бо думав, що той поспішає йому на допомогу.
-— В щасливу хвилину з'явився ти, сину,— сказав батько.— Зі свіжим військом виграємо війну!
+— В щасливу хвилину з'явився ти, сину,— сказав [[батько]].— Зі свіжим військом виграємо війну!
 — Няньку, се військо не озброєне.
@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 І пішли до короля сватати дочку.
-Царевич вклонився, розповів, хто він за один і з яким наміром приїхав. Не замовчав і зустрічі з батьком. Сказав, що батько розсердився й відрікся від нього.
+[[Цар]]евич вклонився, розповів, хто він за один і з яким наміром приїхав. Не замовчав і зустрічі з батьком. Сказав, що батько розсердився й відрікся від нього.
 Коли вислухав [[король]], пошкодував хлопця й почав його втішати:
@@ Рядок 131: / Рядок 131: @@
 — Слухай мене — добре буде...— А далі товариш не сказав ні слова, пішов уперед.
-Царевич з жінкою — за ним. Ідуть, ідуть... Нараз дивляться — назустріч їм цілий загін війська, а навпереді цареві посланці. Вклонилися царевичеві та його дружині й кажуть:
+[[Цар]]евич з жінкою — за ним. Ідуть, ідуть... Нараз дивляться — назустріч їм цілий загін війська, а навпереді цареві посланці. Вклонилися царевичеві та його дружині й кажуть:
-— Пресвітлий цар послав молодим золоту карету, аби не йшли пішки.
+— Пресвітлий [[цар]] послав молодим золоту карету, аби не йшли пішки.
 Зрадів царевич, бо усе ще думав, що батько сердиться на нього.
@@ Рядок 153: / Рядок 153: @@
 Молоді аж цвітуть з радості. Але тої хвилини підскочив друг царевича, вихопив пояс з шаблею із рук свого товариша й золотий пояс та персні з рук молодої жінки, кинув на землю і посік.
-Старий цар, молода пара і всі присутні аж пополотніли: такі дорогі подарунки знищив! Царевич злий, а його жінка плаче з жалю та ганьби.
+Старий [[цар]], молода пара і всі присутні аж пополотніли: такі дорогі подарунки знищив! Царевич злий, а його [[жінка]] плаче з жалю та ганьби.
-— Нічого, нічого,— каже старий цар,— се діло вдома розберемо. А тепер, сину дорогий, і ти, невістко, ходімо до мене. З радістю вас приймаю, як батько.
+— Нічого, нічого,— каже старий цар,— се діло вдома розберемо. А тепер, сину дорогий, і ти, невістко, ходімо до мене. З радістю вас приймаю, як [[батько]].
 І повів їх у свої палати. А приятель царевича — за ними, без слова, як німий.
-Старий цар приготував велику гостину, ніби синові й невістці друге весілля правив. На гостині були й міністри, й командири, й судді, всякі високі урядовці. Їдять, п'ють, веселяться. Коли ж гостина була в розпалі, старий цар піднявся:
+Старий [[цар]] приготував велику гостину, ніби синові й невістці друге весілля правив. На гостині були й міністри, й командири, й судді, всякі високі урядовці. Їдять, п'ють, веселяться. Коли ж гостина була в розпалі, старий цар піднявся:
 — Слухайте, чесні гості! Я, батько, відпустив своєму синові провину. І з дорогими подарунками його зустрічав. А мій син замість подяки мене зганьбив — золоті й сріберні подарунки перед очима всіх понищив. Най відповідає за такі свої вчинки!
@@ Рядок 173: / Рядок 173: @@
 — Так. Я все знищив своєю рукою. І якби таких подарунків було більше, я й оті понищив би. І не каюся. Що вчинив, за те відповідаю.
-Тоді старий цар каже:
+Тоді старий [[цар]] каже:
 — Всі чули, що признався. Розсудіть це діло. А після суду гостину продовжимо.
@@ Рядок 253: / Рядок 253: @@
 — Прийму, сину, прийму. Сідай до столу й повечеряй. Виджу, ти дуже втомлений.
-Сів царевич їсти і розказує, що шукає Долю та її дочку.
+Сів [[цар]]евич їсти і розказує, що шукає Долю та її дочку.
 — Якщо так, сину, тоді ти натрапив на потрібне місце. Я Доля, та вже постаріла, й мене заступає донька. Її зараз немає, помежи люди ходить. Але часом і вдома буває, обробляє винницю й завтра буде копати. Тільки вона не хоч кому поможе. Навперед дізнається, чи заслужив той [[чоловік]], котрому треба допомогти, на її прихильність.
@@ Рядок 266: / Рядок 266: @@
 — Вона вже давно перекопує винницю. Ти теж візьми мотику, йди у винницю й копай. До полудня копай і мовчи. Не говори жодного слова, хоч би як розпитувала. А ополудні розкажи про свою біду.
+[[
-Царевич взяв мотику і пішов на виноградник. Дівка на вид не така красна, але працює — аж горить. Він і не вклонився, став коло неї і почав копати. Копає, копає... Дівка його то се, то те звідує, але він мовчить. Як настав полудень, затяла мотику в землю й каже:
+Цар]]евич взяв мотику і пішов на виноградник. Дівка на вид не така красна, але працює — аж горить. Він і не вклонився, став коло неї і почав копати. Копає, копає... Дівка його то се, то те звідує, але він мовчить. Як настав полудень, затяла мотику в землю й каже:
 — Н-но, багато світу походила-м і з багатьма людьми мала-м діло. Кожний лащиться, прибріхує, канючить. Тому одне треба, тому інше. А такого [[чоловік]]а, як ти, ще-м не зустрічала. Хто ти за один? Може, ти німий?
@@ Рядок 338: / Рядок 338: @@
 Царем тоді обрали молодого й зажили щасливо. Розбився горнець — нашій казці кінець...
 [[Категорія:українська народна казка]]
 {{Казки про чоловіка}}
 [[Категорія:Казки про панів]]
 [[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]
 [[Категорія:Казки про кохання і дружбу]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Категорія:українська народна казка]]
+Жив колись один [[цар]]. Він мав сина-одинака. А держава в нього була дуже багата. Цар і не знав, чим більше пишатися: державою чи сином.
 Але багатство принесло йому біду: сусідський король позаздрив цареві й оголосив війну. Цар якраз збирався оженити сина. Тепер сказав:
@@ Рядок 17: / Рядок 5: @@
 — Но, сину, інша карта впала. Тепер не до одруження, мусимо державу боронити. А твоє весілля відкладаємо, хоч і треба би у хату молоду господиню. Я рушаю з військом до кордону, а ти зостанешся удома й будеш моїм заступником. Кермуй цілою країною, доки я не вернуся, але кермуй так, аби не було скарг. Будь справедливий і суди по правді. Як війна минеться, оженимо тебе. Без мене ж не смієш і думати за свадьбу! Зробиш злочин проти свого батька, як сам знайдеш собі наречену й поберетеся. Пам'ятай на сі слова!..
-І вони розлучилися. Старий цар сів на коня й поперед війська вирушив на ворога. А син удома кермує державою.
+І вони розлучилися. Старий [[цар]] сів на коня й поперед війська вирушив на ворога. А син удома кермує державою.
 Минув місяць, минув рік — війна не кінчається. Ввесь час підходить нове, свіже військо. Ворог дуже сильний, й перемогти його нелегко. А царевич добре кермував державою. Ніхто не скаржився на нього. Вже й другий рік доходив кінця, а війна тривала. Він думає собі:
@@ Рядок 35: / Рядок 23: @@
 Приготувалися сватачі в дорогу, а з молодим рушило й військо, аби родина нареченої одразу побачила, що царський син — з багатої й сильної держави, що його не просто бузьок висидів.
-Всі посідали на коней і їдуть. Ще не дійшли і до кордону, як зустріли старого царя, котрий програв війну і з рештками розбитого війська відступав. Цар дуже зрадів синові, бо думав, що той поспішає йому на допомогу.
+Всі посідали на коней і їдуть. Ще не дійшли і до кордону, як зустріли старого царя, котрий програв війну і з рештками розбитого війська відступав. [[Цар]] дуже зрадів синові, бо думав, що той поспішає йому на допомогу.
 — В щасливу хвилину з'явився ти, сину,— сказав батько.— Зі свіжим військом виграємо війну!
@@ Рядок 45: / Рядок 33: @@
 — Я не на війну йду... Скажу правду: їду сватати дівчину, бо не міг дочекатися вас...
-Коли таке почув старий цар, то так розсердився, наче на нього хто кинув вогню.
+Коли таке почув старий [[цар]], то так розсердився, наче на нього хто кинув вогню.
 — Та тобі у голові одруження, коли наша держава висить на волоску?! Знай, ти мені не син! Іди вже, куди розігнався. Я тебе не спиняю. А твоє військо заберу собі. Дам йому зброю й виграю війну!
@@ Рядок 63: / Рядок 51: @@
 Царевич вклонився, розповів, хто він за один і з яким наміром приїхав. Не замовчав і зустрічі з батьком. Сказав, що батько розсердився й відрікся від нього.
-Коли вислухав король, пошкодував хлопця й почав його втішати:
+Коли вислухав [[король]], пошкодував хлопця й почав його втішати:
 — Не журися, не журися. Твоє діло ще можна поправити. Нянько з часом забуде свій гнів й відпустить провину. Як треба, то дамо йому і допомогу. А тобі час женитися!
@@ Рядок 73: / Рядок 61: @@
 Й одразу послав гінців до старого царя. Написав йому, що так і сяк сталося — його донька віддалася за царевича. Тепер вони сватове, й треба їм жити в мирі. «Одпусти провину синові. А як треба поміч проти ворога, я зараз надішлю...» — пропонував король.
-Але поміч була не потрібна, бо цар зі свіжим військом переміг і щасливо вернувся додому.
+Але поміч була не потрібна, бо [[цар]] зі свіжим військом переміг і щасливо вернувся додому.
 — Дуже вам радію,— сказав старий цар посланцям короля-свата.— Радію, що мій син знайшов порядну дівчину й добре оженився. Дякую сватові за ласку. Відпускаю синові провину. Може повернутися разом із дружиною, моєю невісткою. Раз жонатий, най ціла сім'я живе у мене.
@@ Рядок 350: / Рядок 338: @@
 Царем тоді обрали молодого й зажили щасливо. Розбився горнець — нашій казці кінець...

← Попередня версія		Версія за 08:21, 28 вересня 2009
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Категорія:українська народна казка]]
		+
		+
		+
		+	[[Категорія:Казки про чоловіка]]
		+
		+	[[Категорія:Казки про панів]]
		+
		+
		+
	Про вірного товариша		Про вірного товариша

Рядок 340:		Рядок 350:

	Царем тоді обрали молодого й зажили щасливо. Розбився горнець — нашій казці кінець...		Царем тоді обрали молодого й зажили щасливо. Розбився горнець — нашій казці кінець...
−
−	~~[[Категорія:Українські народні казки]]~~