Про липку і зажерливу бабу (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana: Перенаправлено на Про липку і зажерливу бабу (українська народна казка)

2014-08-14T17:06:27Z

Перенаправлено на Про липку і зажерливу бабу (українська народна казка)

Kos Street King: перейменував «Про липку і зажерливу бабу ID 151» на «Про липку і зажерливу бабу (Українська народна казка)»

2009-09-23T08:42:23Z

перейменував «Про липку і зажерливу бабу ID 151» на «Про липку і зажерливу бабу (Українська народна казка)»

Kos Street King в 08:42, 23 вересня 2009

2009-09-23T08:42:07Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:23Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:

— Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.

— Добре,— каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.

Приходе дід до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою:

— Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!— Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.

Приходе додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:

— От який же ти дурень. Піди зараз до липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?

— Та чи так, то й так,— каже дід. Надів шапку та й пішов. Приходе до липки та й каже:

— Липко, липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом.

— Добре,— каже липка,— іди додому.

Приходе він додому, а біля хати стоїть віз, і конячка біля його прив'язана.

— Бач, старий,— каже баба,— тепер і ми люди. От тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть.

Пішов дід до липки, попрохав і хату.

— Добре,— каже липка,— іди додому.

Приходе дід до двору і не пізнає. Замість старої хати стоїть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.

— А що, старий, якби ти попрохав ще й худобу та птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба.

Пішов дід до липки, попросив худоби.

— Добре,— каже липка,— іди додому.

Приходе дід і не нарадується. Повен двір худоби і птиці.

— Ну, тепер уже нам більш нічого не треба,— каже дід.

— Ні, старенький, ще піди попроси й грошей. Пішов дід до липки і попросив гроші.

— Добре,— каже липка,— іди додому.

Приходе дід, а баба сидить за столом і золоті гроші в купки складає.

— От, старенький, які ми тепер багаті,— каже баба,— але того мало, треба ще, щоб усі люди боялися, бо ми ж багачі. Піди, старий, до липки, попроси, нехай поробе так, щоб нас усі люди боялись.

Пішов дід до липки, попрохав дід липку, щоб так зробила.

— Добре,— каже липка,— іди додому.

Прийшов дід додому, а там у них повно війська та поліції, і все їх охороняють. Але старій і цього мало.

— Що ж,— каже вона,— старий, треба ще, щоб усі люди в селі були нашими батраками, бо чого ж нам більше хотіти — все вже у нас є.

Пішов дід до липки та й просить, щоб зробила вона так. Довго мовчала липка. А потім каже:

— Іди додому, зроблю ще вам останнє. Приходе дід додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і баба коло неї. Так їх наказала липка за те, що ненажерлива баба хотіла всіх людей батраками поробити.

← Попередня версія		Версія за 17:06, 14 серпня 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[~~Категорія:~~українська народна казка]]	+	#redirect [[Про липку і зажерливу бабу (українська народна казка)]]
−
−	~~Жили собі [[дід]] та [[баба]]. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:~~
−
−	~~— Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.~~
−
−	~~— Добре,— каже [[дід]]. Узяв сокиру та й пішов у ліс.~~
−
−	Приходе дід до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою:
−
−	— Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!— Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.
−
−	~~Приходе додому та й розповідає про свою пригоду. А [[баба]] й каже:~~
−
−	~~— От який же ти дурень. Піди зараз до липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?~~
−
−	~~— Та чи так, то й так,— каже [[дід]]. Надів шапку та й пішов. Приходе до липки та й каже:~~
−
−	~~— Липко, липко, казала [[баба]], щоб ти дала конячку з возом.~~
−
−	~~— Добре,— каже липка,— іди додому.~~
−
−	~~Приходе він додому, а біля хати стоїть віз, і конячка біля його прив'язана.~~
−
−	— Бач, старий,— каже [[баба]],— тепер і ми люди. От тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть.
−
−	~~Пішов дід до липки, попрохав і хату.~~
−
−	~~— Добре,— каже липка,— іди додому.~~
−
−	~~Приходе [[дід]] до двору і не пізнає. Замість старої хати стоїть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.~~
−
−	~~— А що, старий, якби ти попрохав ще й худобу та птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба.~~
−
−	~~Пішов дід до липки, попросив худоби.~~
−
−	~~— Добре,— каже липка,— іди додому.~~
−
−	~~Приходе [[дід]] і не нарадується. Повен двір худоби і птиці.~~
−
−	~~— Ну, тепер уже нам більш нічого не треба,— каже дід.~~
−
−	~~— Ні, старенький, ще піди попроси й грошей. Пішов дід до липки і попросив гроші.~~
−
−	~~— Добре,— каже липка,— іди додому.~~
−
−	~~Приходе [[дід]], а [[баба]] сидить за столом і золоті гроші в купки складає.~~
−
−	— От, старенький, які ми тепер багаті,— каже баба,— але того мало, треба ще, щоб усі люди боялися, бо ми ж багачі. Піди, старий, до липки, попроси, нехай поробе так, щоб нас усі люди боялись.
−
−	~~Пішов дід до липки, попрохав [[дід]] липку, щоб так зробила.~~
−
−	~~— Добре,— каже липка,— іди додому.~~
−
−	~~Прийшов [[дід]] додому, а там у них повно війська та поліції, і все їх охороняють. Але старій і цього мало.~~
−
−	— Що ж,— каже вона,— старий, треба ще, щоб усі люди в селі були нашими батраками, бо чого ж нам більше хотіти — все вже у нас є.
−
−	~~Пішов [[дід]] до липки та й просить, щоб зробила вона так. Довго мовчала липка. А потім каже:~~
−
−	— Іди додому, зроблю ще вам останнє. Приходе дід додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і [[баба]] коло неї. Так їх наказала липка за те, що ненажерлива [[баба]] хотіла всіх людей батраками поробити.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-Жили собі дід та баба. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:
+Жили собі [[дід]] та [[баба]]. Вони були дуже вбогі. От баба і каже:
 — Ти б, старий, пішов у ліс та вирубав липку, щоб було чим протопити.
-— Добре,— каже дід. Узяв сокиру та й пішов у ліс.
+— Добре,— каже [[дід]]. Узяв сокиру та й пішов у ліс.
 Приходе дід до лісу, вибрав липку. Тільки що замахнувся сокирою, щоб рубати, коли чує — липка каже людською мовою:
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 — Ой, не рубай мене, чоловіче добрий, я тобі в пригоді стану!— Дід з переляку і сокиру опустив. Постояв, подумав та й пішов додому.
-Приходе додому та й розповідає про свою пригоду. А баба й каже:
+Приходе додому та й розповідає про свою пригоду. А [[баба]] й каже:
 — От який же ти дурень. Піди зараз до липки та попроси конячку з возом. Хіба ми ще не находились з тобою?
-— Та чи так, то й так,— каже дід. Надів шапку та й пішов. Приходе до липки та й каже:
+— Та чи так, то й так,— каже [[дід]]. Надів шапку та й пішов. Приходе до липки та й каже:
-— Липко, липко, казала баба, щоб ти дала конячку з возом.
+— Липко, липко, казала [[баба]], щоб ти дала конячку з возом.
 — Добре,— каже липка,— іди додому.
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 Приходе він додому, а біля хати стоїть віз, і конячка біля його прив'язана.
-— Бач, старий,— каже баба,— тепер і ми люди. От тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть.
+— Бач, старий,— каже [[баба]],— тепер і ми люди. От тільки хата наша от-от завалиться. Піди, старенький, попроси ще й хату. Може, дасть.
 Пішов дід до липки, попрохав і хату.
@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 — Добре,— каже липка,— іди додому.
-Приходе дід до двору і не пізнає. Замість старої хати стоїть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.
+Приходе [[дід]] до двору і не пізнає. Замість старої хати стоїть нова, гарна хата. Радіють обоє, як діти.
 — А що, старий, якби ти попрохав ще й худобу та птиці. Тоді, здається, вже й нічого нам не треба.
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 — Добре,— каже липка,— іди додому.
-Приходе дід і не нарадується. Повен двір худоби і птиці.
+Приходе [[дід]] і не нарадується. Повен двір худоби і птиці.
 — Ну, тепер уже нам більш нічого не треба,— каже дід.
@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 — Добре,— каже липка,— іди додому.
-Приходе дід, а баба сидить за столом і золоті гроші в купки складає.
+Приходе [[дід]], а [[баба]] сидить за столом і золоті гроші в купки складає.
 — От, старенький, які ми тепер багаті,— каже баба,— але того мало, треба ще, щоб усі люди боялися, бо ми ж багачі. Піди, старий, до липки, попроси, нехай поробе так, щоб нас усі люди боялись.
-Пішов дід до липки, попрохав дід липку, щоб так зробила.
+Пішов дід до липки, попрохав [[дід]] липку, щоб так зробила.
 — Добре,— каже липка,— іди додому.
-Прийшов дід додому, а там у них повно війська та поліції, і все їх охороняють. Але старій і цього мало.
+Прийшов [[дід]] додому, а там у них повно війська та поліції, і все їх охороняють. Але старій і цього мало.
 — Що ж,— каже вона,— старий, треба ще, щоб усі люди в селі були нашими батраками, бо чого ж нам більше хотіти — все вже у нас є.
-Пішов дід до липки та й просить, щоб зробила вона так. Довго мовчала липка. А потім каже:
+Пішов [[дід]] до липки та й просить, щоб зробила вона так. Довго мовчала липка. А потім каже:
-— Іди додому, зроблю ще вам останнє. Приходе дід додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і баба коло неї. Так їх наказала липка за те, що ненажерлива баба хотіла всіх людей батраками поробити.
+— Іди додому, зроблю ще вам останнє. Приходе дід додому, аж глядь: нічого нема, стоїть та сама стара хата і [[баба]] коло неї. Так їх наказала липка за те, що ненажерлива [[баба]] хотіла всіх людей батраками поробити.