Півень і курка (хорватська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 13:08, 6 січня 2014

2014-01-06T13:08:27Z

Bogdana: перейменував «Півень і курна. Хорватська народна казка» на «Півень і курка (хорватська народна казка)»

2013-09-10T17:40:53Z

перейменував «Півень і курна. Хорватська народна казка» на «Півень і курка (хорватська народна казка)»

Bogdan в 13:07, 1 вересня 2013

2013-09-01T13:07:44Z

Bogdan в 23:34, 28 травня 2013

2013-05-28T23:34:15Z

Bogdan: Створена сторінка: Жили собі дід і баба — та й посварилися і майно своє поділили між собою. А мали вони тіль...

2013-05-28T23:33:54Z

Створена сторінка: Жили собі дід і баба — та й посварилися і майно своє поділили між собою. А мали вони тіль...

Нова сторінка

Жили собі дід і баба — та й посварилися і майно своє поділили між собою.

А мали вони тільки півня та курку. Баба взяла собі курку, а дідові півня залишила.

Одного разу дід захворів. І пішов до баби просити, щоб вона йому одне яєчко дала, бо він дуже голодний. А баба й каже йому:
— Ти ж маєш півня, хай він тобі знесе яйце або заріж його.

Стислося дідові серце. Повернувся він до своєї хати і каже півневі:

— Ну от, ти їси та п’єш — а що ми маємо з того? Іди краще між люди, може, десь служити наймешся.

Пішов півень світом та все журиться: де його ту службу знайти? Аж зустрічає вовка.

І питає його:

— Куди ви, дядьку вовче, йдете?

— Та йду їсти шукати.

Півень і каже йому:

— То ходімо разом, веселіше буде.

Ідуть вони удвох, ідуть, вовк уже ледве ноги волочить — так утомився.

І питає його півень:

— Дядьку вовче, то ви вже пристали і йти не можете?

— Так,— відповідає вовк,— пристав.

— Тоді залазьте в мене.

Вовк шусть — і вже в півневі сидить. Пішов півень далі, аж тут лисицю здибав.

— Куди ви зібралися, тітко? — питає він її.

— Та йду їсти шукати.

— То ходімо разом, веселіше буде.

Ідуть вони світом, ідуть, лисиця аж шкутильгати стала — так підбилася від довгої дороги. І питає її півень:

— То що, не можете йти — натрудили ноги? Тоді залазьте в мене, понесу вас.

Лисиця скік — та й уже в півневі. Пішов півень далі. Аж бачить: вода тече. От він і питає її:

— Водо, куди пливеш?

— Та пливу світ за очі.

— Ходімо разом, веселіше буде.

Іде півень, іде, а вже вода поруч нього ледь дзюркотить — так змори¬лася. І півень її питає:

— Не можеш, водо, пливти — сили тебе зраджують?

— Так,— відповідає вода,— втомилася.

— Тоді запливай у мене, понесу тебе.

Вода плюсь — та й уже в півневі хлюпає. А півень далі світом іде та й бачить: рій бджолиний летить. От він і питає його:

— Куди це путь держиш, рою?

— Та нове дупло шукаю.

— То ходімо разом, веселіше буде.

Ішли вони так, ішли, аж і бджолиний рій уже з сил вибився. То півень і каже йому:

— Залітай у мене, і тебе понесу.

Залетіли бджоли в півня. А півень далі пішов і дістався до якогось замку.

Там росло високе дерево. А вже темно зробилося.

От півень і вискочив на те дерево, вмостився на гілці й заснув.

Так і переспав усю ніч.

А як тільки світати почало, заспівав на все горло:
— Кукуріку, пан під коритом!

Прокинувся пан у замку, зірвався з ліжка: як це про нього, про пана такого, хтось там сміє отаке співати?

Прислухався пан, аж півень знову своєї:

— Кукуріку, пан під коритом!

Розсердився дуже пан, гукнув свого слугу, а той наказав наймитам того співака зловити й між коней кинути — хай затопчуть.

Ринули наймити, схопили півня, кинули його між коней і стайню замкнули.

А півень і каже:

— Дядьку вовче, вилазьте та коней приборкайте, щоб мене не затоптали.

Вийшов вовк, розправився з кіньми, виконав діру під стіною, і півень та вовк утекли надвір.

А вранці, ще сонце не сходило, півень уже знову співає на дереві:

— Кукуріку, пан під коритом!

Пан схопився з ліжка, гукнув свого слугу і наказав, щоб наймити негайно пішли подивилися, що там роблять коні, чого те створіння знову на волі горлає.

Метнулися наймити до стайні, відчинили двері: аж там усі коні неживі лежать.

Сказали про це панові, пан ще дужче розсердився й закричав:

— Зловіть його і киньте між гусаків — хай заклюють!

Побігли наймити, схопили того півня й кинули між гусаків. А півень каже:

— Тітко лисице, вийдіть та злючих гусаків приборкайте.

Вийшла лисиця, розправилася з гусаками, підкопала під стіною діру, і півень та лисиця втекли з хліва. Вранці півень знову співає:

— Кукуріку, пан під коритом!

Пан дуже розлютився й наказав, щоб наймити подивилися, що там гуси роблять.

Подивилися наймити і розповіли йому все.

Розкричався пан та звелів добре піч напалити і в неї того непоштивого співця кинути — хай там спечеться.

Погналися наймити за півнем, упіймали його та й жбурнули в піч.

А він і каже:

— Водо, вийди та піч погаси.

Вода вийшла, розлилася по черені й погасила піч.

Другого ранку прийшли наймити подивитися, чи півень уже спечений, аж він собі надворі співає:

— Кукуріку, пан під коритом!

Розлютився пан, розсердився, сам побіг за тим пересмішником, а коли схопив його, то не мав куди та під сорочку засунув.

А півень і каже:

— Бджоли, виходьте, пана жигайте.

Загудів, заворушився бджолиний рій та й ну пана жигати, та й ну жигати. А пан у крик, проситися почав. Півень тоді й каже до пана:

— А що даси, щоб тебе бджоли не жалили?

Пан відповідає йому:

— Стільки дукатів, скільки піднімеш.

Півень відпустив бджіл, а пан дав йому стільки дукатів, що він ледве підняв: понапихав їх під крила, навіть поковтав чимало.

І поспішив із тими грішми додому.

Прийшов до дідової хати та й ще здалеку закукурікав:

— Кукуріку, розстеляй, діду, плахту велику!

Дід зрадів незмірно, заметушився, гукає:

— Мій півник прийшов, подарунки приніс!

Розстелив дід плахту, півень висипав на неї дукати — не вмістилися всі.

Ще одну і ще одну дід розстелив — аж три плахти дукатів насипав йому півень. Веселий дід, півня добре годує і сам має що їсти.

Почула баба, що в діда стільки грошей завелося, прийшла до нього та й просить:

— Дай мені, діду, кілька дукатів.

— Не дам,— каже дід,— ти ж мені навіть одного яєчка не дала, коли я тебе просив.

Повернулася баба додому та й каже своїй курці:

— їди у світ, десь наймися служити, грошей мені принесеш.

Вийшла курка з двору, дійшла до гною й почала гребтися. Знайшла

щербатий гріш, гарненько сховала його та й сокоче: «Ко-ко-ко!» Ще по-греблася— іржавого цвяха знайшла і його сховала й побігла додому.

Прибігла до бабиної хати й гукає:

— Іїудкудак, розв’язуй, бабо, клумак, розстеляй на подвір’ї не три плахти — чотири! Ко-ко-ко, розстеляй широко!

Баба рада, розстеляє плахти, ще п натягує їх, щоб ширші були.

Курка над одною потрусилася — щербатий гріш витрусила, над другою — іржавші цвях випав, над третьою та четвертою плахтою трусилася, трусилася — нічого не витрусила.

Тоді баба питає її:

— І це все?

— Більше нема,— відповідає курка.

— Тю-тю.— їй баба на це,— то не було чого й з дому іти.

Отак півень дідові багатство приніс, а курка бабі щодня одне яєчко зносить.

@@ Рядок 196: / Рядок 196: @@
 {{Шаблон:Казки народів Югославії українською мовою}}
-{{Казка про тварин}}
+{{Казки про тварин}}
 {{Казка про природу}}
-{{чарівні казки}}
+{{Чарівні казки}}

← Попередня версія		Версія за 23:34, 28 травня 2013
Рядок 198:		Рядок 198:

	Отак півень дідові багатство приніс, а курка бабі щодня одне яєчко зносить.		Отак півень дідові багатство приніс, а курка бабі щодня одне яєчко зносить.
		+
		+
		+	{{Шаблон:Казки народів Югославії українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 17:40, 10 вересня 2013
(Немає відмінностей)

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жили собі дід і баба — та й посварилися і майно своє поділили між собою.
+Жили собі [[дід]] і [[баба]] — та й посварилися і майно своє поділили між собою.
 А мали вони тільки півня та курку. Баба взяла собі курку, а дідові півня залишила.
@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 —	Ну от, ти їси та п’єш — а що ми маємо з того? Іди краще між люди, може, десь служити наймешся.
-Пішов півень світом та все журиться: де його ту службу знайти? Аж зустрічає вовка.
+Пішов [[півень]] світом та все журиться: де його ту службу знайти? Аж зустрічає вовка.
 І питає його:
@@ Рядок 52: / Рядок 52: @@
 —	Ходімо разом, веселіше буде.
-Іде півень, іде, а вже вода поруч нього ледь дзюркотить — так змори¬лася. І півень її питає:
+Іде півень, іде, а вже вода поруч нього ледь дзюркотить — так зморилася. І півень її питає:
 —	Не можеш, водо, пливти — сили тебе зраджують?
@@ Рядок 177: / Рядок 177: @@
 —	їди у світ, десь наймися служити, грошей мені принесеш.
-Вийшла курка з двору, дійшла до гною й почала гребтися. Знайшла
+Вийшла курка з двору, дійшла до гною й почала гребтися. Знайшла щербатий гріш, гарненько сховала його та й сокоче: «Ко-ко-ко!» Ще по-греблася— іржавого цвяха знайшла і його сховала й побігла додому. Прибігла до бабиної хати й гукає:
 —	Іїудкудак, розв’язуй, бабо, клумак, розстеляй на подвір’ї не три плахти — чотири! Ко-ко-ко, розстеляй широко!
@@ Рядок 187: / Рядок 183: @@
 Баба рада, розстеляє плахти, ще п натягує їх, щоб ширші були.
-Курка над одною потрусилася — щербатий гріш витрусила, над другою — іржавші цвях випав, над третьою та четвертою плахтою трусилася, трусилася — нічого не витрусила.
+Курка над одною потрусилася — щербатий гріш витрусила, над другою — іржавші цвях випав, над третьою та четвертою плахтою трусилася, трусилася — нічого не витрусила. Тоді баба питає її:
 —	І це все?
@@ Рядок 201: / Рядок 195: @@
 {{Шаблон:Казки народів Югославії українською мовою}}