https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD%2C_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84_%D1%96_%D0%B4%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BD 2026-05-02T20:31:47Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D0%BD,_%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84_%D1%96_%D0%B4%D0%B7%D0%B2%D1%96%D0%BD&diff=8791&oldid=prev 2015-05-16T13:16:41Z

<p>Створена сторінка: Жив на світі один багатий <a href="/%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%84" class="mw-redirect" title="Граф">граф</a>. Як сир в маслі катався, закони своєї країни ні в що не с...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Жив на світі один багатий [[граф]]. <br /> <br /> Як сир в маслі катався, закони своєї країни ні в що не ставив. Все в окрузі повинно було бути по його велінню по його хотінню.<br /> <br /> Відправився одного разу граф на прогулянку і побачив на лісовому узліссі великої та красивий селянський будинок. Придивився будинок графу.<br /> <br /> Оглянув він його зі всіх сторін і до дверей під'їжджає.<br /> <br /> Вийшов на крильце [[господар]] будинку. Поздоровався з ним граф і питає:<br /> <br /> — Ей, господарю! Чи не хочеш будинок продати? Я не поскуплюся, за ціною не постою.<br /> <br /> Селянин, аніскільки не роздумуючи, відповів:<br /> <br /> — Ні, ваша милість, ніякої купівлі-продажу у нас не вийде! У садибі цій ще прадіди мої жили, хочеться і мені тут свої дні скоротати. Отже маєток мій при мені залишиться.<br /> <br /> Граф йому говорить:<br /> <br /> — Даю терміну до завтра! Розміркуй як слід. Схопився граф на коня і геть поскакав. Селянин похитав головою і думає: «Нічого з цієї справи у [[граф]]а не вийде».<br /> <br /> Наступного дня уранці, тільки ще зоря зайнялася, прискакав граф до селянина.<br /> <br /> — Ну, яке твоє останнє слово?<br /> <br /> А селянин відповідає:<br /> <br /> — Я, ваша милість, від слова свого не відступлюся. При своїй садибі залишуся, ось і вся оповідь!<br /> <br /> Розсердився граф і кричить:<br /> <br /> — Питаю ще раз: віддаси садибу задарма? Не віддаси — на себе нарікай! Все рівно вона мені дістанеться!<br /> <br /> Покачав селянин головою і говорить графу:<br /> <br /> — Я словами не кидаюся; садибу свою не продам.<br /> <br /> Трохи не лопнув [[граф]] від люті і поскакав геть.<br /> <br /> Відома справа: [[багатий]] — що бик рогатий. Помчав граф прямо до судей, щедро їх золотом обдарував і велів тяжбу з селянином почати. <br /> <br /> Суддівські-то знали, що багатше за [[граф]]а в окрузі людини немає. Стало бути, якщо вони справу виграють, золото на них дощем посиплеться. Через те і пообіцяли вони графу [[селянин]]а умовити. А вже якщо не погодиться добром садибу віддати, розорити його дотла.<br /> <br /> Послали суддівські за селянином служителя.<br /> <br /> Прийшов селянин до суду, а вони його питають:<br /> <br /> — Продаси садибу чи ні?<br /> <br /> — Ні, - твердо відповідає [[селянин]]. Як не умовляли, на своєму стоїть.<br /> <br /> — Доведеться тобі з [[граф]]ом тяжбу вести! — розлютилися суддівські.<br /> <br /> — Ну що ж, змагатися так змагатися! — говорить селянин.<br /> <br /> Все крючкотвори-судейські на стороні графа були, а за селянина вступатися нікому. Почалася тут тяжба. Селянина раз у раз в місто тягають.<br /> <br /> Грошей це йому коштувало силу-силенну, і зав'язнув він по вуха в боргах. Під кінець суддівські вирішили: селянина з двору зігнати, садибу у нього відібрати і графу її віддати. Залишилася у [[селянин]]а всього сотня гульденів. Як оголосили суддівські вирок, став він їх корити і говорить:<br /> <br /> — Коли на землі справедливості ніякий не залишилося, то може на небесах знайдеться! Розсміялися панове суддівські:<br /> <br /> — Справедливість і на землі і на небесах давним-давно померла!<br /> <br /> Промовчав [[селянин]], з суду вийшов і прямий до пастора в церкву відправився. Як побачив пастор, що давній його знайомець селянин йде, він йому і говорить:<br /> <br /> — Здрастуйте, Ганс! Відвідати мене прийшов?<br /> <br /> — Так, - відповів Ганс, - тільки причинак у мене невесела.<br /> <br /> Повідав він пасторові свою історію і кінчив її так:<br /> <br /> — Всього лише у мене тепер сотня гульденів залишилася, я їх тобі віддаю.<br /> <br /> Стільки у вас в місті платять, щоб великий церковний дзвін по померлому дзвонив. Ось тобі гроші, і давай дзвони скоріше. <br /> <br /> Хай дзвін по Справедливості відзвонить, адже вона померла. Але, дивись, подовше дзвони!<br /> <br /> Узяв пастор гроша, покликав служителя, піднялися вони на дзвіницю задзвонили у великий дзвін. І дзвонили куди довше звичайного. <br /> <br /> Пішли тут в місті розсуди та пересуди: хто помер та після кого так довго дзвін дзвонить.<br /> <br /> Але ніхто до ладу не знав.<br /> <br /> Зібрався на площі народ, став кричати:<br /> <br /> — Чому такий дзвін стоїть?<br /> <br /> Знайшлися люди добрі, повідали, яку несправедливість суддівські чинили.<br /> <br /> Ще більше почав народ кричати та [[граф]]а до відповіді вимагати. Злякалися граф з суддівськими і повернули селянинові його садибу.<br /> <br /> [[Категорія:Австрійські народні казки]]<br /> {{Казка про бідного}}<br /> {{Казка про чоловіка}}<br /> [[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]</div>

Bogdana