Bogdana в 03:47, 18 жовтня 2013

2013-10-18T03:47:10Z

Bogdan в 13:54, 4 жовтня 2013

2013-10-04T13:54:08Z

Показати зміни

Bogdan: перейменував «Серце матері» на «Серце матері (румунська народна казка)»

2013-10-04T13:45:17Z

перейменував «Серце матері» на «Серце матері (румунська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,198...

2013-10-04T13:42:43Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,198...

Нова сторінка

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 Діти саме бавилися в садочку, а мати з заклечаного ґанку стежила за їхньою грою та шила їм сорочечки. Пані пихато звернулася до матері:
-—    Я — Богація! Я — наймогутніша королева! Мої багатства — неміряні, моїх слуг — не злічити!..— Потім уже м'яко, вдавано улесливо:
+—    Я — Богація! Я — наймогутніша [[королева]]! Мої багатства — неміряні, моїх слуг — не злічити!..— Потім уже м'яко, вдавано улесливо:
 —    Я чула про твоїх дітей. Знаю, які вони добрі та слухняні, і приїхала сюди, щоб ти віддала їх мені... Разом з ними будеш щасливою й ти!
-Мати серцем відчула небезпеку, схопила дітей на руки, пригорнула до себе й відповіла:
+[[Мати]] серцем відчула небезпеку, схопила дітей на руки, пригорнула до себе й відповіла:
 —    Не віддам я їх тобі! Багатство твоє здобуте грабунками та війнами... Ніякого щастя в такому багатстві нема. Воно приносить тільки горе. Моє щастя — це моя праця та мої діти. Іди геть звідси, Богаціє, іди, ти нам не потрібна!
@@ Рядок 23: / Рядок 23: @@
 —    Слухай мене, бо погано буде! — заскреготіла Богація зубами. І тут же лагідно, медовим голосом додала:— Я хочу зробити з твого сина ватажка витязів. Він воюватиме проти моїх ворогів, охоронятиме рабів моїх та добуватиме дедалі більше для мене скарбів! Він здобуде собі славу! А дочку твою я повезу до себе, щоб вона жила поруч зі мною в моєму золотому палаці!
-Мати ще міцніше пригорнула дітей до себе і, гнівна та безстрашна, вказала пальцем на дорогу, що вела з фортеці.
+[[Мати]] ще міцніше пригорнула дітей до себе і, гнівна та безстрашна, вказала пальцем на дорогу, що вела з фортеці.
 Пані розгнівалась, обличчя її почорніло й перекосилося від люті. Вона вихопила з кишені шовкову хустку махнула нею перед материним обличчям. Від хустки повіяло отруйним запахом — мати знепритомніла.
-Воїни в золотих кольчугах накинулись на неї, вирвали з її рук дітей, і каретадвмить зникла з фортеці.
+Воїни в золотих кольчугах накинулись на неї, вирвали з її рук дітей, і карета вмить зникла з фортеці.
 Опритомніла бідолашна мати і не знайшла своїх дітей. Від жаху та горя мати не знала, що їй робити, і заплакала.
@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 Але слізьми горю не зарадиш, дітей треба рятувати. З ціпком у руках і з торбиною за плечима пішла вона в далеку важку дорогу. Всіх зустрічних розпитувала про своїх дітей, але їх ніхто не бачив.
-А мати йшла і йшла, все далі й далі — широкими полями, густими лісами, переходила бродом великі ріки...
+А [[мати]] йшла і йшла, все далі й далі — широкими полями, густими лісами, переходила бродом великі ріки...
 У дорозі матір захопила зима. Люди й звірі принишкли й поховалися. Тільки мати все йшла і йшла...
@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 —    Кру!.. Кру!..— закричав у відповідь беркут і вдарив дзьобом у скелю.— Я знаю, де палаци Богації! І дорогу туди знаю! Але я — Холод! Я не покажу тобі дороги, поки ти не віддаси мені чудових золотистих кіс, якими я прикрию свою голову й тіло!..
-Мати, не задумуючись, розплела свої розкішні шовкові коси й простягла хижому птахові:
+[[Мати]], не задумуючись, розплела свої розкішні шовкові коси й простягла хижому птахові:
 —    Візьми мої коси! Тільки покажи дорогу!..
@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 Праліс був такий густий, що мати: ледве пробиралася між деревами та колщчими чагарниками, які шматували одяг і рвали тіло.
-Мати була вкрай стомлена і виснажена, а в очах її світився такий сум, що навіть хижі звірі не наважувалися чіпати її. Та ось вискочив здоровенний сірий вовк і закричав:
+[[Мати]] була вкрай стомлена і виснажена, а в очах її світився такий сум, що навіть хижі звірі не наважувалися чіпати її. Та ось вискочив здоровенний сірий вовк і закричав:
 —    Що тобі тут треба, жінко, і як ти посміла зайти в мої володіння? Бідолашна мати зупинилася перед сірим вовком і заплакала:
-—    Вовче, володарю лісу! Я ніколи б не наважилася зайти в твої володіння, коли б королева Богація не вкрала моїх дітей... Вибач мені і скажи, будь ласка, куди йти, щоб потрапити до її палаців?
+—    Вовче, володарю лісу! Я ніколи б не наважилася зайти в твої володіння, коли б [[королева]] Богація не вкрала моїх дітей... Вибач мені і скажи, будь ласка, куди йти, щоб потрапити до її палаців?
+[[Вовк]], ошкірившись, вислухав матір, а потім завив:
 —    Ти повинна віддати мені свої білі зуби, бо я—Голод! Я вічно голодний, а мої зубш вже затупилися! Тільки тоді я покажу тобі, куди поїхала Богація!
@@ Рядок 75: / Рядок 74: @@
 Господаркою цього краю була велика жаба із зеленою зморщеною шкірою та вибалушеними, наче блюдця, очима.
-Мати попросила жабу, щоб та показала дорогу до палацу Богації. Жаба пильно подивилася на неї своїми банькуватими очимаі,і заквакала:
+[[Мати]] попросила жабу, щоб та показала дорогу до палацу Богації. Жаба пильно подивилася на неї своїми банькуватими очимаі,і заквакала:
 —    Знай, жінко, що я — Спрага. Я скажу, куди треба йти, але тільки тоді, коли ти віддаси мені свої рожеві нігті. Я ритиму ними пісок, щоб знайти воду!
@@ Рядок 95: / Рядок 94: @@
 —    Ха-ха-ха! — зайшовся сторож сміхом.— Пожаліти, кажеш? А чи знаєш ти, жінко, що я — Безжалісний?! Я — сторож Богації, сторож усіх її багатств. Діти твої тут. Тут і інші викрадені діти. Але я тебе не пожалію!..
-Мати, плачучи, впала на коліна, благала сторожа, надіючись якось пом'якшити його серце. А він лише глумився із щирих материнських сліз.
+[[Мати]], плачучи, впала на коліна, благала сторожа, надіючись якось пом'якшити його серце. А він лише глумився із щирих материнських сліз.
 —    Саме тепер,— сказав він,— через кілька днів твоєму синові Войнічелу виповниться стільки років, що його можна посилати на війну! Він служитиме нашій королеві. Він здобуде для неї нові багатства, а сам загине. Зрозуміла? Загине на полі бою!
@@ Рядок 105: / Рядок 104: @@
 Два дні й дві ночі плакала мати, благаючи Безжалісного. З її сліз біля палацу утворився ясний та чистий струмок, і води його потекли вниз. На третій день, коли Войнічела разом з іншими хлопцями мали посилати на війну, сторож відчинив мідні ворота й сказав матері:
-—    Королева передала, що вона згодна відкласти похід хлопців на війну, якщо ти віддаси їй своє материнське серце.
+—    [[Королева]] передала, що вона згодна відкласти похід хлопців на війну, якщо ти віддаси їй своє материнське серце.
 —    Віддам! — прошепотіла мати.— Тільки щоб мій син не йшов на війну грабувати людей...— Вона вирвала серце з грудей і віддала його.
@@ Рядок 115: / Рядок 114: @@
 Побачивши це, королева перелякалася й разом із своїми прислужниками сховалася в потаємному підземеллі.
-На місці, де мати вирвала своє серце, виріс величезний кущ троянд, усіяний прекрасними квітами. Попід кущем тік струмок материнських сліз. Тут і зустрілися Войнічел та Гарнікуца. Відколи вони були в палаці, то так і не бачили одне одного. Тепер вони не могли наговоритися, розповідаючи про себе та згадуючи матір... Брат і сестра так і заснули біля куща, думаючи про матір.
+На місці, де мати вирвала своє серце, виріс величезний кущ троянд, усіяний прекрасними квітами. Попід кущем тік струмок материнських сліз. Тут і зустрілися Войнічел та Гарнікуца. Відколи вони були в палаці, то так і не бачили одне одного. Тепер вони не могли наговоритися, розповідаючи про себе та згадуючи матір... [[Брат]] і [[сестра]] так і заснули біля куща, думаючи про матір.
 Схилившись над головами Войнічела й Гарнікуци, трояндовий кущ пестив їхні обличчя й ніжно шелестів. Той шелест перетворювався в хвилюючі слова, що лилися у вуха братові й сестрі.
@@ Рядок 139: / Рядок 138: @@
 {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,1981)}}

← Попередня версія	Версія за 13:45, 4 жовтня 2013
(Немає відмінностей)

Серце матері (румунська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 03:47, 18 жовтня 2013

Bogdan в 13:54, 4 жовтня 2013

Bogdan: перейменував «Серце матері» на «Серце матері (румунська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Румунські казки українською мовою}} {{Шаблон:Румунські народні казки (Веселка,198...