Сильний горобець (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 15:34, 14 грудня 2013

2013-12-14T15:34:29Z

Bogdan: перейменував «Сильний горобець» на «Сильний горобець (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T15:00:39Z

перейменував «Сильний горобець» на «Сильний горобець (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 16:17, 12 листопада 2013

2013-11-12T16:17:33Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:07:15Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Якось один горобець сидів на старо- му терновому плоті й низав собі намисто. Раптом одна намистинка впала й загубилася між терня. Горобець її шукав, шукав, не знайшов та й каже:
+Якось один [[горобець]] сидів на старому терновому плоті й низав собі намисто. Раптом одна намистинка впала й загубилася між терня. Горобець її шукав, шукав, не знайшов та й каже:
 —	Гей, плоте! Найди мені намистинку, а то я звелю вогню, щоб він тебе спалив!
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 —	А я піду до річки й скажу їй, нехай вона тебе загасить! — розсердився горобець.
-—	Іди кажи,— засмі-явся вогонь.
+—	Іди кажи,— засміявся вогонь.
-Полетів горобець до річки та й гукає:
+Полетів [[горобець]] до річки та й гукає:
 —	Гей, річечко, піди погаси вогонь!
-—	От чого захотів! — сказала річка.— Я течу по таких гладеньких білих камінцях, так їх гарно мию і голублю, так радію, що вони білі та чисті. Навіщо ж мені кидати мої камінці і йти гасити вогонь? Ще попе- че, забруднить мене! Вогонь не зробив мені нічого поганого, і я не хочу його чіпати.
+—	От чого захотів! — сказала річка.— Я течу по таких гладеньких білих камінцях, так їх гарно мию і голублю, так радію, що вони білі та чисті. Навіщо ж мені кидати мої камінці і йти гасити вогонь? Ще попече, забруднить мене! Вогонь не зробив мені нічого поганого, і я не хочу його чіпати.
-—	Я скажу буйволу, щоб тебе випив! — вигукнув горобець.
+—	Я скажу буйволу, щоб тебе випив! — вигукнув [[горобець]].
 —	Ну то й кажи! — засміялася річка й поспішила далі своєю дорогою.
-Побачив горобець буйвола, що иасся на луці, підлетів, сів йому на роги
+Побачив горобець буйвола, що иасся на луці, підлетів, сів йому на роги й процвірінькав:
-й процвірінькав:
+—	Буйволе, випий цю річку, будь ласка!
 Махнув буйвол хвостом, прогнав муху зі своєї спини, а тоді й каже горобцю:
@@ Рядок 35: / Рядок 33: @@
 Розсердився горобець і погрожує:
-—	От я піду до вовка, покличу його, нехай він тебе з’їсть!
+—	От я піду до [[вовк]]а, покличу його, нехай він тебе з’їсть!
 —	Хочеш — гукай! — сказав буйвол і знову почав пастися.
-Знайшов горобець вовка та й каже:
+Знайшов [[горобець]] вовка та й каже:
 —	Гей, вовчику! Піди з’їж того буйвола!
@@ Рядок 61: / Рядок 59: @@
 —	Ось я скажу котові, нехай він вас поїсть.
-—	Хочеш, то й кажи йому! Як кіт нас знайде, нехай тоді й поїсть! — засміялися миші.
+—	Хочеш, то й кажи йому! Як [[кіт]] нас знайде, нехай тоді й поїсть! — засміялися миші.
 —	Ще й як знайде! — огризнувся горобець і полетів до кота. Сів на вікно й цвірінькає:
@@ Рядок 67: / Рядок 65: @@
 —	Котику-воркотику, іди поїж мишей, вони зараз пшеницю їдять.
-—	Зараз не можу,— обізвався кіт.— Господиня смажить на обід такі смачні котлети, і мені зовсім не до мишей.
+—	Зараз не можу,— обізвався [[кіт]].— Господиня смажить на обід такі смачні котлети, і мені зовсім не до мишей.
 —	А я скажу господині, хай вона тебе вперіщить кочергою по голові,— цвірінькнув горобець, підлетів і сів жінці на плече.— Господинечко, он глянь, кіт хоче поїсти котлети, які ти смажиш на обід своїм дітям.
-Схопила господиня кочергу і спересердя вдарила кота по спині. Кіт кинувся на мишей, миші почали гризти Пастухову торбу, той нацькував собак на вовка, а вовк перелякався й кинувся на буйвола. Буйвол мерщій до річки, побачив чисту, бистру воду й захотів пити і випив би всю річку, якби та не подалася гасити вогонь. А вогонь, щоб зовсім не згаснути від води, поспішив спалити пліт. Тернові гілки були сухі, швидко запалали й погоріли. Тоді горобець знайшов свою намистинку, гордо сів і спокійно донизав собі намисто.
+Схопила господиня кочергу і спересердя вдарила кота по спині. Кіт кинувся на мишей, миші почали гризти Пастухову торбу, той нацькував собак на вовка, а [[вовк]] перелякався й кинувся на буйвола. Буйвол мерщій до річки, побачив чисту, бистру воду й захотів пити і випив би всю річку, якби та не подалася гасити вогонь. А вогонь, щоб зовсім не згаснути від води, поспішив спалити пліт. Тернові гілки були сухі, швидко запалали й погоріли. Тоді [[горобець]] знайшов свою намистинку, гордо сів і спокійно донизав собі намисто.

← Попередня версія	Версія за 16:17, 12 листопада 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Якось один горобець сидів на старо- му терновому плоті й низав собі намисто. Раптом одна намистинка впала й загубилася між терня. Горобець її шукав, шукав, не знайшов та й каже:
	+
	+	— Гей, плоте! Найди мені намистинку, а то я звелю вогню, щоб він тебе спалив!
	+
	+	— Піди та звели! — засміявся пліт.
	+
	+	— Гей, вогонь, спали-но цей пліт! — сказав горобець вогню.
	+
	+	— Овва! Я палю буки — великі дерева, нащо мені палити цей спорохнілий терновий пліт, ще поколюся,— відповів вогонь.
	+
	+	— А я піду до річки й скажу їй, нехай вона тебе загасить! — розсердився горобець.
	+
	+	— Іди кажи,— засмі-явся вогонь.
	+
	+	Полетів горобець до річки та й гукає:
	+
	+	— Гей, річечко, піди погаси вогонь!
	+
	+	— От чого захотів! — сказала річка.— Я течу по таких гладеньких білих камінцях, так їх гарно мию і голублю, так радію, що вони білі та чисті. Навіщо ж мені кидати мої камінці і йти гасити вогонь? Ще попе- че, забруднить мене! Вогонь не зробив мені нічого поганого, і я не хочу його чіпати.
	+
	+	— Я скажу буйволу, щоб тебе випив! — вигукнув горобець.
	+
	+	— Ну то й кажи! — засміялася річка й поспішила далі своєю дорогою.
	+
	+	Побачив горобець буйвола, що иасся на луці, підлетів, сів йому на роги
	+
	+	й процвірінькав:
	+
	+	— Буйволе, ВИПРІЙ цю річку, будь ласка!
	+
	+	Махнув буйвол хвостом, прогнав муху зі своєї спини, а тоді й каже горобцю:
	+
	+	— Я не можу її випити! Я сьогодні напасся на такій хорошій зеленій траві, і мені не можна пити воду, бо живіт заболить.
	+
	+	Розсердився горобець і погрожує:
	+
	+	— От я піду до вовка, покличу його, нехай він тебе з’їсть!
	+
	+	— Хочеш — гукай! — сказав буйвол і знову почав пастися.
	+
	+	Знайшов горобець вовка та й каже:
	+
	+	— Гей, вовчику! Піди з’їж того буйвола!
	+
	+	— А навіщо він мені? — засміявся вовк.— Я їм молоденьких, м’якеньких ягнят, їхнє м’ясо солодке й смачне, не те, що кисле буйволяче.
	+
	+	— А я піду до пастуха, нехай він на тебе нацькує собак! — зацвірінчав сердито горобець.
	+
	+	Страшно зареготався вовк і так глипнув на горобця налитими кров’ю очима, що той з ляку полетів до пастуха.
	+
	+	— Пастуше, прошу тебе дуже, нацькуй своїх собак на вовка. Нехай вони його роздеруть!
	+
	+	— Мої собаки їдять жирну юшку, я варю її щоранку, а щовечора даю їм по великому шматку хліба. Навіщо їм псувати зуби об погане, жилаве вовче м’ясо?
	+
	+	— От я скажу мишам, нехай вони погризуть твою торбу з їжею! — розсердився знову горобець і загукав:
	+
	+	— Гей, мишки, ідіть погризіть торбу в цього пастуха!
	+
	+	— Ми зараз їмо білу пшеницю,— обізвалися миші,— не хочемо гризти торбу, щоб не псувати собі зуби.
	+
	+	— Ось я скажу котові, нехай він вас поїсть.
	+
	+	— Хочеш, то й кажи йому! Як кіт нас знайде, нехай тоді й поїсть! — засміялися миші.
	+
	+	— Ще й як знайде! — огризнувся горобець і полетів до кота. Сів на вікно й цвірінькає:
	+
	+	— Котику-воркотику, іди поїж мишей, вони зараз пшеницю їдять.
	+
	+	— Зараз не можу,— обізвався кіт.— Господиня смажить на обід такі смачні котлети, і мені зовсім не до мишей.
	+
	+	— А я скажу господині, хай вона тебе вперіщить кочергою по голові,— цвірінькнув горобець, підлетів і сів жінці на плече.— Господинечко, он глянь, кіт хоче поїсти котлети, які ти смажиш на обід своїм дітям.
	+
	+	Схопила господиня кочергу і спересердя вдарила кота по спині. Кіт кинувся на мишей, миші почали гризти Пастухову торбу, той нацькував собак на вовка, а вовк перелякався й кинувся на буйвола. Буйвол мерщій до річки, побачив чисту, бистру воду й захотів пити і випив би всю річку, якби та не подалася гасити вогонь. А вогонь, щоб зовсім не згаснути від води, поспішив спалити пліт. Тернові гілки були сухі, швидко запалали й погоріли. Тоді горобець знайшов свою намистинку, гордо сів і спокійно донизав собі намисто.