Kos Street King в 09:58, 28 вересня 2009

2009-09-28T09:58:27Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:09:32Z

1 версія

Нова сторінка

Син отця у ковди пускає
Мав [[чоловік]] одного сина, оженив його і дав йому його часть; сам же лишився на старому місці і спокійно свої старі літа в богобійності пробував. Син гаразд і файно ґаздував, а жона його завидувала спокійному життю старого [[дід]]а і каже [[чоловік]]у свому:

— Василю, берім ми няня до себе, хижу його дамо набір (в аренду), а землю і город ми будемо хіснувати. [[Чоловік]] послухав жону і няня свойого взяв до себе. Лиш недовго могли в'едно бути, бо жона [[чоловік]]а скоро навновала на [[дід]]а і стала фекати і скаржитися [[чоловік]]у:

— Чоловіче, дінь десь того [[дід]]а, я його тут не годна обходити; тут ідуть люди, тут діти воюють — досить мені того, я [[дід]]а не терплю.

[[Чоловік]] каже:

— Айно, жоно, де його діти? Жона:

— Я гадаю, що його і в кухню покладемо, лиш хай мені у хижі не буде.

Василь питається няня:

— Няню, чи ви би не сиділи у кухні? Видите, що тут люди ходять, діти кричать, вам би краще у кухні сидіти.

Няньо — рад не рад — видить, що він уже не приказує, і каже:

— Сине, де ви хочете, там я буду сидіти. І перейшов у кухню. А жона і там довго [[дід]]а не могла терпіти, бо [[дід]] старий, кашляє, і їй їсти не хочеться, заважає. І радить Василя, [[чоловік]]а свого, аби [[дід]]а десь дів. [[Чоловік]] уже і сам не знав, що із няньом чинити. Довго думав, що робити, та жона скоро порадила, каже йому:

— Не журися, я би тобі порадила, лиш би мене послухав. Видиш, [[дід]]о — старий, йому не сором буде, аж би його у ковди пустив. Купи йому возик, одного коня, і хай їде з села на село, він вижие, а нам спокійніше буде. А може і так бути, що іще й нам буде нести.

Василь:

— Я гадаю, жоно, хай буде так, та нам ганьба буде, бо ми не такі мізерні, а [[дід]]а у ковди пустили. Жона фицяє:

— Ачей то люди не будуть знати, що він нам няньо. [[Чоловік]] видить, що з жоною йому спокою не буде, і звідує [[дід]]а, чи пристав би він на те, аби він у ковди пішов. Няньо:

— Я, сину, виджу, що ти малим коло мене міг бути, а я коло тебе старим не можу. Я іду!

Василь купив коня, дав учинити возик і всяко поспіхує [[дід]]ові — кладе на возик перегризки і каже:

— [[Дід]]у, сідай. [[Дід]] сів і каже:

— Сину, будь щаслив!

І хоче їхати, а син, якби пошкодував [[дід]]а, кричить:

— Няню, пожди, хай дам тобі джергу. Ану, сине (своєму малому сину каже), іди лиш у чур, винеси [[дід]]ові покровець, аби мав чим прикритися, як озябне.

Син Василя пішов у чур, взяв покровець, перерізав пополам і половину виніс, а половину лишив. Няньо звідує сина:

— [[Іван]]ку, а нащо перетяв покровець?

— Ну, няню, як ви дасте [[дід]]ові цілий покровець, а я вам що дам, як ви постарієтеся?

Василя се дитинське слово так у серце вкололо, що скоро [[дід]]а, няня свого, покликав і каже:

— Няню, обертайтеся назад! Доти, поки я живу, ти ізо мною, а я з тобою живемо й сидимо.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Син отця у ковди пускає
 Мав [[чоловік]] одного сина, оженив його і дав йому його часть; сам же лишився на старому місці і спокійно свої старі літа в богобійності пробував. Син гаразд і файно ґаздував, а жона його завидувала спокійному життю старого [[дід]]а і каже [[чоловік]]у свому:
@@ Рядок 48: / Рядок 56: @@
 Василя се дитинське слово так у серце вкололо, що скоро [[дід]]а, няня свого, покликав і каже:
 — Няню, обертайтеся назад! Доти, поки я живу, ти ізо мною, а я з тобою живемо й сидимо.

Син отця у ковди пускає (українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King в 09:58, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія