Сліпа курка (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 11:40, 14 грудня 2013

2013-12-14T11:40:19Z

Bogdan: перейменував «Сліпа курка» на «Сліпа курка (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T15:00:36Z

перейменував «Сліпа курка» на «Сліпа курка (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 16:16, 12 листопада 2013

2013-11-12T16:16:19Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:07:12Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 —	Гей, братику,— почала просити курка,— чом ти не кинеш мені хоч один горішок? Я теж хочу покуштувати, який він на смак! Я теж хочу їсти!
-Тоді півень і кинув згори один горішок, та так, що вцілив курці в око, і вона осліпла. Заплакала курка, розкудкудакалась, зняла галас аж до неба. Зліз півень на землю подивитися, що скоїлося з куркою. А та кинулась на нього, та ну його клювати, пір’я висмикувати, ироклинати. Півень відповів їй тим самим. Бились вони, бились, а коли потомилися, надумали піти до судді, щоб їх розсудив.
+Тоді [[півень]] і кинув згори один горішок, та так, що вцілив курці в око, і вона осліпла. Заплакала курка, розкудкудакалась, зняла галас аж до неба. Зліз півень на землю подивитися, що скоїлося з куркою. А та кинулась на нього, та ну його клювати, пір’я висмикувати, ироклинати. Півень відповів їй тим самим. Бились вони, бились, а коли потомилися, надумали піти до судді, щоб їх розсудив.
 —	Коли ти суддя,— сказала курка,— то мусиш півня засудити, бо він мені вибив горіхом око.
@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 —	Мене господиня погано годує. Дає мені трохи черствого хліба, пісної бринзи й цибулину, щоб я з голоду не вмер.
-Звелів суддя привести господиню. Та поглянула довкола себе, бачить: зійшлися півень, курка, коза, ліщина і пастух. Проти них сидить суддя й суворо на неї дивиться. Здвигнула жінка плечима й чекає, що ж далі буде.
+Звелів суддя привести господиню. Та поглянула довкола себе, бачить: зійшлися півень, курка, коза, ліщина і пастух. Проти них сидить суддя й суворо на неї дивиться. Здвигнула [[жінка]] плечима й чекає, що ж далі буде.
 —	Ти, господине, чому погано пастуха годуєш? — питає суддя.
@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 —	Чому ти, собако, з’їла тісто? — питає суддя.— Знаєш, якої ти шкоди накоїла? Пастух був голодний, погано пас козу, коза об’їла листя на ліщині, ліщина подерла штани півневі, а той розсердився, кинув горішок і вибив курці око.
-Собака замахала хвостом, облизалась і каже:
+[[Собака]] замахала хвостом, облизалась і каже:
 —	Я була голодна і тому з’їла тісто. Голод — не свій брат.
@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
+{{Казки про тварин}}
 {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

← Попередня версія	Версія за 16:16, 12 листопада 2013
Рядок 1:	Рядок 1:
	+	Пішли якось півень і курка в гори по горіхи. Півень вилетів на ліщину, почав зривати горішки, лускати їх та їсти, а курка внизу підскакувала, шукала, хотіла скуштувати хоч один горішок. Півень був ласун, швидко їв горішки і навіть не думав про курку.
	+
	+	— Гей, братику,— почала просити курка,— чом ти не кинеш мені хоч один горішок? Я теж хочу покуштувати, який він на смак! Я теж хочу їсти!
	+
	+	Тоді півень і кинув згори один горішок, та так, що вцілив курці в око, і вона осліпла. Заплакала курка, розкудкудакалась, зняла галас аж до неба. Зліз півень на землю подивитися, що скоїлося з куркою. А та кинулась на нього, та ну його клювати, пір’я висмикувати, ироклинати. Півень відповів їй тим самим. Бились вони, бились, а коли потомилися, надумали піти до судді, щоб їх розсудив.
	+
	+	— Коли ти суддя,— сказала курка,— то мусиш півня засудити, бо він мені вибив горіхом око.
	+
	+	— Чому ти, півню, вибив курці око? — спитав суддя.
	+
	+	— Тому що ліщина мені подерла штани,— відповів півень.
	+
	+	Погукав суддя ліщину:
	+
	+	— Ліщино, чому ти подерла півню штани?
	+
	+	— Тому що коза об’їла моє листя,— випнулася ліщина.
	+
	+	Суддя подивувався, подивувався, а тоді звелів привести козу:
	+
	+	— Чому ти, кізонько, об’їла листя на ліщині?
	+
	+	— А тому, що пастух мене погано пасе, і я ходжу голодна.
	+
	+	Погукали й пастуха.
	+
	+	— Ти чому, братику, погано козу пасеш? — питає суддя.
	+
	+	— Мене господиня погано годує. Дає мені трохи черствого хліба, пісної бринзи й цибулину, щоб я з голоду не вмер.
	+
	+	Звелів суддя привести господиню. Та поглянула довкола себе, бачить: зійшлися півень, курка, коза, ліщина і пастух. Проти них сидить суддя й суворо на неї дивиться. Здвигнула жінка плечима й чекає, що ж далі буде.
	+
	+	— Ти, господине, чому погано пастуха годуєш? — питає суддя.
	+
	+	— Я завжди його добре годую,— каже та,— але сьогодні я мусила дати йому черствого хліба, бо собака з’їла тісто, і я не могла напекти свіжого.
	+
	+	Погукали собаку.
	+
	+	— Чому ти, собако, з’їла тісто? — питає суддя.— Знаєш, якої ти шкоди накоїла? Пастух був голодний, погано пас козу, коза об’їла листя на ліщині, ліщина подерла штани півневі, а той розсердився, кинув горішок і вибив курці око.
	+
	+	Собака замахала хвостом, облизалась і каже:
	+
	+	— Я була голодна і тому з’їла тісто. Голод — не свій брат.
	+
	+	Суддя не знав, що сказати на ці слова, і відпустив усіх, так і не знайшовши винного.