Kos Street King в 10:05, 28 вересня 2009

2009-09-28T10:05:05Z

Snak: 1 версія

2009-09-24T16:09:35Z

1 версія

Нова сторінка

Солом’яний бичок

Жив собі [[дід]] та [[баба]]. [[Дід]] служив на майдані майданником , а [[баба]] сиділа дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають: що зароблять, то проїдять, та й нема. От [[баба]] й напалась на [[дід]]а: зроби та й зроби їй солом'яного бичка і осмоли його смолою.
— Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок здався?
— Зроби, я вже знаю навіщо.
[[Дід]] — нічого робити — взяв зробив солом'яного бичка й осмолив його смолою.
Переночували. От на ранок [[баба]] набрала мичок і погнала солом'яного бичка пасти; сама сіла, пряде кужіль і приказує:
— Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!
Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору біжить [[ведмідь]] з обдертим боком. Наскочив на бичка:
— Хто ти такий? — питає. — Скажи мені! А бичок йому:
— Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
[[Ведмідь]] каже:
— Коли ти солом'яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати!
Бичок нічого, мовчить; [[ведмідь]] тоді його хап за бік, давай смолу віддирати. Віддирав, віддирав та й зав'яз зубами, ніяк і не вирве. Сіпав, сіпав — затяг того бичка хто знає куди!
От [[баба]] прокидається — аж бичка нема. «Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся? Мабуть, він уже додому пішов». Та мерщій днище та гребінь на плечі та додому. Коли дивиться — [[ведмідь]] у бору бичка тягає; вона до [[дід]]а:
— [[Дід]]у, [[дід]]у! Бичок наш ведмедя піймав, іди його забери!
[[Дід]] вискочив, віддер ведмедя, взяв і кинув його в погріб.
От на другий день, ще ні світ ні зоря, [[баба]] вже взяла кужіль і погнала на толоку бичка пасти. Сама сіла, пряде кужіль і приказує:
— Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!
Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору вибігає сірий [[вовк]] та до бичка:
— Хто ти такий?
— Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений!
— Коли ти смолою засмолений,— каже [[вовк]],— то дай і мені смоли засмолити бік, а то собаки обідрали!
— Бери!
[[Вовк]] зараз до боку, хотів смоли віддерти. Дер, дер та зубами й зав'яз, що ніяк уже й не віддере: що хоче назад, то ніяк. Вовтузиться з тим бичком!
Прокидається [[баба]] — аж бичка й не видно. Вона й подумала: «Мабуть, мій бичок додому побрів»,—та й пішла; коли дивиться — у лісі [[вовк]] бичка тягає. Вона побігла, [[дід]]ові сказала. [[Дід]] і вовчика у погріб вкинув.
Погнала [[баба]] і на третій день бичка пасти: сіла та й заснула.
Аж біжить лисичка.
— Хто ти такий? — питає бичка.
— Я бичок-третячок, з соломи зроблений, смолою засмолений.
— Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку: капосні хорти трохи шкури не зняли!
— Бери!
Зав'язла й [[лисиця]] зубами в смолі, ніяк не вирветься. [[Баба]] й цього разу [[дід]]ові сказала, [[дід]] вкинув у погріб і лисичку. А далі й зайчика-побігайчика отак упіймали.
От як назбиралось їх четверо, [[дід]] сів над лядою в льох та й давай гострити ножа. [[Ведмідь]] почув та й питає його:
— [[Дід]]у, навіщо ти ножа гостриш? — Щоб з тебе шкуру зняти та пошити з тієї шкури і собі, й бабі кожухи.
— Ох, не ріж мене, [[дід]]усю, пусти краще на волю: я тобі багато меду принесу.
— Ну гляди! Тільки принеси ...
Взяв та й випустив ведмедика. Далі сів над лядою, знов ножа гострить. [[Вовк]] його й питає:
— [[Дід]]у! Навіщо ти ножа гостриш?
— Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити.
— Ой, не ріж мене, [[дід]]усю, я тобі за те цілу отару овечок прижену.
— Гляди ж, прижени!
І [[вовк]]а [[дід]] випустив. Сидить далі та ще ножа гострить. Виткнула мордочку лисичка та й питає:
— Скажи мені, будь ласкавий, [[дід]]усю, навіщо ти ножа гостриш?
— У лисички, — каже [[дід]], — гарна шкура на опушку й на комірець, хочу зняти.
— Ой, не знімай з мене, [[дід]]усю, шкури, я тобі й гусей, і курей принесу!
— Ну гляди! Принеси!
І лисичку [[дід]] пустив. Зостався один зайчик; [[дід]] і на того ножа гострить. Зайчик його питає: «Нащо?» А він і каже:
— У зайчика шкурка м'якенька, тепленька—будуть мені на зиму рукавички й капелюх.
— Ох, не ріж мене, [[дід]]усю, я тобі стрічок, сережок, намиста доброго нанесу, тільки пусти на волю! Пустив [[дід]] і його.
От переночували ніч, коли на ранок, ще ні світ ні зоря, аж-дер-дер!—щось до [[дід]]а в двері. [[Баба]] прокинулась:
— [[Дід]]у, [[дід]]у! Щось до нас у двері шкряботить, піди подивись!
[[Дід]] вийшов, коли то [[ведмідь]] цілий вулик меду приніс. [[Дід]] узяв мед, та тільки ліг, аж у двері знову дер-дер! — повен двір овець [[вовк]] понагонив.А незабаром лисичка принесла курей, гусей — усякої птиці; зайчик понаносив стрічок, сережок, намиста доброго...
І [[дід]] радий, і [[баба]] рада. Взяли вони попродали овечки та накупили волів, та став [[дід]] тими волами ходити чумакувати. А бичок, як не стало вже треба, доти стояв на сонці, поки й розтанув.

[[Категорія:Українські народні казки]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Солом’яний бичок
@@ Рядок 53: / Рядок 68: @@
 [[Дід]] вийшов, коли то [[ведмідь]] цілий вулик меду приніс. [[Дід]] узяв мед, та тільки ліг, аж у двері знову дер-дер! — повен двір овець [[вовк]] понагонив.А незабаром лисичка принесла курей, гусей — усякої птиці; зайчик понаносив стрічок, сережок, намиста доброго...
 І [[дід]] радий, і [[баба]] рада. Взяли вони попродали овечки та накупили волів, та став [[дід]] тими волами ходити чумакувати. А бичок, як не стало вже треба, доти стояв на сонці, поки й розтанув.

Солом'яний бичок (українська народна казка) - Історія редагувань

Kos Street King в 10:05, 28 вересня 2009

Snak: 1 версія