Соломинка (японська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 04:53, 8 січня 2014

2014-01-08T04:53:47Z

Bogdan в 15:35, 24 вересня 2013

2013-09-24T15:35:08Z

Bogdan: перейменував «Соломинка» на «Соломинка (японська народна казка)»

2013-09-24T15:30:44Z

перейменував «Соломинка» на «Соломинка (японська народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

2013-09-24T15:26:36Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жив собі колись у провінції Ямато бідний-пребідний, але добрий душею парубок.
+Жив собі колись у провінції Ямато бідний-пребідний, але добрий душею [[парубок]].
 Не мав він і жменьки рису, тож одного дня вирушив до храму Хаседзі, побудованого на честь богині милосердя Каннон.
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 —    Не гребуй навіть першою-ліпшою дрібницею, що попаде тобі в руки.
-Парубок прокинувся.
+[[Парубок]] прокинувся.
 —    Спасибі тобі, милосердна богине, за пораду.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 Іде та йде, коли це — ґедзь над головою задзижчав. Парубок його одганяе, а ґедзь усе кружляє над ним, мало на ніс не сідає.
-Нарешті парубок спіймав ґедзя, обмотав соломинкою і прив'язав до прутика.
+Нарешті [[парубок]] спіймав ґедзя, обмотав соломинкою і прив'язав до прутика.
-Саме тоді трапилась йому на дорозі мати з хлопчиком, сином знаменитого воїна-самурая, у супроводі слуг. Хлопчик помітив ґедзя на прутику та й ну кричати:
+Саме тоді трапилась йому на дорозі [[мати]] з хлопчиком, сином знаменитого воїна-самурая, у супроводі слуг. Хлопчик помітив ґедзя на прутику та й ну кричати:
 —    Хочу це! Хочу це!
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 Іде та йде, аж бачить — сидить на узбіччі знеможена дочка якогось вельможі, а навколо неї — розгублені слуги.
-Парубок, зацікавлений, підійшов ближче.
+[[Парубок]], зацікавлений, підійшов ближче.
 —    Гей, добрий чоловіче, ти не знаєш, де тут джерело? Нашу панночку мучить пекельна спрага! — звернувся до нього слуга.
@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 —    На жаль, води тут немає. Та ось у мене мандарини, хай панночка з'їсть їх: може, вгамує спрагу.
-Добрий парубок віддав панночці мандарини. Вона з'їла їх з такою насолодою, як дорогі ласощі, і відразу збадьоріла.
+Добрий [[парубок]] віддав панночці мандарини. Вона з'їла їх з такою насолодою, як дорогі ласощі, і відразу збадьоріла.
 —    Дякую! Ви мене просто врятували!
@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 І панночка подарувала парубкові шмат шовку.
-Парубок пішов далі, Іде та йде, коли це їде йому назустріч верхи на коні воїн-самурай із зброєносцем.
+[[Парубок]] пішов далі, Іде та йде, коли це їде йому назустріч верхи на коні воїн-самурай із зброєносцем.
-«Який чудовий кінь!» — подумав парубок.
+«Який чудовий [[кінь]]!» — подумав парубок.
 Зненацька кінь спіткнувся, впав на землю і не ворушиться.
@@ Рядок 57: / Рядок 57: @@
 І самурай, і зброєносець заметушилися, взялися коня напувати, гладити йому шию, та марно — кінь був мертвий. Довелося позичити нового коня у селян,
-—    Шкода, такий був гарний кінь! — сказав парубок.
+—    Шкода, такий був гарний [[кінь]]! — сказав парубок.
 —    За нього ж стільки заплачено! Та й куплено в далеких краях,— зітхнув зброєносець.
-Парубок йому на це:
+[[Парубок]] йому на це:
 —    То, може, віддасте його мені? Не задурно, а за шмат шовку.
@@ Рядок 73: / Рядок 73: @@
 І раптом сталося чудо: кінь звівся на ноги й заіржав.
-—    Кінь воскрес! Кінь воскрес! — радів парубок.
+—    [[Кінь]] воскрес! Кінь воскрес! — радів [[парубок]].
 Повз нього проїжджав селянин, що переселявся з найближчого села кудись-інде.

← Попередня версія		Версія за 15:35, 24 вересня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Жив собі колись у провінції Ямато бідний-пребідний, але добрий душею парубок.

		+	Не мав він і жменьки рису, тож одного дня вирушив до храму Хаседзі, побудованого на честь богині милосердя Каннон.

		+	— Милосердна Каннон, допоможи мені! Я згоден на будь-яку роботу,— почав він благати.
		+
		+	Двадцять днів молився він, а вранці двадцять першого приснився йому дивний сон.
		+
		+	Явилася йому богиня Каннон і сказала:
		+
		+	— Не гребуй навіть першою-ліпшою дрібницею, що попаде тобі в руки.
		+
		+	Парубок прокинувся.
		+
		+	— Спасибі тобі, милосердна богине, за пораду.
		+
		+	На радощах парубок кинувся бігти, але ненароком спіткнувсь і впав. А коли підвівся і хотів обтрусити одяг, побачив на ньому соломинку. Хотів і її струсити, але передумав. «Навіть найменшої дрібниці не треба викидати»,— згадав він і подався додому.
		+
		+	Іде та йде, коли це — ґедзь над головою задзижчав. Парубок його одганяе, а ґедзь усе кружляє над ним, мало на ніс не сідає.
		+
		+	Нарешті парубок спіймав ґедзя, обмотав соломинкою і прив'язав до прутика.
		+
		+	Саме тоді трапилась йому на дорозі мати з хлопчиком, сином знаменитого воїна-самурая, у супроводі слуг. Хлопчик помітив ґедзя на прутику та й ну кричати:
		+
		+	— Хочу це! Хочу це!
		+
		+	Слуга спитав у парубка:
		+
		+	— Ти б не віддав нам того ґедзя?
		+
		+	— А чого ж ні, віддам.
		+
		+	Хлопцева мати віддячила парубкові трьома мандаринами.
		+
		+	«Ну от, за соломинку дістав три мандарини»,— зрадів парубок і пішов далі, закинувши на плече палицю з прив'язаними до неї мандаринами.
		+
		+	Іде та йде, аж бачить — сидить на узбіччі знеможена дочка якогось вельможі, а навколо неї — розгублені слуги.
		+
		+	Парубок, зацікавлений, підійшов ближче.
		+
		+	— Гей, добрий чоловіче, ти не знаєш, де тут джерело? Нашу панночку мучить пекельна спрага! — звернувся до нього слуга.
		+
		+	— На жаль, води тут немає. Та ось у мене мандарини, хай панночка з'їсть їх: може, вгамує спрагу.
		+
		+	Добрий парубок віддав панночці мандарини. Вона з'їла їх з такою насолодою, як дорогі ласощі, і відразу збадьоріла.
		+
		+	— Дякую! Ви мене просто врятували!
		+
		+	І панночка подарувала парубкові шмат шовку.
		+
		+	Парубок пішов далі, Іде та йде, коли це їде йому назустріч верхи на коні воїн-самурай із зброєносцем.
		+
		+	«Який чудовий кінь!» — подумав парубок.
		+
		+	Зненацька кінь спіткнувся, впав на землю і не ворушиться.
		+
		+	І самурай, і зброєносець заметушилися, взялися коня напувати, гладити йому шию, та марно — кінь був мертвий. Довелося позичити нового коня у селян,
		+
		+	— Шкода, такий був гарний кінь! — сказав парубок.
		+
		+	— За нього ж стільки заплачено! Та й куплено в далеких краях,— зітхнув зброєносець.
		+
		+	Парубок йому на це:
		+
		+	— То, може, віддасте його мені? Не задурно, а за шмат шовку.
		+
		+	— Гаразд. Роби собі з ним, що хочеш! Зброєносець узяв шовк і кинувся доганяти свого пана.
		+
		+	Парубок оглянув коня. Що довше розглядав, то більше він йому подобався.
		+
		+	— Благаю тебе, поверни його до життя! — звернувся парубок до богині Каннон.
		+
		+	І раптом сталося чудо: кінь звівся на ноги й заіржав.
		+
		+	— Кінь воскрес! Кінь воскрес! — радів парубок.
		+
		+	Повз нього проїжджав селянин, що переселявся з найближчого села кудись-інде.
		+
		+	— Хороший кінь! Може, вдаримо по руках: ви мені коня, а я вам — дім і поле?
		+
		+	— Гаразд.
		+
		+	Отак парубок виміняв за коня дім і поле.
		+
		+	Отож і вийшло, що соломинка обернулася добром і великими гараздами.
		+
		+	Кажуть, відтоді парубок почав сумлінно працювати і став заможною людиною.
	{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}

	{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}		{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

← Попередня версія	Версія за 15:30, 24 вересня 2013
(Немає відмінностей)