Три брати, німецька народка казка - Історія редагувань

Bogdana в 21:17, 19 вересня 2013

2013-09-19T21:17:01Z

Bogdana в 21:16, 19 вересня 2013

2013-09-19T21:16:46Z

Bogdan в 14:19, 8 вересня 2013

2013-09-08T14:19:13Z

Bogdan в 06:49, 8 вересня 2013

2013-09-08T06:49:01Z

Bogdan: Створена сторінка: Жив колись на світі один чоловік. Було в нього три сини, а з майна він мав тільки одну хати...

2013-09-08T05:57:43Z

Створена сторінка: Жив колись на світі один чоловік. Було в нього три сини, а з майна він мав тільки одну хати...

Нова сторінка

Жив колись на світі один чоловік. Було в нього три сини, а з майна він мав тільки одну хатину. Кожен із синів хотів, щоб хата після батькової смерті дісталася тільки йому, але батько любив кожного однаково і не знав, що робити. Найлегше було б продати хатину й поділити гроші між ними, але робити цього він також не хотів, бо хата дісталась йому від баби й діда. Нарешті він зна-йшов-таки вихід, покликав їх до себе й сказав:

— Ідіть у світ і спробуйте навчитись якогось ремесла, а коли вернетеся додому, то хату матиме той, хто буде найкращим майстром у своєму ділі.

Синам це сподобалось. Найстарший вирішив стати ковалем, щоб підковувати коней, середущий — перукарем, а наймолодший —фехтувальним майстром. Потім вони домовилися, коли мають вернутися додому, і пішли.

І сталося так, що кожен із них потрапив до хорошого майстра і досконало вивчив своє ремесло.

Старший підковував королівських коней і думав собі: «Тепер мені не

бракує нічого, і хата буде моя». Перукар голив бороди поважному панству і також думав, що хата буде його. Фехтувальник дістав не один удар, але, зціпивши зуби, мовчав і не дратувався, бо думав собі: «Якщо боятимуся стусана, то хати ніколи не матиму».

Коли минув визначений час, вони знову зійшлися всі до батька, але не знали, як найкраще показати свою майстерність, і сіли вкупочці, щоб порадитись.

От сидять вони собі, коли раптом біжить полем заєць.

— Гей! — сказав перукар.— Біжить, наче його кликали.

Він узяв хутенько чашечку й мило, і поки заєць ближче підбіг, зробив піну, потім, на повному ходу, намилив, поголив йому бороду і ніде не врізав, не завдав ніякого болю.

— Це мені подобається,— сказав батько,— і коли брати тебе не пере вершать — хата твоя.

Трохи згодом бачать — їде якийсь пан у кареті, а кінь іде вчвал.

— Тепер, тату, побачите, що я вмію робити,— сказав коваль, стрибнув за каретою, зірвав на повному ходу всі чотири підкови з ніг у коня і прибив чотири нові, а кінь і на мить не спинився.

— І ти добрий зух, хлопче,— сказав батько,— впорався з роботою не гірше за брата, і я просто не знаю, кому віддати хату.

Тоді сказав і третій:

— Тату, то почекайте, подивіться ж, на що здатний і я.

Тут саме почав накрапати дощ. Фехтувальний майстер вихопив шпагу і почав вимахувати нею над головою, та так швидко, що жодна краплина не впала на нього.

А коли дощ припустив і нарешті полив як із відра, він почав вимахувати ще швидше і залишився сухий, наче сидів під дахом.

Побачивши це, батько дивом здивувався і сказав:

— Ти найкращий майстер, хата твоя.

Середущий і старший брати були задоволені, бо батько розсудив їх саме так, як обіцяв. А що вони любили один одного, то й залишились усі в батьковій хаті і там-таки займалися своїм ремеслом. Були вони добрими майстрами і заробляли добрі гроші.

Так жили вони у згоді до старості, і коли один із них захворів і вмер, то двоє інших так засумували, що теж захворіли і повмирали.

За їхню майстерність усі їх однаково любили й поважали, а тому й поховали в спільній могилі.

{{Шаблон:Німецькі народні казки (Веселка,1982)}}

← Попередня версія		Версія за 21:17, 19 вересня 2013
Рядок 51:		Рядок 51:

	{{Шаблон:Німецькі казки українською мовою}}		{{Шаблон:Німецькі казки українською мовою}}
−	{{Казка про батьків і дітей}}	+	{{Казка про батьків та дітей}}

← Попередня версія		Версія за 06:49, 8 вересня 2013
Рядок 51:		Рядок 51:

	{{Шаблон:Німецькі народні казки (Веселка,1982)}}		{{Шаблон:Німецькі народні казки (Веселка,1982)}}
		+
		+	{{Шаблон:Німецькі казки українською мовою}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жив колись на світі один чоловік. Було в нього три сини, а з майна він мав тільки одну хатину. Кожен із синів хотів, щоб хата після батькової смерті дісталася тільки йому, але батько любив кожного однаково і не знав, що робити. Найлегше було б продати хатину й поділити гроші між ними, але робити цього він також не хотів, бо хата дісталась йому від баби й діда. Нарешті він зна-йшов-таки вихід, покликав їх до себе й сказав:
+Жив колись на світі один [[чоловік]]. Було в нього три сини, а з майна він мав тільки одну хатину. Кожен із синів хотів, щоб хата після батькової смерті дісталася тільки йому, але батько любив кожного однаково і не знав, що робити. Найлегше було б продати хатину й поділити гроші між ними, але робити цього він також не хотів, бо хата дісталась йому від баби й діда. Нарешті він зна-йшов-таки вихід, покликав їх до себе й сказав:
 —     Ідіть у світ і спробуйте навчитись якогось ремесла, а коли вернетеся додому, то хату матиме той, хто буде найкращим майстром у своєму ділі.
-Синам це сподобалось. Найстарший вирішив стати ковалем, щоб підковувати коней, середущий — перукарем, а наймолодший —фехтувальним майстром. Потім вони домовилися, коли мають вернутися додому, і пішли.
+[[Син]]ам це сподобалось. Найстарший вирішив стати ковалем, щоб підковувати коней, середущий — перукарем, а наймолодший —фехтувальним майстром. Потім вони домовилися, коли мають вернутися додому, і пішли.
 І сталося так, що кожен із них потрапив до хорошого майстра і досконало вивчив своє ремесло.
@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 Він узяв хутенько чашечку й мило, і поки заєць ближче підбіг, зробив піну, потім, на повному ходу, намилив, поголив йому бороду і ніде не врізав, не завдав ніякого болю.
-—    Це мені подобається,— сказав батько,— і коли брати тебе не пере вершать — хата твоя.
+—    Це мені подобається,— сказав [[батько]],— і коли брати тебе не перевершать — хата твоя.
-Трохи згодом бачать — їде якийсь пан у кареті,  а кінь іде вчвал.
+Трохи згодом бачать — їде якийсь пан у кареті,  а [[кінь]] іде вчвал.
 —    Тепер, тату, побачите, що я вмію робити,— сказав коваль, стрибнув за каретою, зірвав на повному ходу всі чотири підкови з ніг у коня і прибив чотири нові, а кінь і на мить не спинився.
-—    І ти добрий зух, хлопче,— сказав батько,— впорався з роботою не гірше за брата, і я просто не знаю, кому віддати хату.
+—    І ти добрий зух, хлопче,— сказав [[батько]],— впорався з роботою не гірше за брата, і я просто не знаю, кому віддати хату.
 Тоді сказав і третій:
@@ Рядок 51: / Рядок 51: @@
 {{Шаблон:Німецькі казки українською мовою}}

@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 І сталося так, що кожен із них потрапив до хорошого майстра і досконало вивчив своє ремесло.
-Старший підковував королівських коней і думав собі:  «Тепер мені не
+Старший підковував королівських коней і думав собі:  «Тепер мені не бракує нічого, і хата буде моя». Перукар голив бороди поважному панству і також думав, що хата буде його. Фехтувальник дістав не один удар, але, зціпивши зуби, мовчав і не дратувався, бо думав собі: «Якщо боятимуся стусана, то хати ніколи не матиму».
 Коли минув визначений час, вони знову зійшлися всі до батька, але не знали, як найкраще показати свою майстерність, і сіли вкупочці, щоб порадитись.