https://kazka.vn.ua/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%A2%D1%80%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F 2026-04-06T20:38:53Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.9 https://kazka.vn.ua/index.php?title=%D0%A2%D1%80%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D0%B2%D0%B4%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F&diff=4115&oldid=prev 2013-08-10T12:43:57Z

<p>Створена сторінка: Жив у одному місті чоловік, і була в нього дочка, гарна-прегарна, ласкава-преласкава. Коли...</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>Жив у одному місті чоловік, і була в нього дочка, гарна-прегарна, ласкава-преласкава.<br /> <br /> Коли дівчина підросла, до неї почали свататись найвродливіші царевичі та королевичі, але батько не хотів її ні за кого віддавати.<br /> <br /> Він усім загадував три завдання, і ніхто не міг виконати жодного з них.<br /> <br /> А неподалік від того міста жив собі один селянин. Почув він про ті невдалі сватання та й вирішив теж випробувати свою долю.<br /> <br /> А чи ті завдання були важкі, судіть самі.<br /> <br /> Спочатку треба було висидіти цілий день у кімнаті з комарами. А хіба це легко, коли їх хмари, а ви голі; вони вас кусають, а вам не можна й пальцем ворухнути — умова така!<br /> <br /> Потім треба було з’їсти пекучу червону перчину, і щоб ніхто не здогадався, що вона вам пече, немов розпечене залізо. <br /> <br /> А насамкінець треба було розповісти історію завдовжки в цілий день.<br /> <br /> Як же поводився селянин?<br /> <br /> У кімнаті з комарами він став оповідати вартовим про свого коня — такий вже він у нього гарний, та й у яблуках і тут, і там, і он там — та й руками показує, де в того коня ті яблука. А вартові вуха порозвішували, слухають і не розуміють, що то селянин так комарів од себе одганяє. От і став він переможцем.<br /> <br /> А другим завданням було з’їсти перчину, пригадуєте? Що ж робить наш жених?<br /> <br /> А він насипає на землю пшона, і до нього збігаються кури. Перчину він з’їв та й ну руками одганяти курей:<br /> <br /> — Киш звідси! Не докучайте мені!<br /> <br /> Ніхто й не зрозумів, що йому так пекло язика, що довелося руками махати.<br /> <br /> Останнє завдання — розказати довгу-предовгу історію. І дуже вже хочеться селянинові одружитися з тією вродливицею.<br /> <br /> От і починає він свою оповідь:<br /> <br /> — Якось зібрав я багато пшениці та й позсипав її у мішки. Аж коли дивлюсь — миша, та й шмиг у нірку. Вирішив я її зловити. Затаївся та й став чекати. Ось знову миша — прогризла дірку в мішку, схопила зернятко — та до себе в нірку, а потім знову до мішка, та й знову із зернятком у нірку, та й знову до мішка, та й знову за зернятко, та й знову... та й знову...<br /> <br /> Ось уже й сонце сховалось, а оповіданню кінця-краю не видно.<br /> <br /> Нічого було робити впертому батькові, віддав він свою красуню хитрому селянинові.<br /> <br /> <br /> {{Шаблон:Казки народів Африки, Веселка(1993)}}</div>

Bogdan