Bogdana в 00:51, 4 жовтня 2013

2013-10-04T00:51:12Z

Bogdan в 09:37, 22 вересня 2013

2013-09-22T09:37:54Z

Показати зміни

Bogdan в 09:36, 22 вересня 2013

2013-09-22T09:36:43Z

Показати зміни

Bogdan: перейменував «Учень чародія» на «Учень чародія (французька народна казка)»

2013-09-22T09:32:11Z

перейменував «Учень чародія» на «Учень чародія (французька народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською мо...

2013-09-22T09:31:01Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською мо...

Нова сторінка

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жив колись у наших краях один бідний селянин, і був у нього син. Син як син, недурний хлопчина, тільки що не лежала його душа до селянської роботи. От і надумав батько відвезти сина в місто — хай, мовляв, побачить, що там люди роблять, роздивиться, та й вибере собі якесь ремесло, щоб до серця було.
+Жив колись у наших краях один бідний [[селянин]], і був у нього [[син]]. Син як син, недурний хлопчина, тільки що не лежала його душа до селянської роботи. От і надумав батько відвезти сина в місто — хай, мовляв, побачить, що там люди роблять, роздивиться, та й вибере собі якесь ремесло, щоб до серця було.
 Сказано — зроблено. І ось одного чудового ранку прийшли вони вдвох у місто. Познайомив там батько енна з усякими роботящими людьми: теслями, каменярами, гончарами, ковалями... А хлопчина дивився, як вони працюють, і сумно зітхав:
@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 —    Ні, тату, не для мене це діло...
-—    Ех, горе ти моє гірке...— журився батько.
+—    Ех, горе ти моє гірке...— журився [[батько]].
 Цілий день шукали вони, але нічого підходящого так і не знайшли. Настав уже вечір, і син та батько вирушили додому Вийшли на околицю міста й побачили там великий темний будинок.
-—    Що воно за домисько такий? — поцікавився син.
+—    Що воно за домисько такий? — поцікавився [[син]].
-—    О! Цей дім усі обминають, бо в ньому живе сам чародій, — злякано прошепотів батько.
+—    О! Цей дім усі обминають, бо в ньому живе сам чародій, — злякано прошепотів [[батько]].
 —    Чародій?! — скрикнув хлопчик. — От коли б мені навчитися його ремесла! Це саме те, що мені треба.
@@ Рядок 21: / Рядок 21: @@
 —    Грошей від тебе я не зажадаю, зате поставлю одну умову: рівно через рік і один день ти повинен прийти сюди, в мій дім, і впізнати свого сина серед інших моїх учнів. Тільки май на увазі: і твій син, і всі мої учні будуть перед тобою в якійсь іншій подобі — чи то як звірі, чи як птахи. Ну от... Упізнаєш свого сина — забереш його з собою, а не впізнаєш — зостанеться він у мене.
-Почухав селянин потилицю: що його діяти, як бути? Надто вже велика спокуса, та боязно сина втратити. Довго вагався селянин, а проте упросив його син. Махнув селянин рукою — хай уже як буде! — і згодився.
+Почухав селянин потилицю: що його діяти, як бути? Надто вже велика спокуса, та боязно сина втратити. Довго вагався селянин, а проте упросив його син. Махнув [[селянин]] рукою — хай уже як буде! — і згодився.
-Так і лишився хлопець у домі чародія.
+Так і лишився [[хлопець]] у домі чародія.
-А треба вам сказати, що за рік і один день хлопець міг тричі провідати свого батька. От приїхав він уперше в село, а батько й питає:
+А треба вам сказати, що за рік і один день хлопець міг тричі провідати свого батька. От приїхав він уперше в село, а [[батько]] й питає:
 —    Ну як, сину, подобається тобі майбутнє твоє ремесло?
@@ Рядок 77: / Рядок 77: @@
 —    Нема, то буде. Одне слово, це не ваш клопіт. Ви тільки зробіть так, як я сказав.
-Похитав батько головою, але синові більше не перечив. А вранці зазирнув у саж, бачить — стоїть там здоровенна, вгодована свиня. «Ну й чудасія!» — здивувався селянин і, накинувши свині на шию посторонок, повів її на ярмарок. Не минуло й години, як він продав свою худобину і, весело подзенькуючи золотими монетами, подався додому.
+Похитав [[батько]] головою, але синові більше не перечив. А вранці зазирнув у саж, бачить — стоїть там здоровенна, вгодована свиня. «Ну й чудасія!» — здивувався селянин і, накинувши свині на шию посторонок, повів її на ярмарок. Не минуло й години, як він продав свою худобину і, весело подзенькуючи золотими монетами, подався додому.
 А тим часом свиня дріботіла собі лісовою дорогою поперед баришника, який був дуже задоволений своєю покупкою. Ішли вони й ішли, коли це свиня шмиг у кущі — тільки й бачили її. Баришник туди, сюди, та хіба в таких хащах знайдеш! От і лишився він ні з чим, а свиня, не виходячи з лісу, перекинулася селянським сином.
@@ Рядок 135: / Рядок 135: @@
 —    Е-е, чоловіче, так діла не буде. Я ж купив його разом з вуздечкою. Та й нащо вона тобі, коли кінь тепер мій?
-—    Кінь ваш, а вуздечки я не віддам. От і все,— уперся селянин.
+—    [[Кінь]] ваш, а вуздечки я не віддам. От і все,— уперся селянин.
 —    Ну й ну... А скільки ж ти хочеш за вуздечку?
@@ Рядок 163: / Рядок 163: @@
 Остовпів од несподіванки наймит і, не знаючи, що робити, кинувся в заїзд. Прибіг, знайшов хазяїна лошака і розповів усе, як було.
-Скипів чародій так, що й сказати важко, вилаяв наймита і прожогом помчав до річки.|ІДрибіг, перекинувся щукою та й ну ганятися за коропом. А короп вискочив із води і перетворився на ластівку. Ну, а чародій— на коршака. Налетів коршак на ластівку, от-от схопить її, але в останню мить влетіла пташина в комин якоїсь хати. Влетіла в комин і, перекинувшись золотою каблучкою, бух просто в попіл!
+Скипів чародій так, що й сказати важко, вилаяв наймита і прожогом помчав до річки.Прибіг, перекинувся щукою та й ну ганятися за коропом. А короп вискочив із води і перетворився на ластівку. Ну, а чародій— на коршака. Налетів коршак на ластівку, от-от схопить її, але в останню мить влетіла пташина в комин якоїсь хати. Влетіла в комин і, перекинувшись золотою каблучкою, бух просто в попіл!
 Побачила золоту каблучку дівчина, що сиділа з нареченим біля печі, зраділа, взяла та й наділа її на палець.
@@ Рядок 180: / Рядок 180: @@
 Розказав він батькові про свої дивовижні пригоди і відтоді перестав і думати про чародійство, хіба що іноді згадував, коли з сусідом хотілося пожартувати або, наприклад, добути бідній дівчині посаг. А то весь час ревно працював у полі, батькові помагав.
 {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}}
 {{Шаблон:Французькі казки українською мовою}}

Учень чародія (французька народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 00:51, 4 жовтня 2013

Bogdan в 09:37, 22 вересня 2013

Bogdan в 09:36, 22 вересня 2013

Bogdan: перейменував «Учень чародія» на «Учень чародія (французька народна казка)»

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Французькі народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Французькі казки українською мо...