Хитра лисиця (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 10:29, 14 грудня 2013

2013-12-14T10:29:20Z

Bogdan: перейменував «Хитра лисиця» на «Хитра лисиця (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T15:00:22Z

перейменував «Хитра лисиця» на «Хитра лисиця (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 16:11, 12 листопада 2013

2013-11-12T16:11:56Z

Bogdan в 16:11, 12 листопада 2013

2013-11-12T16:11:34Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:06:53Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Якось лев, цар усік звірів, надумав помірятися з ким-иебудь силою, поборотися. Цілий день проходив, та так і не знайшов рівні собі. Розгнівався лев — як це так, що й поборотися ні з ким. Сердито подивився він навколо й раптом помітив величезного старого дуба. Зібрався лев на силі і вдарив дуба — хотів побороти. Тоді вдарив ще й ще раз, бив головою, а дуб навіть не зворухнувся. Двадцятий раз він так ударився головою, що кров потекла. І впав непритомний.
+Якось [[лев]], [[цар]] усіх звірів, надумав помірятися з ким-иебудь силою, поборотися. Цілий день проходив, та так і не знайшов рівні собі. Розгнівався лев — як це так, що й поборотися ні з ким. Сердито подивився він навколо й раптом помітив величезного старого дуба. Зібрався лев на силі і вдарив дуба — хотів побороти. Тоді вдарив ще й ще раз, бив головою, а дуб навіть не зворухнувся. Двадцятий раз він так ударився головою, що кров потекла. І впав непритомний.
-А йшла мимо лисиця, побачила, що цар звірів поранений, і пішла гукати на поміч, щоб перенести лева до його домівки — хай там собі лікується. Зібралися два ведмеді, два вовки, заєць і лисиця-кума. Ведмеді взяли лева за передні лапи, вовки за задні, заєць хвоста підпирає, а кума-лисиця показує дорогу та повчає:
+А йшла мимо [[лисиця]], побачила, що цар звірів поранений, і пішла гукати на поміч, щоб перенести лева до його домівки — хай там собі лікується. Зібралися два ведмеді, два вовки, заєць і лисиця-кума. Ведмеді взяли лева за передні лапи, вовки за задні, заєць хвоста підпирає, а кума-лисиця показує дорогу та повчає:
 —	Бабо ведмедице, ступай помалу, не тряси лева. Бачиш, який він побитий, боляче йому, та ще й кров капає.
@@ Рядок 7: / Рядок 7: @@
 Внесли лева до його домівки, поклали непритомного та й пішли собі.
-Минуло кілька днів, і баба ведмедиця сказала, що піде провідати хворого.
+Минуло кілька днів, і баба [[ведмедиця]] сказала, що піде провідати хворого.
 Влізла в хату до лева, а там душно, неприємне повітря.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 —	То поможи мені, ведмедице, я встану й провітрю трохи.
-Підійшла баба ведмедиця до лева помогти йому підвестися, а лев ударив її лапою і вбив. З’їв лев ведмедицю, облизався і ліг спати.
+Підійшла баба ведмедиця до лева помогти йому підвестися, а лев ударив її лапою і вбив. З’їв [[лев]] ведмедицю, облизався і ліг спати.
 А заєць якраз був перед порогом. Він бігав у поле по цілющі трави — хотів приготувати для лева ліки.
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 Чув він, про що питав лев ведмедицю і як та йому відповідала, і бачив, як лев розірвав ведмедицю і з’їв.
-Заєць постояв трохи, подумав і, переборовши страх, зайшов до хати.
+[[Заєць]] постояв трохи, подумав і, переборовши страх, зайшов до хати.
 —	Добридень, леве! Приніс тобі цілющих трав,— заговорив заєць.— У чому б їх зварити? Ти повинен випити, щоб швидше видужав. А то як же нам жити без царя?
@@ Рядок 37: / Рядок 37: @@
 Підбіг заєць, підняв подушку, хотів підкласти левові під голову, але той розкрив пащу й проковтнув зайця.
-Надвечір прийшов кум-вовк. Він приніс хворому невеличке ягня.
+Надвечір прийшов кум-[[вовк]]. Він приніс хворому невеличке ягня.
 —	Скажи, вовче, як у моїй хаті? — запитав лев.— Тхне чи пахне?
@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 А лев розгнівався та як схопиться, розірвав кума-вовка, з’їв і став сильний, як ніколи.
-Наступного дня прийшла кума-лисиця. Вона ще здалеку помітила, що лев знову здоровий і сильний. Лисиця низько вклонилася, усміхнулася і тоненьким голосочком запитала:
+Наступного дня прийшла кума-лисиця. Вона ще здалеку помітила, що лев знову здоровий і сильний. [[Лисиця]] низько вклонилася, усміхнулася і тоненьким голосочком запитала:
-—	Тобі вже краще, наш царю? Бачу я, такий ти здоровий та сильний, що можеш будь-кого перемогти.
+—	Тобі вже краще, наш [[цар]]ю? Бачу я, такий ти здоровий та сильний, що можеш будь-кого перемогти.
 Зрадів лев, почувши такі слова, та й питає:
@@ Рядок 55: / Рядок 55: @@
 —	Даруй мені, леве, але я не знаю,— усміхнулася лисиця.— Ходила оце по рибу, застудилася і вже днів зо три нежить у мене — нічого не чую. Думала навіть не йти до тебе, щоб не заразити, а тоді сказала собі: хто ж провідає хворого лева?
-Зрозумів лев, яка хитра й розумна лисиця, і не розірвав її.
+Зрозумів лев, яка хитра й розумна [[лисиця]], і не розірвав її.
 {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
 {{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 Якось лев, цар усік звірів, надумав помірятися з ким-иебудь силою, поборотися. Цілий день проходив, та так і не знайшов рівні собі. Розгнівався лев — як це так, що й поборотися ні з ким. Сердито подивився він навколо й раптом помітив величезного старого дуба. Зібрався лев на силі і вдарив дуба — хотів побороти. Тоді вдарив ще й ще раз, бив головою, а дуб навіть не зворухнувся. Двадцятий раз він так ударився головою, що кров потекла. І впав непритомний.
-А йшла мимо лисиця, побачила, що цар звірів поранений, і пішла гукати на поміч, щоб перенести лева до його домівки — хай там собі лікується. Зібралися два ведмеді, два вовки, заєць і лисиця-кума. Ведмеді взяли лева за передні лапи, вовки за задні, заєць хвоста підпирає, а ку- ма-лисиця показує дорогу та повчає:
+А йшла мимо лисиця, побачила, що цар звірів поранений, і пішла гукати на поміч, щоб перенести лева до його домівки — хай там собі лікується. Зібралися два ведмеді, два вовки, заєць і лисиця-кума. Ведмеді взяли лева за передні лапи, вовки за задні, заєць хвоста підпирає, а кума-лисиця показує дорогу та повчає:
 —	Бабо ведмедице, ступай помалу, не тряси лева. Бачиш, який він побитий, боляче йому, та ще й кров капає.

← Попередня версія		Версія за 16:11, 12 листопада 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Якось лев, цар усік звірів, надумав помірятися з ким-иебудь силою, поборотися. Цілий день проходив, та так і не знайшов рівні собі. Розгнівався лев — як це так, що й поборотися ні з ким. Сердито подивився він навколо й раптом помітив величезного старого дуба. Зібрався лев на силі і вдарив дуба — хотів побороти. Тоді вдарив ще й ще раз, бив головою, а дуб навіть не зворухнувся. Двадцятий раз він так ударився головою, що кров потекла. І впав непритомний.

		+	А йшла мимо лисиця, побачила, що цар звірів поранений, і пішла гукати на поміч, щоб перенести лева до його домівки — хай там собі лікується. Зібралися два ведмеді, два вовки, заєць і лисиця-кума. Ведмеді взяли лева за передні лапи, вовки за задні, заєць хвоста підпирає, а ку- ма-лисиця показує дорогу та повчає:

		+	— Бабо ведмедице, ступай помалу, не тряси лева. Бачиш, який він побитий, боляче йому, та ще й кров капає.
		+
		+	Внесли лева до його домівки, поклали непритомного та й пішли собі.
		+
		+	Минуло кілька днів, і баба ведмедиця сказала, що піде провідати хворого.
		+
		+	Влізла в хату до лева, а там душно, неприємне повітря.
		+
		+	Лев чи то від болю, чи то від голоду був дуже сердитий і, коли баба ведмедиця влізла в хату, проревів:
		+
		+	— Скажи мені, ведмедице, чи поганий дух у моїй хаті?
		+
		+	—- Поганий, леве, дуже поганий, дихнути нічим!
		+
		+	— То поможи мені, ведмедице, я встану й провітрю трохи.
		+
		+	Підійшла баба ведмедиця до лева помогти йому підвестися, а лев ударив її лапою і вбив. З’їв лев ведмедицю, облизався і ліг спати.
		+
		+	А заєць якраз був перед порогом. Він бігав у поле по цілющі трави — хотів приготувати для лева ліки.
		+
		+	Чув він, про що питав лев ведмедицю і як та йому відповідала, і бачив, як лев розірвав ведмедицю і з’їв.
		+
		+	Заєць постояв трохи, подумав і, переборовши страх, зайшов до хати.
		+
		+	— Добридень, леве! Приніс тобі цілющих трав,— заговорив заєць.— У чому б їх зварити? Ти повинен випити, щоб швидше видужав. А то як же нам жити без царя?
		+
		+	— Ще звариш, зайчику,—обізвався лев.—Скажи краще, тхне чи пахне в моїй хаті?
		+
		+	— Пахне, леве, пахне!
		+
		+	— Гаразд, зайчику, я знаю, ти добрий приятель,—сказав лев.—Ходи-но поправ мені подушку, а то все сповзає й падає.
		+
		+	Підбіг заєць, підняв подушку, хотів підкласти левові під голову, але той розкрив пащу й проковтнув зайця.
		+
		+	Надвечір прийшов кум-вовк. Він приніс хворому невеличке ягня.
		+
		+	— Скажи, вовче, як у моїй хаті? — запитав лев.— Тхне чи пахне?
		+
		+	— І тхне, і пахне,— промимрив вовк, не розуміючи, чого той хоче.
		+
		+	А лев розгнівався та як схопиться, розірвав кума-вовка, з’їв і став сильний, як ніколи.
		+
		+	Наступного дня прийшла кума-лисиця. Вона ще здалеку помітила, що лев знову здоровий і сильний. Лисиця низько вклонилася, усміхнулася і тоненьким голосочком запитала:
		+
		+	— Тобі вже краще, наш царю? Бачу я, такий ти здоровий та сильний, що можеш будь-кого перемогти.
		+
		+	Зрадів лев, почувши такі слова, та й питає:
		+
		+	— Скажи мені, лисице, тхне чи пахне в моїй хаті?
		+
		+	— Даруй мені, леве, але я не знаю,— усміхнулася лисиця.— Ходила оце по рибу, застудилася і вже днів зо три нежить у мене — нічого не чую. Думала навіть не йти до тебе, щоб не заразити, а тоді сказала собі: хто ж провідає хворого лева?
		+
		+	Зрозумів лев, яка хитра й розумна лисиця, і не розірвав її.


	{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
	{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}		{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}