Хитрий Петар і турецький ага (македонська народна казка) - Історія редагувань

Snak: перейменував «Хитрий Петар і турецький ага. Македонська народна казка» на «Хитрий Петар і турецький ага (македонська народна казка)»

2014-02-04T22:23:08Z

перейменував «Хитрий Петар і турецький ага. Македонська народна казка» на «Хитрий Петар і турецький ага (македонська народна казка)»

Snak: перейменував «Хитрпй Петар і турецький ага. Македонська народна казка» на «Хитрий Петар і турецький ага. Македонська народна казка»

2014-02-04T22:22:27Z

перейменував «Хитрпй Петар і турецький ага. Македонська народна казка» на «Хитрий Петар і турецький ага. Македонська народна казка»

Bogdan в 04:44, 3 липня 2013

2013-07-03T04:44:54Z

Bogdan в 17:18, 25 червня 2013

2013-06-25T17:18:43Z

Bogdan: Створена сторінка: Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага 1 з Прилеііа назвав його безштанько...

2013-06-13T04:27:52Z

Створена сторінка: Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага 1 з Прилеііа назвав його безштанько...

Нова сторінка

Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага 1 з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.
Прийшов Хитрий Петар з Маріова до Прилепа, подався до будинку аги й почав вигукувати:
— Гей, я з того світу повертаюся, гей!
Виглянула жінка аги з вікна й перепитала його:
— Звідки ти йдеш?
— Таж з того світу,— відповів їй Хитрий Петар.
— А ти нашого Ахмеда часом не знаєш? — запитала жінка; в аги недавно помер снн Дхмед.
— Чом ні, знаю! Бідолаха, так там важко працює, так важко, а грошей мало дають, і поїсти не має за що.
— А ти ще бачитимешся з ним?
— Аякже, бачитпмхсь. Затггра назад гіотві-ртатися.
'Ага — пан.
Жінка схопила гаманець з грішми й дала Хитрому Потарові.
— На ці гроші,— сказала вона,— передай їх нашому Ахмедові разом із вітанням від його матері й батька.
Хитрий Петар узяв гроші й пішов.
Аж тут повернувся ага додому. Жінка йому й хвалиться, що з того світу приходив Хитрий Петар і вона через нього передала їхньому бід¬ному Ахмедові гроші.
— Та що ти, жінко! — вигукнув ага.— Коли це бувало, щоб хтось із того світу повертався! Швидше давай мені шаблю та виводь коня із стайні, я його наздожену та відберу гроші назад.
Хитрий Петар дійшов до водяного млина, коли оглянувся й побачив, що за ним женеться ага. Він до мірошника:
— Бачиш, он агу лихо несе. Кажуть, що ти йому чимось не дого¬див, то хоче відлупцювати тебе.
Бідолашний мірошник затремтів і питає:
— Скажи, що мені робити, де сховатися.
— Лізь,—каже йому Хитрий Петар,— на тополю. А я залишуся тут і скажу йому, що тебе немає.
Мірошник швиденько подряпався на тополю п причаївся там. А Хит¬рий Петар запорошився борошном і порядкує в млині, наче мірошник.
Під’їхав ага й питає Хитрого Петара:
— Чуєш, мірошнику, ти не бачив, куди дівся Хитрий Петар?
— Та як ні, бачив. Він он там,— і показав на тополю, де на вершечку зіщулився бідний мірошник.
— Попався! — вигукнув задоволено ага.— Тепер ти не втечеш від мене.
Зліз з коня, скин>в чоботи, шапку, відчепив шаблю і вже хотів був
лізти на тополю. Та Хитрий Петар стримав його.
— Вельможний пане,— каже він.— Шкода такого гарного каптана. Краще скиньте, щоб не порвати.
Ага послухався Хитрого Петара, скинув каптана й подерся на тополю. Доки він доліз до половини, Хитрий Петар одяг його каптана, взув чобо¬ти, насадив шапку, причепив до бока шаблю, сів на коня і тоді гукнув:
— Я Хитрий Петар, а той, що на тополі,— то мірошник.
Ага вже й сам побачив, що Хитрий Петар одурив його.
Коли ага прийшов додому, жінка й питає:
— Ну що, забрав у нього гаманець із грішми?
— Та ні,— відповідає ага.— Мені стало жаль нашого Ахмеда, і я через Хитрого Петара передав йому ще й коня, і шаблю, і шапку, і чоботи, й каптана. Хай він має на тому світі, а я ще собі тут справлю.
Так гіомстився Хитрий Петар гоноровитому азі.

← Попередня версія		Версія за 04:44, 3 липня 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
−
	Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага і з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.		Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага і з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.

Рядок 74:		Рядок 73:

	Так гіомстився Хитрий Петар гоноровитому вазі.		Так гіомстився Хитрий Петар гоноровитому вазі.
		+
		+
		+
		+
		+
		+	{{Шаблон:Казки народів Югославії українською мовою}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага 1 з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.
-Прийшов Хитрий Петар з Маріова до Прилепа, подався до будинку аги й почав вигукувати:
+Якось дійшло до Хитрого Петара. що один турецький ага і з Прилеііа назвав його безштаньком. І от він вирішив провчити того пана.
 —	Гей, я з того світу повертаюся, гей!
 Виглянула жінка аги з вікна й перепитала його:
 —	Звідки ти йдеш?
 —	Таж з того світу,— відповів їй Хитрий Петар.
-—	А ти нашого Ахмеда часом не знаєш? — запитала жінка; в аги недавно помер снн Дхмед.
 —	Чом ні, знаю! Бідолаха, так там важко працює, так важко, а грошей мало дають, і поїсти не має за що.
 —	А ти ще бачитимешся з ним?
-—	Аякже, бачитпмхсь. Затггра назад гіотві-ртатися.
-'Ага — пан.
+—	Аякже, бачитимуся.
 Жінка схопила гаманець з грішми й дала Хитрому Потарові.
 —	На ці гроші,— сказала вона,— передай їх нашому Ахмедові разом із вітанням від його матері й батька.
 Хитрий Петар узяв гроші й пішов.
-Аж тут повернувся ага додому. Жінка йому й хвалиться, що з того світу приходив Хитрий Петар і вона через нього передала їхньому бід¬ному Ахмедові гроші.
-—	Та що ти, жінко! — вигукнув ага.— Коли це бувало, щоб хтось із того світу повертався! Швидше давай мені шаблю та виводь коня із стайні, я його наздожену та відберу гроші назад.
+Аж тут повернувся ага додому. Жінка йому й хвалиться, що з того світу приходив Хитрий Петар і вона через нього передала їхньому бідному Ахмедові гроші.
 Хитрий Петар дійшов до водяного млина, коли оглянувся й побачив, що за ним женеться ага. Він до мірошника:
-—	Бачиш, он агу лихо несе. Кажуть, що ти йому чимось не дого¬див, то хоче відлупцювати тебе.
 Бідолашний мірошник затремтів і питає:
 —	Скажи, що мені робити, де сховатися.
 —	Лізь,—каже йому Хитрий Петар,— на тополю. А я залишуся тут і скажу йому, що тебе немає.
-Мірошник швиденько подряпався на тополю п причаївся там. А Хит¬рий Петар запорошився борошном і порядкує в млині, наче мірошник.
 Під’їхав ага й питає Хитрого Петара:
 —	Чуєш, мірошнику, ти не бачив, куди дівся Хитрий Петар?
 —	Та як ні, бачив. Він он там,— і показав на тополю, де на вершечку зіщулився бідний мірошник.
 —	Попався! — вигукнув задоволено ага.— Тепер ти не втечеш від мене.
 Зліз з коня, скин>в чоботи, шапку, відчепив шаблю і вже хотів був
-лізти на тополю. Та Хитрий Петар стримав його.
+Зліз з коня, скин>в чоботи, шапку, відчепив шаблю і вже хотів був лізти на тополю. Та Хитрий Петар стримав його.
 —	Вельможний пане,— каже він.— Шкода такого гарного каптана. Краще скиньте, щоб не порвати.
-Ага послухався Хитрого Петара, скинув каптана й подерся на тополю. Доки він доліз до половини, Хитрий Петар одяг його каптана, взув чобо¬ти, насадив шапку, причепив до бока шаблю, сів на коня і тоді гукнув:
 —	Я Хитрий Петар, а той, що на тополі,— то мірошник.
 Ага вже й сам побачив, що Хитрий Петар одурив його.
 Коли ага прийшов додому, жінка й питає:
 —	Ну що, забрав у нього гаманець із грішми?
 —	Та ні,— відповідає ага.— Мені стало жаль нашого Ахмеда, і я через Хитрого Петара передав йому ще й коня, і шаблю, і шапку, і чоботи, й каптана. Хай він має на тому світі, а я ще собі тут справлю.
-Так гіомстився Хитрий Петар гоноровитому азі.
+—	Та ні,— відповідає ага.— Мені стало жаль нашого Ахмеда, і я через Хитрого Петара передав йому ще й коня, і шаблю, і шапку, і чоботи, й каптана.