Хлопець і вітер (Болгарська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 17:19, 14 грудня 2013

2013-12-14T17:19:55Z

Bogdan: перейменував «Хлопець і вітер» на «Хлопець і вітер (Болгарська народна казка)»

2013-11-19T15:02:09Z

перейменував «Хлопець і вітер» на «Хлопець і вітер (Болгарська народна казка)»

Bogdan в 15:00, 15 листопада 2013

2013-11-15T15:00:29Z

Bogdan: Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

2013-11-05T16:07:57Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...

Нова сторінка

{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жила-була бідна жінка. Мала вона синка, якого дуже любила. Якось послала мати сина до комори по борошно; вона хотіла напекти хліба. Хлопець набрав борошна в миску і поніс до матері, але налетів сильний вітер і розвіяв борошно. Вдруге вернувся хлопець до комори, набрав борошна — і вдруге вітер його розвіяв. Хлопець розсердився і втретє пішов по борошно. А його вже й лишилося там — ледве-ледве денце в мисці покрилось. Та вітер знову зробив своє: не лишилося в мисці жодної порошинки борошна.
+Жила-була бідна [[жінка]]. Мала вона синка, якого дуже любила. Якось послала мати сина до комори по борошно; вона хотіла напекти хліба. Хлопець набрав борошна в миску і поніс до матері, але налетів сильний вітер і розвіяв борошно. Вдруге вернувся хлопець до комори, набрав борошна — і вдруге вітер його розвіяв. Хлопець розсердився і втретє пішов по борошно. А його вже й лишилося там — ледве-ледве денце в мисці покрилось. Та вітер знову зробив своє: не лишилося в мисці жодної порошинки борошна.
-Розгнівався хлопець і пішов шукати вітра, щоб забрати в нього борошно. Ішов, ішов і нарешті добувся до вітра.
+Розгнівався [[хлопець]] і пішов шукати вітра, щоб забрати в нього борошно. Ішов, ішов і нарешті добувся до вітра.
 —	День добрий! — привітався хлопець.
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 —	Не може бути! — сказала мати.
-Хлопець простелив скатертину і мовив:
+[[Хлопець]] простелив скатертину і мовив:
 —	Скатертино, дай мені їсти!
@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 —	Борошна не маю, але на тобі козеня. Коли скажеш йому: «Козеня, дай мені грошей!» — воно зразу й дасть їх.
-Хлопець подякував за козеня, попрощався з вітром і пішов додому. Увечері знову зайшов до корчми переночувати. А там надумав випробувати козеня і мовив:
+[[Хлопець]] подякував за козеня, попрощався з вітром і пішов додому. Увечері знову зайшов до корчми переночувати. А там надумав випробувати козеня і мовив:
 —	Козеня, дай мені грошей!

← Попередня версія		Версія за 15:00, 15 листопада 2013
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	Жила-була бідна жінка. Мала вона синка, якого дуже любила. Якось послала мати сина до комори по борошно; вона хотіла напекти хліба. Хлопець набрав борошна в миску і поніс до матері, але налетів сильний вітер і розвіяв борошно. Вдруге вернувся хлопець до комори, набрав борошна — і вдруге вітер його розвіяв. Хлопець розсердився і втретє пішов по борошно. А його вже й лишилося там — ледве-ледве денце в мисці покрилось. Та вітер знову зробив своє: не лишилося в мисці жодної порошинки борошна.

		+	Розгнівався хлопець і пішов шукати вітра, щоб забрати в нього борошно. Ішов, ішов і нарешті добувся до вітра.

		+	— День добрий! — привітався хлопець.
		+
		+	— Доброго здоров’я! — відказав вітер різким голосом.—3 чим прийшов, хлопче?
		+
		+	— Віддай нам борошно! — сказав хлопець.— Ми й так бідні, а ти забрав у нас останню крихту хліба!
		+
		+	Вітер не розгнівився на ті сердиті слова і так йому мовив:
		+
		+	— Борошна я не маю, але ось тобі скатертина, вона нагодує тебе, коли захочеш, тільки скажи їй: «Скатертино, дай мені їсти!»
		+
		+	Хлопець подякував вітрові за скатертину й пішов додому.
		+
		+	Дорога була далека. Вряди-годи хлопець зупинявся перепочити. Надвечір зайшов він до корчми. Коли настав час вечеряти, хлопець простелив скатертину і мовив:
		+
		+	— Скатертино, дай мені їсти!
		+
		+	Не встиг сказати, як перед ним виросли всякі страви. Всі, хто був у корчмі, дуже дивувалися з того, а господарі корчми позаздрили хлопцеві. Закортіло їм привласнити ту скатертину, щоб легко наживатися. Коли хлопець повечеряв, ліг і заснув, корчмарка крадькома взяла чарівну скатертину, а замість неї поклала іншу, просту. Уранці хлопець пішов собі далі, він поспішав до матері. Нарешті дістався домівки.
		+
		+	— Мамо, був я у вітра, хотів забрати борошно, а він замість борошна дав мені скатертину. Вона годує, тільки попросиш її!
		+
		+	— Не може бути! — сказала мати.
		+
		+	Хлопець простелив скатертину і мовив:
		+
		+	— Скатертино, дай мені їсти!
		+
		+	Але жодного шматочка хліба не виросло на ній.
		+
		+	— Нічого не вдієш,— пробурмотів хлопець,— доведеться знову шукати вітра!
		+
		+	Ішов, ішов хлопець, і от він знову стоїть перед вітром.
		+
		+	— День добрий,— привітався він.
		+
		+	— Доброго здоров’я! — одказав вітер.— 3 чим прийшов цього разу?
		+
		+	— Віддай мені борошно! Твоя скатертина не дає їжі!
		+
		+	— Борошна не маю, але на тобі козеня. Коли скажеш йому: «Козеня, дай мені грошей!» — воно зразу й дасть їх.
		+
		+	Хлопець подякував за козеня, попрощався з вітром і пішов додому. Увечері знову зайшов до корчми переночувати. А там надумав випробувати козеня і мовив:
		+
		+	— Козеня, дай мені грошей!
		+
		+	І вмить виросла перед ним купа грошей. Хлопець зрадів і ліг спати. А вночі корчмар із дружиною підмінили козеня. Рано-вранці хлопець пішов собі далі: він поспішав до матері. Ледве став він на поріг і гукнув:
		+
		+	— Мамо, мамо, ось тобі козеня, що дає гроші!
		+
		+	— Ну ж бо, подивимось! — мовила мати.
		+
		+	— Козеня, дай мені грошей! — сказав хлопець: Але -ні гроша не впало перед ним.
		+
		+	— І знову доведеться шукати вітра! — зажурився хлопець.
		+
		+	Вирушив він і через два дні став перед вітром.
		+
		+	— Забери своє козеня, віддай мені борошно! — вигукнув хлопець.
		+
		+	— Не гнівайся, хлопче! — відказав йому вітер.— Ось тобі кийок, і коли скажеш йому: «Бий, кийок!» — він нікого не пожаліє.
		+
		+	Хлопець подякував за кийок і рушив назад. Увечері зайшов до корчми. І подумав він, чи не тут забрали в нього скатертину й козеня. Повечеряв та й ліг собі. А корчмар, побачивши в руках у хлопця кийок, подумав, що й то якась чарівна штука, і вирішив украсти його.
		+
		+	Нищечком підійшов до хлопця і вже хотів поміняти кийок. А хлопець не спав, побачив таке і гукнув:
		+
		+	— Бий, кийок!
		+
		+	І почав кийок молотити лихого корчмаря. Той — тікати, але кийок всюди наздоганяв його. Нещадно бив по голові, по ногах, по спині, живого місця не лишив. Корчмар бачить, що непереливки, та й кричить:
		+
		+	— Віддам тобі і скатертину, і козеня, тільки забери кийок!
		+
		+	Звелів хлопець кийкові зупинитися. Корчмар оддав йому скатертину й козеня. Хлопець узяв своє добро і веселий пішов додому.


	{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}		{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}}
	{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}		{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}}

← Попередня версія	Версія за 15:02, 19 листопада 2013
(Немає відмінностей)