Цапова хата (Українська народна казка) - Історія редагувань

Bogdana: Перенаправлено на Цапова хата (українська народна казка)

2014-02-11T09:08:51Z

Перенаправлено на Цапова хата (українська народна казка)

Kos Street King: перейменував «Цапова хата ID 138» на «Цапова хата (Українська народна казка)»

2009-09-23T06:24:49Z

перейменував «Цапова хата ID 138» на «Цапова хата (Українська народна казка)»

Kos Street King в 06:24, 23 вересня 2009

2009-09-23T06:24:23Z

Kos Street King в 06:24, 23 вересня 2009

2009-09-23T06:24:11Z

Kos Street King в 06:23, 23 вересня 2009

2009-09-23T06:23:53Z

Snak в 21:08, 18 вересня 2009

2009-09-18T21:08:40Z

Snak: 1 версія

2009-09-18T19:51:20Z

1 версія

Нова сторінка

[[Категорія:українська народна казка]]

Як жив собі чоловік і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і гусак — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.

— Кабан, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.

А кабан каже.

— Я в листя вриюсь, то мені й тепло буде! Не треба хати.

Тоді він пішов до барана.

— Баран, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.

А баран каже.

— Я одну шкуру простелю, другою вкриюсь, та й тепло буде! Не треба хати.

Тоді він пішов до гусака.

— Гусак, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.

А гусак каже.

— Мені не треба. Я одно крило простелю, одним укриюся та й перезимую. Не треба.

Потім пішов до півня, а він каже.

— Я з тії деревини та на ту літатиму та й нагріюсь, не треба мені хати.

Пішов до селезня.

— Селезню брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.

А селезень каже.

— Я з тії криниці та в другу поплаваю-поплаваю, та й тепло буде.

Ну, тоді цап походив по всіх — ніхто не хоче, давай сам хату строїть. Построїв хату, поставив піч і живе. Почав жить у хаті. Стало холодно, зима кужелить таке! Він сидить же в хаті, а ті гибнуть надворі. От найперідь приходе кабан.

— Ой,— каже,— цапе-брате, пусти в хату, пропаду!

А цап каже.

— Не хотів хати строїть, то пропадай там! Не пущу.

А кабан каже так.

— Все рівно, як ти мене не пустиш, то все рівно буду рить, розтягать усячину, то й ти пропадеш, і я пропаду.

Пішов він одчинив.

— Іди лягай під припічком.

Вже кабан уклався й лежить під припічком. А сам на печі. Коли приходе баран.

— Цапе-брате, пусти в хату, пропаду!

А цап відповіда.

— Не хотів хати строїть, пропадай там!

А баран каже, що «як ти мене не пустиш, то я як розженусь та як грюкну в двері, так і виб'ю! І ти пропадеш, і я пропаду». Треба впускати. Упустив, каже:

— Лягай під лавою.

Ось іде гусак.

— Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!

А цап каже.

— Я ж тобі казав, а ти не схотів хати строїть! Пропадай! Мені нема діла, що ти пропадеш.

А гусак цей каже.

— Ну то добре! Не впускаєш?! А я по соломині розтягну всю покрівлю, і ти змерзнеш, і я.

Одчинив і тому.

— Іди сідай на полу.

Коли ось іде селезень.

— Так-так! Так-так! Цапе-брате, пусти в хату. Пропаду!

— Пропадай! Не хотів хати строїть.

— Ну, я буду все твоє добро нівечить, І ти пропадеш, і я пропаду.

Усі його лякають. Волів і його пустить.

— Ти сідай на лаві.

Потім іде півень.

— Куд-ку-да! Куд-ку-да! Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!

— Е, ні, півнику! Пропадай! Не хотів хати строїть. Політай з дерева на дерево та й нагрієшся.

А півень каже.

— Я як розженусь літать, так усі вікна поб'ю, і ти пропадеш, і я пропаду.

Ну, впустив і того.

— Сідай аж на жердці.

Значить, зібрались усі і живуть. Топлять і все роблять гуртом. А вовки почули, що там багато пожитку. Один і каже.

— Я, братця, знаю м'яса!

— Ну, як знаєш — ходім!

Пішло туди штук зо три, а мо' й з чотири. Прийшли, прогребли дірку під хатою, і вліз туди один. Так вони як захватили того вовка! Кабан попав за вуха, баран як розженеться та б'є з розгону, гусак крилами лупить. Ті втрьох б'ють, а селезень сидить та.

— Так-так! Так-так!

А півень сидить на жердці та.

— Куд-ку-да! Куд-ку-да! Бийте, бийте та й подайте сюда!

Ті вовки, що були коло хати, то ноги на плечі та й повтікали, а того тобто вбили. А самі живуть, хліб жують, постолом гроші возять, і оце й казка уся.

← Попередня версія		Версія за 09:08, 11 лютого 2014
Рядок 1:		Рядок 1:
−	[[~~Категорія:~~українська народна казка]]	+	#redirect [[Цапова хата (українська народна казка)]]
−
−	Як жив собі [[чоловік]] і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і [[гуси\|гусак]] — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.
−
−	~~— [[Кабан]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.~~
−
−	~~А кабан каже.~~
−
−	~~— Я в листя вриюсь, то мені й тепло буде! Не треба хати.~~
−
−	~~Тоді він пішов до барана.~~
−
−	~~— [[Баран]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.~~
−
−	~~А баран каже.~~
−
−	~~— Я одну шкуру простелю, другою вкриюсь, та й тепло буде! Не треба хати.~~
−
−	~~Тоді він пішов до гусака.~~
−
−	~~— [[гуси\|Гусак]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.~~
−
−	~~А гусак каже.~~
−
−	~~— Мені не треба. Я одно крило простелю, одним укриюся та й перезимую. Не треба.~~
−
−	~~Потім пішов до [[півень\|півня]], а він каже.~~
−
−	~~— Я з тії деревини та на ту літатиму та й нагріюсь, не треба мені хати.~~
−
−	~~Пішов до селезня.~~
−
−	~~— Селезню брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.~~
−
−	~~А селезень каже.~~
−
−	~~— Я з тії криниці та в другу поплаваю-поплаваю, та й тепло буде.~~
−
−	Ну, тоді цап походив по всіх — ніхто не хоче, давай сам хату строїть. Построїв хату, поставив піч і живе. Почав жить у хаті. Стало холодно, зима кужелить таке! Він сидить же в хаті, а ті гибнуть надворі. От найперідь приходе кабан.
−
−	~~— Ой,— каже,— цапе-брате, пусти в хату, пропаду!~~
−
−	~~А [[цап]] каже.~~
−
−	~~— Не хотів хати строїть, то пропадай там! Не пущу.~~
−
−	~~А [[кабан]] каже так.~~
−
−	~~— Все рівно, як ти мене не пустиш, то все рівно буду рить, розтягать усячину, то й ти пропадеш, і я пропаду.~~
−
−	~~Пішов він одчинив.~~
−
−	~~— Іди лягай під припічком.~~
−
−	~~Вже кабан уклався й лежить під припічком. А сам на печі. Коли приходе баран.~~
−
−	~~— Цапе-брате, пусти в хату, пропаду!~~
−
−	~~А цап відповіда.~~
−
−	~~— Не хотів хати строїть, пропадай там!~~
−
−	А баран каже, що «як ти мене не пустиш, то я як розженусь та як грюкну в двері, так і виб'ю! І ти пропадеш, і я пропаду». Треба впускати. Упустив, каже:
−
−	~~— Лягай під лавою.~~
−
−	~~Ось іде [[гуси\|гусак]].~~
−
−	~~— Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!~~
−
−	~~А [[цап]] каже.~~
−
−	~~— Я ж тобі казав, а ти не схотів хати строїть! Пропадай! Мені нема діла, що ти пропадеш.~~
−
−	~~А [[гуси\|гусак]] цей каже.~~
−
−	~~— Ну то добре! Не впускаєш?! А я по соломині розтягну всю покрівлю, і ти змерзнеш, і я.~~
−
−	~~Одчинив і тому.~~
−
−	~~— Іди сідай на полу.~~
−
−	~~Коли ось іде селезень.~~
−
−	~~— Так-так! Так-так! Цапе-брате, пусти в хату. Пропаду!~~
−
−	~~— Пропадай! Не хотів хати строїть.~~
−
−	~~— Ну, я буду все твоє добро нівечить, І ти пропадеш, і я пропаду.~~
−
−	~~Усі його лякають. Волів і його пустить.~~
−
−	~~— Ти сідай на лаві.~~
−
−	~~Потім іде [[півень]].~~
−
−	~~— Куд-ку-да! Куд-ку-да! Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!~~
−
−	~~— Е, ні, півнику! Пропадай! Не хотів хати строїть. Політай з дерева на дерево та й нагрієшся.~~
−
−	~~А півень каже.~~
−
−	~~— Я як розженусь літать, так усі вікна поб'ю, і ти пропадеш, і я пропаду.~~
−
−	~~Ну, впустив і того.~~
−
−	~~— Сідай аж на жердці.~~
−
−	Значить, зібрались усі і живуть. Топлять і все роблять гуртом. А вовки почули, що там багато пожитку. Один і каже.
−
−	~~— Я, братця, знаю м'яса!~~
−
−	~~— Ну, як знаєш — ходім!~~
−
−	Пішло туди штук зо три, а мо' й з чотири. Прийшли, прогребли дірку під хатою, і вліз туди один. Так вони як захватили того вовка! Кабан попав за вуха, баран як розженеться та б'є з розгону, гусак крилами лупить. Ті втрьох б'ють, а селезень сидить та.
−
−	~~— Так-так! Так-так!~~
−
−	~~А [[півень]] сидить на жердці та.~~
−
−	~~— Куд-ку-да! Куд-ку-да! Бийте, бийте та й подайте сюда!~~
−
−	Ті вовки, що були коло хати, то ноги на плечі та й повтікали, а того тобто вбили. А самі живуть, хліб жують, постолом гроші возять, і оце й казка уся.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-Як жив собі [[чоловік]] і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і [[гусак]] — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.
+Як жив собі [[чоловік]] і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і [[гуси|гусак]] — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.
 — [[Кабан]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-Як жив собі [[чоловік]] і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і [[гуси|гусак]] — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.
+Як жив собі [[чоловік]] і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і [[гусак]] — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.
 — [[Кабан]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Категорія:українська народна казка]]
-Як жив собі чоловік і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і гусак — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.
+Як жив собі [[чоловік]] і жінка. У їх були, цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і [[гуси|гусак]] — усього потроху. Потім, значить, той чоловік і жінка померли, осталась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили,— ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.
-— Кабан, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
+— [[Кабан]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
 А кабан каже.
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Тоді він пішов до барана.
-— Баран, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
+— [[Баран]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
 А баран каже.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 Тоді він пішов до гусака.
-— Гусак, брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
+— [[гуси|Гусак]], брате! Давай хату строїть, бо буде зима, так пропадем.
 А гусак каже.
@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 — Мені не треба. Я одно крило простелю, одним укриюся та й перезимую. Не треба.
-Потім пішов до півня, а він каже.
+Потім пішов до [[півень|півня]], а він каже.
 — Я з тії деревини та на ту літатиму та й нагріюсь, не треба мені хати.
@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 — Ой,— каже,— цапе-брате, пусти в хату, пропаду!
-А цап каже.
+А [[цап]] каже.
 — Не хотів хати строїть, то пропадай там! Не пущу.
-А кабан каже так.
+А [[кабан]] каже так.
 — Все рівно, як ти мене не пустиш, то все рівно буду рить, розтягать усячину, то й ти пропадеш, і я пропаду.
@@ Рядок 65: / Рядок 65: @@
 — Лягай під лавою.
-Ось іде гусак.
+Ось іде [[гуси|гусак]].
 — Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!
-А цап каже.
+А [[цап]] каже.
 — Я ж тобі казав, а ти не схотів хати строїть! Пропадай! Мені нема діла, що ти пропадеш.
-А гусак цей каже.
+А [[гуси|гусак]] цей каже.
 — Ну то добре! Не впускаєш?! А я по соломині розтягну всю покрівлю, і ти змерзнеш, і я.
@@ Рядок 93: / Рядок 93: @@
 — Ти сідай на лаві.
-Потім іде півень.
+Потім іде [[півень]].
 — Куд-ку-да! Куд-ку-да! Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!
@@ Рядок 117: / Рядок 117: @@
 — Так-так! Так-так!
-А півень сидить на жердці та.
+А [[півень]] сидить на жердці та.
 — Куд-ку-да! Куд-ку-да! Бийте, бийте та й подайте сюда!
 Ті вовки, що були коло хати, то ноги на плечі та й повтікали, а того тобто вбили. А самі живуть, хліб жують, постолом гроші возять, і оце й казка уся.