Царівна йде на війну (грецька народна казка) - Історія редагувань

Bogdana в 19:42, 4 квітня 2014

2014-04-04T19:42:32Z

Bogdana в 19:36, 4 квітня 2014

2014-04-04T19:36:54Z

Bogdana в 23:59, 10 вересня 2013

2013-09-10T23:59:06Z

Bogdan в 19:39, 9 травня 2013

2013-05-09T19:39:08Z

Bogdan в 18:54, 9 травня 2013

2013-05-09T18:54:10Z

Bogdan: перейменував «Царівна йде на війну» на «Царівна йде на війну (грецька народна казка)»

2013-05-07T22:20:57Z

перейменував «Царівна йде на війну» на «Царівна йде на війну (грецька народна казка)»

Bogdan в 16:05, 29 квітня 2013

2013-04-29T16:05:26Z

Bogdan: Створена сторінка: Жив собі цар, і мав він три дочки. Несподівано прийшла вістка, що сусідній цар іде на нього...

2013-04-29T14:23:26Z

Створена сторінка: Жив собі цар, і мав він три дочки. Несподівано прийшла вістка, що сусідній цар іде на нього...

Нова сторінка

Жив собі цар, і мав він три дочки. Несподівано прийшла вістка, що сусідній цар іде на нього війною. Задумався цар. що йому робити? А старша дочка й питає:

— Чому ти, батьку, сумуєш?

— Нащо тобі знати — це не жіноча справа.

— Ні, рідненький, повідай про своє горе.

— Що тобі сказати? Приишла вістка іти на війну, але я вже старий, немічний...

— Ой, скільки лиха принесе війна! Тепер уже не скоро віддасте мене заміж! — пожалілася старша.

Прийшла і середня дочка, питає:

— Чому ти, батьку, сумуєш?

— Нащо тобі знати — це не жіноча справа.

— Ні, рідненький, повідай про своє горе.

— Мабуть, не треба. Ти все одно скажеш те ж саме, що й старша.

— Ні, батьку, не скажу.

— Ну, слухай! Прийшла вістка іти на війну, але я вже старий, немічний...

— Ой, скільки лиха принесе війна! Тепер уже не скоро віддасте мене заміж! — засумувала середня.

Нарешті прийшла менша дочка, питав:

— Чому ти, батьку, сумуєш?

— Нащо тобі знати — це не жіноча справа.

— Ні, повідай, я ж твоя рідна дочка.

— Мабуть, не треба. Ти все одно скажеш те ж саме, що й твої сестри.

— Ні, не скажу! — твердо відповіла вона.

— Ну, слухай! Прийшла вістка іти на війну, а я вже старий, немічний...

— Не журіться, батечку! Пошийте мені чоловічу одежу, дайте доброго коня, і я поведу ваше військо.

— І не думай,— злякався цар,— хіба можна дівчині воювати?

— Не бійтеся за мене.— вмовляла дочка.

— Добре, хай буде по-твоєму.

Цар наказав пошити для меншої дочки чоловічу одежу, сам вибрав найкращого коня, і царівна очолила батькове військо.

Невдовзі країну облетіла нова, радісна вістка: ворог розбитий ущент.

А допомагав царівні у цій війні інший сусід, царевич. Він повертався додому, але його дорога у царство лежала через володіння царя, якому допомагав. От царевич і заїхав
переночувати в замок, де жила наша царівна, і, коли побачив її, відразу пізнав у ній того юнака, який захищав свою землю від ворога.

Повернувся царевич додому і каже матері:

— Разом зі мною воювала хоробра дівчина.

— Як це дівчина може воювати? — здивувалась мати.— Чи таке видано, чи таке чувано?

Царевич розповів про все, що бачив. Тоді мати мовила:

— Поїдь до них у гості і вмов царівну піти погуляти на луг. А потім подивись на ті місця, де ви відпочивали. Якщо трава на її місці буде зеленіша, значить, дівчина не була на
війні.

Царевич так і зробив. Царівна охоче погодилася піти на луг. Натомившись, сіли вони відпочити, а царевич тим часом задрімав. Царівна перейшла на інше місце, відпочила, потім
посиділа хвильку біля царевича і почала його будити:

— Вставай, царевичу, нам пора додому.

Глянув царевич на те місце, де відпочивала царівна: трава там була зеленіша, ніж на його місці.

Повернувся до матері і каже:

— Там, де відпочивала царівна, трава була зеленіша.

— Хіба я не казала, що не може дівчина воювати? — мовила мати.

— Все ж таки на війні була дівчина. Я це доведу, а потім проситиму її вийти за мене заміж! — стояв на своєму царевич.

Він переодягнувся у бідняцьку одежу. Набрав веретен, намиста та й пішов до палацу, де жила царівна.

— Веретена, намисто продаю! — вигукував хлопець.

Почули це служниці та й кажуть царівні:

— Чуєш, царівно, що продає той бідняк?

— Хай собі продає,— байдуже відмахнулася царівна.

— А ми хіба нічого не купимо? — спитали служниці.

— Купуйте, як хочете!

Служниці спустилися вниз до хлопця і питають:

— Скільки просиш за разок намиста?

— Я грошей не беру, тільки миску проса.

Дали служниці хлопцеві миску проса. Але він, висипаючи просо в торбину, взяв і, ніби ненароком, розсипав його на землю. А поки збирав, надворі стемніло.

Служниці й питають хлопця:

— Чому ти не попросив у нас іще миску проса, а згаяв півдня, щоб зібрати його по зернині? *

— Хочу зрозуміти, що таке злидні,— відказав хлопець.— Якщо можете, люди добрі, пустіть мене переночувати. Я згоден ночувати і в підземеллі.

— Пустіть його в підземелля, хай ночує,— погодилася царівна, коли вислухала служниць.

Царевич тим часом вистежив, куди служниці поклали ключі від кімнати царівни, а вночі пробрався до неї, дав, сонній, понюхати чар-зілля, викрав її й відвіз до себе додому. Але
пройшли чари, царівна проснулась у чужому палаці. З переляку їй відібрало мову*

Три роки минуло. Мати й каже царевичу:

— Покинь її, нащо тобі німа, одружишся з іншою.

Послухав царевич матір. Знайшли йому іншу наречену. Приготувалися до весілля. А коли йшли вінчатися, всім людям роздавали свічки, щоб світили дорогою.

Дали свічку і німій дівчині.

По дорозі до церкви люди почали кричати;

— Німа, твоя свічка давно згоріла! Хіба тобі не пече пальці?

Але дівчина мовби й не чула.

— Нехай моя наречена спробує їй пояснити,— сказав царевич.

— Німа, тобі пече пальці! Невже не боляче? — вигукнула та.

— Відтепер ти будеш німою,— раптом заговорила німа дівчина — Іди собі, звідки прийшла! Я три роки мучилась, бо втратила мову з переляку. А ти наділа вінок нареченої і
думаєш, що ти тут хазяйка! Не бувати цьому!

Царевич відмовився від нареченої, яку йому нараяла мати, і залишився жити із своєю царівною. Так вони все життя пройшли разом у щасті.

@@ Рядок 110: / Рядок 110: @@
 —	Пустіть його в підземелля, хай ночує,— погодилася царівна, коли вислухала служниць.
-Царевич тим часом вистежив, куди служниці поклали ключі від кімнати царівни, а вночі пробрався до неї, дав, сонній, понюхати чар-зілля, викрав її й відвіз до себе додому. Але пройшли чари, царівна проснулась у чужому палаці. З переляку їй відібрало мову.
+[[Файл:Царівна 250х210.jpg]]Царевич тим часом вистежив, куди служниці поклали ключі від кімнати царівни, а вночі пробрався до неї, дав, сонній, понюхати чар-зілля, викрав її й відвіз до себе додому. Але пройшли чари, царівна проснулась у чужому палаці. З переляку їй відібрало мову.
 Три роки минуло. Мати й каже царевичу:

@@ Рядок 134: / Рядок 134: @@
 Царевич відмовився від нареченої, яку йому нараяла мати, і залишився жити із своєю царівною. Так вони все життя пройшли разом у щасті.
+[[Категорія:Казки про батьків та дітей]]
 {{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
 {{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}

← Попередня версія		Версія за 19:39, 9 травня 2013
Рядок 140:		Рядок 140:

	{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}		{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
		+	{{Казки з книги Грецькі народні казки (Веселка,1985)}}

← Попередня версія		Версія за 18:54, 9 травня 2013
Рядок 139:		Рядок 139:


−		+	{{Грецькі_народні_казки_українською_мовою}}
−	~~[[категорія:грецькі народні казки]]~~
−
−	~~[[категорія:книги видавництва "Веселка"]]~~

← Попередня версія		Версія за 16:05, 29 квітня 2013
Рядок 137:		Рядок 137:

	Царевич відмовився від нареченої, яку йому нараяла мати, і залишився жити із своєю царівною. Так вони все життя пройшли разом у щасті.		Царевич відмовився від нареченої, яку йому нараяла мати, і залишився жити із своєю царівною. Так вони все життя пройшли разом у щасті.
		+
		+
		+
		+	[[категорія:грецькі народні казки]]
		+
		+	[[категорія:книги видавництва "Веселка"]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-Жив собі цар, і мав він три дочки. Несподівано прийшла вістка, що сусідній цар іде на нього війною. Задумався цар. що йому робити? А старша дочка й питає:
+Жив собі [[цар]], і мав він три дочки. Несподівано прийшла вістка, що сусідній цар іде на нього війною. Задумався цар. що йому робити? А старша дочка й питає:
 —	Чому ти, батьку, сумуєш?
@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 —	Ой, скільки лиха принесе війна! Тепер уже не скоро віддасте мене заміж! — засумувала середня.
-Нарешті прийшла менша дочка, питав:
+Нарешті прийшла менша [[дочка]], питав:
 —	Чому ти, батьку, сумуєш?
@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 —	Не журіться, батечку! Пошийте мені чоловічу одежу, дайте доброго коня, і я поведу ваше військо.
-—	І не думай,— злякався цар,— хіба можна дівчині воювати?
+—	І не думай,— злякався [[цар]],— хіба можна дівчині воювати?
 —	Не бійтеся за мене.— вмовляла дочка.
@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 —	Добре, хай буде по-твоєму.
-Цар наказав пошити для меншої дочки чоловічу одежу, сам вибрав найкращого коня, і царівна очолила батькове військо.
+Цар наказав пошити для меншої дочки чоловічу одежу, сам вибрав найкращого коня, і царівна очолила [[батько]]ве військо.
 Невдовзі країну облетіла нова, радісна вістка: ворог розбитий ущент.
@@ Рядок 58: / Рядок 58: @@
 Повернувся царевич додому і каже матері:
-—	Разом зі мною воювала хоробра дівчина.
+—	Разом зі мною воювала хоробра [[дівчина]].
 —	Як це дівчина може воювати? — здивувалась мати.— Чи таке видано, чи таке чувано?
@@ Рядок 64: / Рядок 64: @@
 Царевич розповів про все, що бачив. Тоді мати мовила:
-—	Поїдь до них у гості і вмов царівну піти погуляти на луг. А потім подивись на ті місця, де ви відпочивали. Якщо трава на її місці буде зеленіша, значить, дівчина не була на
+—	Поїдь до них у гості і вмов царівну піти погуляти на луг. А потім подивись на ті місця, де ви відпочивали. Якщо трава на її місці буде зеленіша, значить, дівчина не була на війні.
-Царевич так і зробив. Царівна охоче погодилася піти на луг. Натомившись, сіли вони відпочити, а царевич тим часом задрімав. Царівна перейшла на інше місце, відпочила, потім
+Царевич так і зробив. Царівна охоче погодилася піти на луг. Натомившись, сіли вони відпочити, а царевич тим часом задрімав. Царівна перейшла на інше місце, відпочила, потім посиділа хвильку біля царевича і почала його будити:
 —	Вставай, царевичу, нам пора додому.
@@ Рядок 84: / Рядок 82: @@
 Він переодягнувся у бідняцьку одежу. Набрав веретен, намиста та й пішов до палацу, де жила царівна.
-—	Веретена, намисто продаю! — вигукував хлопець.
+—	Веретена, намисто продаю! — вигукував [[хлопець]].
 Почули це служниці та й кажуть царівні:
-—	Чуєш, царівно, що продає той бідняк?
+—	Чуєш, царівно, що продає той [[бідняк]]?
 —	Хай собі продає,— байдуже відмахнулася царівна.
@@ Рядок 108: / Рядок 106: @@
 —	Чому ти не попросив у нас іще миску проса, а згаяв півдня, щоб зібрати його по зернині? *
-—	Хочу зрозуміти, що таке злидні,— відказав хлопець.— Якщо можете, люди добрі, пустіть мене переночувати. Я згоден ночувати і в підземеллі.
+—	Хочу зрозуміти, що таке злидні,— відказав [[хлопець]].— Якщо можете, люди добрі, пустіть мене переночувати. Я згоден ночувати і в підземеллі.
 —	Пустіть його в підземелля, хай ночує,— погодилася царівна, коли вислухала служниць.
-Царевич тим часом вистежив, куди служниці поклали ключі від кімнати царівни, а вночі пробрався до неї, дав, сонній, понюхати чар-зілля, викрав її й відвіз до себе додому. Але
+Царевич тим часом вистежив, куди служниці поклали ключі від кімнати царівни, а вночі пробрався до неї, дав, сонній, понюхати чар-зілля, викрав її й відвіз до себе додому. Але пройшли чари, царівна проснулась у чужому палаці. З переляку їй відібрало мову.
 Три роки минуло. Мати й каже царевичу:
@@ Рядок 129: / Рядок 126: @@
 Але дівчина мовби й не чула.
-—	Нехай моя наречена спробує їй пояснити,— сказав царевич.
+—	Нехай моя [[наречена]] спробує їй пояснити,— сказав царевич.
 —	Німа, тобі пече пальці! Невже не боляче? — вигукнула та.
-—	Відтепер ти будеш німою,— раптом заговорила німа дівчина — Іди собі, звідки прийшла! Я три роки мучилась, бо втратила мову з переляку. А ти наділа вінок нареченої і
+—	Відтепер ти будеш німою,— раптом заговорила німа дівчина — Іди собі, звідки прийшла! Я три роки мучилась, бо втратила мову з переляку. А ти наділа вінок нареченої і думаєш, що ти тут хазяйка! Не бувати цьому!
 Царевич відмовився від нареченої, яку йому нараяла мати, і залишився жити із своєю царівною. Так вони все життя пройшли разом у щасті.

← Попередня версія	Версія за 22:20, 7 травня 2013
(Немає відмінностей)